«Коли мені був рік, батько вигнав нас на вулицю». Відома співачка поділилася особистою трагедією
Заслужена артистка Ярослава Руденко у день батька зважилася розказати історію своєї родини
Заслужена артистка України Ярослава Руденко зізналася, що батько вигнав її маленькою із мамою на вулицю, і після цього не проявляв інтересу до їхнього життя. Відповідну історію опублікувала у Facebook.
«Коли мені був рік, нас із мамою вигнав батько на вулицю. Просто так. А точніше, так захотіла його мати (моя баба). Ми з мамою переночували в сусідів. А на ранок, приїхали мамині батьки і нас забрали в село Рудка, що на Полтавщині», – розповіла співачка.
Руденко зауважила, що на Полтавщині минуло її дитинство. За словами артистки, мама, дідусь, бабуся, прабабусі оточили її любовʼю та зробили все, аби дівчинка відчувала комфортно.
Співачка розповіла, що в школі деякі вчителі намагалися виокремити її серед учнів, через те, що вона не мала батька.
«В школі деякі «вчительки» при всіх намагалися мене виокремити серед учнів тим, що я, начебто, із неблагополучної сімʼї. Тобто, якщо у мене немає батька, значить, все я – ніхто! Тоді це мене дуже ображало», – йдеться у повідомленні.
Ярослава Руденко розповіла, що у 16 років у неї була спроба зустрітися із татом. Вона сподівалася на примирення, але замість цього отримала агресивну реакцію від бабусі.
«В Києві, в Голосіївському районі знаходився будинок батька, у якому він проживав із бабою. Мене туди мама провела. Я була впевнена, що коли мене побачить батько із бабою, то дуже зрадіють. Попросять у мене пробачення. Я прийшла. У дворі сиділа моя баба, яка з порога почала на мене кричати і обзивати. Казала, що я до них прийшла забрати будинки і квартири. А батько підійшов до мене та ненадовго. Бо баба і на нього почала кричати. Навіть нічого не сказав», – розповіла артистка.
Співачка вкінці своєї історії звернулася до чоловіків, які залишають своїх дітей.
«Чоловіки, які залишають своїх дітей напризволяще! Ви – огидні істоти. Памʼятайте, що Ви руйнуєте життя не тільки своєї дружини, а і дитини… А рани на дитячому серці ніколи не заживають… Залишаються на все життя…», – написала Руденко.