Від бульби до бараболі: як у різних регіонах України називають картоплю

Наша діалектна мова рясніє назвами картоплі. У праці Юрія Кобова «Словник українських наукових і народних назв судинних рослин» (2004) зафіксовано близько сотні назв цього овочу. Про це розповіли в Інституті мовознавства імені О.О. Потебні.

Картопля – культура в Україні порівняно молода. У Європу вона потрапила з Південної Америки лише наприкінці XVI ст. У Східній Європі почала ширитися в XVII ст.

«Уважають, що в Україну картоплю завезено на початку XVIII ст. Зокрема, її культивували німецькі колоністи («І на Січі мудрий німець картопельку садить»). Парадоксально, але факт: до того українці про неї майже нічого не знали», – йдеться у дописі Інституту мовознавства.

Через високу врожайність і неабиякі смакові якості картопля швидко набула популярності, ставши в народі мало не щоденною стравою («Картопля – другий хліб»), фактично овочем номер один.

У різні регіони України картопля потрапляла різними шляхами, звідси й розмаїття назв.

Чи не все Лівобережжя та значну частину Правобережжя займає назва картопля (варіантні назви – картоха, картопа, картохи, картохлі, картошка). Через польську та російську мови слово запозичене з німецької (Kartoffel). У німецьку мову воно прийшло з італійської – tartufo (першозначення «трюфель»). Назву трюфелів італійці перенесли на картоплю через подібність, адже трюфель – це круглий гриб, що росте під землею без кореня та ніжки.

На Поділлі, Наддністрянщині та Буковині поширена назва бараболя (також: барабуля, буля, боля, барабій, барабіль, барабін, бараболє, барболька, барабона). У народі кажуть: «Їмо бараболі й не клянемо долі». За походженням це звукозмінена назва німецької землі Бранденбург (Brandenburg). У середині XVI ст. король Пруссії Фрідріх Великий змушував бранденбурзьких селян саджати непопулярний на той час плід. Саме з Бранденбурга картопля розповсюдилася на Центральну, а тоді й на Східну Європу.

На Закарпатті побутує назва бандура (бандурка) того ж походження («Бандурки печені – ми на те навчені»). А на Покутті (Івано-Франківщина) картоплю називають мандебуркою (скорочено – бурка, бурешка) – слово зводиться до назви німецького міста Магдебург, звідки поширився цей сорт картоплі.

Закарпатці також називають картоплю крумплями (можливі варіанти: кромплі, грумплі, ґруля, кумпітера, компітери, комперя). Одну частину цих слів запозичено з угорської мови (krumpli, kompér, kumpi), іншу – зі словацької (krumpla, krumpeľ, gruľa). Усі варіанти врешті зводяться до австро-німецького Grundbirne «картопля», буквально «земляна груша».

На Закарпатті відома й питома назва картоплі – ріпа. Виникла вона за аналогією: картопля замінила давніший овоч – ріпу, на яку вона походила зовні й тим, що росте в землі. На Покутті зрідка вживають ще одну питому назву картоплі – біб.

На Чернігівщині, правобережному Поліссі, Волині, частині Галичини крохмалистий овоч називають бульбою (варіанти: больба, бульва, булька, бульбак, бульбан, бульбах, бульбеґа, бульбиця). Слово походить від запозиченої поляками латинської назви цибулі (bulbus), що розширила значення й почала позначати й інші круглясті предмети.

Єдина назва, що закріпилася в літературній мові як загальнонародна, нормативна й стилістично нейтральна, і стала ботанічним терміном – картопля. Ще дві назви – бараболя, бульба – увійшли в літературну мову, проте з яскравим діалектним забарвленням. Усі інші назви мають чітку регіональну прив’язаність.