У Лаврі пролунала щедрівка «Роди, Боже, жито!»: найцікаве про особливу пісню
Щедрівки, так само як і колядки беруть свій початок дуже давно
Прекрасна і потужна щедрівка «Роди, Боже, жито!» пролунала в деокупованій Лаврі, де представники ПЦУ на чолі з митрополитом Київським та всієї України Епіфанієм молились у день Різдва Христового.
Щедрівка «Роди, Боже, жито!» стала особливо популярною після того, як її записала Тіна Кароль для різдвяного українськомовного альбому колядок та щедровок в 2016 році. Обрядову пісню майстерно виконують і інші виконавці. В тому числі співачка Анжеліка Рудницька, яка кожного року організовує мистецький проєкт «Територія Різдва», де відомі виконавці співають щедрівки та колядки. Також Анжеліка – співробітниця Центру фольклору та етнографії Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка.
«Це поліська колядка, її співали на Рівненщині. Вона була записана від Уляни Кот – майстрині художнього ткацтва, знавця народних традицій Полісся, – розповіла «Главкому» Анжеліка Рудницька. – Ця композиція менш відома ніж «Добрий вечір» чи «Нова радість». Цікаво, що вона починається «Щодрий вечір, добрий» – саме так правильно говорити на Поліссі. Не «щедрий», а дифтонгово між «е» і «о». Ще одна особливіть: ця композиція мажорна. Зараз дуже багато артистів почали переспівувати її слідом за Тіною Кароль в мінорному ключі».
Такого роду обрядові пісні співають на Новий рік, після Різдва, із щедрими побажаннями врожаю, здоров'я і достатку на майбутній рік. Щедрівки також висловлюють побажання великого врожаю і достатку. Їх виконують окремо господареві, господині, хлопцеві, дівчині, усій родині. Щедрівки, так само як і колядки беруть свій початок дуже давно.
«Ще одна цікава історія з цією щедрівкою, – продовжує співачка. – Там є рядок: «Роди, Боже, груші для кожної душі». Але ймовірно не всі, хто її виконує, добре чують слова, і співають: «Роди, Боже, гроші». Можливо, так чується, тому що і на Полісі, і на Волині, де вона популярна, дуже часто використовують змішані голосні, – продовжує Рудницька. – У цієї щедрівки дуже багато куплетів. Звісно, ми співаємо найвідоміші. Якось я її виставляла в соцмережі, люди мені писали, як у них по селам її співають. У щедрівок та колядок завжди було по 40 куплетів. Це вже зараз ми стараємося вкластися в три хвилини, бо, якщо більше – вже ніхто не слухає».
«Колядки і щедрівки – це особлива тема, бо це звернення до Бога. А все, що людина робить для Бога – творить особливо гарно, пафосно, трепетно, дбайливо. Ми можемо ходити в звичайному житті в кросах та спортивках, а в церкву – одягаємося в найкраще. І поводимся там інакше. Щедрівка «Роди, Боже, жито!» особлива – це заклинання, вимолювання в Бога щедротів на наступний рік. Коли ти виконуєш такі речі – переповнює особливе відчуття, бо торкаєшся старовини, автентики. Пісні – це ниточка, яка нас повязує з предками. Я зараз взяла читати Нечуя-Левицього «Хмари». Він там описує Київ 150-річної давнини. Там є про те, як навязувалося нам все російське. Все русифікувалося, а пісня залишалася українською. Це наш код, який нікому не вдалося знищити. Дуже круто, що ця композиція прозвучала в церкві! І взагалі дуже класно, що ПЦУ долучає українську автентику – сплав церковоного і народного. Це завжди додає сили і одним, і другим», – резюмує Рудницька.