Керівник Хору Верьовки розказав, яким бачить майбутнє колективу

Керівник Хору Верьовки Ігор Курилів, який нині очолює колектив та займається його розвитком, в інтерв’ю «Главкому» розповів, яким бачить майбутнє хору.

Ігор Курилів пояснив, що успіх діяльності хору полягає в його надбаннях, зокрема піснях, які сьогодні знають по всьому світу. Тож наразі, аби дати нове життя колективу, Курилів працює над новими аранжуваннями.

«Яка перспектива подальшої творчої діяльності хору? Перш за все, завжди треба мати в запасі той дорогоцінний матеріал, завдяки якому хор став таким, яким сьогодні його знає весь світ. Наприклад, в одному з концертів ми повернулися до творчості Григорія Верьовки, взяли декілька творів, які він аранжував. І далі стараємося робити нові аранжування. Але все побудовано на народних піснях, бо для мене це головне», – пояснив Курилів.

На думку Ігоря Куриліва, сучасна молодь має зацікавленість у творчості Хору Верьовки, що його й надихає. «Я переконався в тому, що молодь 30-35 років пішла на наші концерти. А на одному з концертів у Палаці «Україна» ще до початку виступу хору під сценою зібрався чималий гурт юних дівчат і хлопців 18-20 років і співав «Червону калину». У мене просто очі заблищали. Молодь ходить на концерти, летить до сцени і несе квіти, просить сфотографуватись після концерту. Це мене дуже тішить», – зізнався керівник.

Тож один зі шляхів розвитку та майбутнього хору Ігор Курилів бачить у співпрацях з молодими зірками: «Я перший керівник, який втілює колаборації з молодими виконавцями. Ми вже зробили з Артемом Пивоваровим 12 пісень. Співпрацювали з Джамалою, Jerry Heil, alyona alyona, Тарасом Тополею, Тонею Матвієнко, Skylerr. Зараз, можливо, буде колаборація з Михайлом Хомою (Dzidzio – «Главком»)».

За словами керівника хору, молоді артисти самі проявляють ініціативу, аби зробити колаборацію. «Так, вони приходять і пропонують нам співпрацю. Інвестують теж вони», – зазначив він.

Найближчим часом Хор Верьовки матиме концерти в різних містах України. Проте такі гастролі мають свої ризики. Курилів розповів, що поїздки у прифронтові міста бувають небезпечними, однак вдячність глядачів все змінює.

«А взагалі ми, навіть ризикуючи, їздимо і в Запоріжжя, Дніпро. У нас були унікальні випадки. Якось ми виїжджали з Дніпра – і тут раптом слідом за нами ба-бах! Усе горить, палає. Ми вчасно проскочили. Чи, скажімо, випадок у Кременчуку: почалася повітряна атака, ми спускаємося в підвал, частина людей із залу йде туди вслід за нами, і ми даємо концерт у підвалі. Не треба було ні мікрофонів, ні підсилення звуку, нічогісінько абсолютно – така там акустика, що мені більше сподобалось, аніж на сцені. Люди просто плакали, дякували нам», – поділився він.

Також під час розмови з журналістами «Главкому» Ігор Курилів показав Музей Хору Верьовки, де зберігаються нагороди, архівні документи, афіші та фото різних років.

На одній зі світлин – Хор з Василем Зінкевичем, товаришем Ігоря Куриліва. Нині колеги й досі підтримують зв’язок. «Так, ми з ним друзі ще з молоду. Дружили і з Володимиром Івасюком, Назарієм Яремчуком, Левком Дутковським», – розповів Курилів.

До слова, в інтерв'ю «Главкому» генеральний директор та художній керівник Національного заслуженого академічнного українського народного хору імені Григорія Верьовки Ігор Курилів розповів, що колектив зіткнувся з нестачею чоловіків у складі колективу через мобілізацію та обмежені можливості бронювання працівників.