«Зараз українці є частиною моєї родини». Інтерв’ю з представницею Люксембургу на Євробаченні-2026

Ева Марія везе до Відня українську команду постановниць для свого номеру
фото: Jil Reale

Ева Марія: Сподіваюся, що після мого виступу ви побачите, що в світі ще є позитив, добро та прагнення до миру

Сьогодні о 22:00 у Відні відбудеться другий півфінал 70-го пісенного конкурсу Євробачення. Саме в цей вечір на сцену вийде представниця України Leleka. Напередодні цієї масштабної музичної події «Главком» поспілкувався з артистами, які борються за перемогу в головному музичному конкурсі, дізнався більше про їхній шлях до Євробачення та життя поза сценою.

Наступною героїнею серії стала представниця Люксембургу Ева Марія (Eva Marija), яка виконає пісню Mother Nature. В ексклюзивному інтерв’ю співачка розповіла «Главкому», як складалася її музична кар’єра з раннього дитинства, а також відповіла на звинувачення щодо плагіату у своїй пісні.

«Євробаченський» бліц

Коли ми говоримо про Євробачення, неможливо уявити його без учасників. У короткій рубриці, розкажіть про своїх колег:

Хто першим привітав вас?

Першим був Сорен із Данії. Хоча взагалі-то, здається, Атвара з Латвії теж залишила коментар на моїй сторінці, але я побачила його лише згодом. Тож, якщо брати це до уваги, то спочатку була Атвара, а потім – Сорен.

З ким ви найбільше листуєтеся?

Мабуть, з Космо (представник Австрії) та Сореном.

З ким ви першою зустрілися особисто?

З Дарою з Болгарії, бо я була на національному відборі, де вона здобула перемогу.

Кого ви візьмете із собою на природу?

Напевно, Лелеку, бо вона теж любить природу.

Хто для вас є найбільшою «темною конячкою» цього року?

Sal da Vinci (представник Італії). Знаєте, у коментарях пишуть різний негатив про його пісню, але мені подобається його заявка. Мені подобається, що є в ній щось ностальгічне. Його пісня нагадує старі часи Євробачення.

«У три роки я була вражена Олександром Рибаком»

Ева Марія починала свою музичну кар’єру, граючи та співаючи просто неба
фото: Instagram співачки

Ви – одна з наймолодших учасниць цього року. Це тисне на вас психологічно чи, навпаки, полегшує виступ?

Чесно кажучи, не думаю, що це пов’язано з віком. Гадаю, це просто питання досвіду. Я відчуваю, що це залежить і від досвіду, і від мого характеру. Думаю, мені також допомагає те, що я більш екстравертна і товариська. Тому мені здається, що на сцені я можу бути максимально собою.

Але це також тому, що я насправді багато виступала, хоча це ніколи не було на такому високому рівні, як Євробачення. Я думаю, що незалежно від віку, головне – це отримувати задоволення і просто насолоджуватися тим, що ти робиш. Окрім цього, також важливо завжди зберігати в собі внутрішню дитину. Коли ми боїмося чогось, варто просто запитати себе: «Гаразд, що б зробила маленька я?».

Ваша музична кар’єра певним чином почалася завдяки Євробаченню. Розкажіть нам про це детальніше.

Насправді у три роки я була вражена Олександром Рибаком, бо він виграв для Норвегії у 2009 році. Мені подобалося, що він співав і при цьому грав на скрипці. Тому я переконала батьків, щоб вони дозволили мені почати грати на скрипці, бо я дуже хотіла вміти робити все це одночасно.

Вони сказали: «Гаразд, спробуємо». І чим більше я займалася музикою, тим більше мене оточували музиканти, і я все більше закохалася в це ремесло.

На вашій сторінці в Instagram можна дізнатися, що ви були вуличною музиканткою і багато грали під відкритим небом. Розкажіть, чим цей досвід відрізняється від виступів на сцені?

Мені дуже подобається, що ви про це згадали. Думаю, ви перші з усіх, хто про це згадав у інтерв’ю. З дитинства я любила грати на вулиці. Мій перший виступ – це гра на скрипці на вулицях Хорватії чи десь ще, куди ми поїхали на канікули. І це було так весело. Я також багато виступала в пабах, особливо минулого року, коли я давала багато концертів. Я виступала, мабуть, принаймні раз на тиждень.

І я думаю, що це чудовий спосіб навчитися виступати незалежно від того, скільки там людей. Це може бути 50 людей, а може бути й двоє. Або одна людина. І я думаю, це дійсно вчить тебе грати в будь-якій ситуації і розуміти, навіщо це робити. Я вважаю, це чудовий урок, і думаю, що кожен повинен спробувати це хоча б раз у житті, якщо хоче стати чудовим музикантом.

«Я б описала свою пісню як заземлюючу»

Ева Марія сьогодні виступить на сцені Євробаченні з піснею, яка розповідає про особливу силу природи
фото: EBU

Поговоримо про Люксембург, країну, яку ви представляєте цього року. Вона повернулася на конкурс у 2024 році після перерви у 31 рік. Якою була ваша реакція, коли це сталося?

Це було круто. Я подумала: «Так, нарешті!». Адже до 2024 року, хоча я й народилася та виросла у Люксембурзі, і це мій дім. Але оскільки мої батьки – словенці, а на Євробаченні була Словенія, тому ми завжди вболівали за неї.

А коли Люксембург повернувся, ми подумали: «О Боже, тепер ми можемо вболівати за обидві країни». Тепер, оскільки Словенія цього року не бере участі, у нас все одно є країна, за яку можна вболівати, – це Люксембург, і, як не дивно, її предстааляю я. Це було дуже особливе відчуття, і я також вважаю, що це справді чудова нагода продемонструвати нашу культуру на цій міжнародній сцені.

Давайте поговоримо про вашу пісню Mother Nature. Розкажіть про неї тим читачам, які ще її не чули.

Якщо описувати пісню окремими словами, я б назвала її заземлюючою. Це пісня про те, щоб не відпускати свої корені. Моя пісня – дійсно хороший спосіб з'єднатися з природою, адже природа – це також чудове місце, куди можна звернутися, коли ми відчуваємо тривогу. Особливо в такі божевільні часи, як зараз, важливо мати місце навколо себе і всередині себе, яке є вашим спокоєм, вашою безпекою і вашим якорем.

У вашій пісні наприкінці є чудовий скрипковий брейк. Як ви вирішили додати його до пісні?

З самого початку я прийшла на зустріч щодо написання пісні і сказала своїй команді: «Хлопці, я відкрита до всіх ідей, відкрита до експериментів, але є одна річ, яку я хочу обов’язково зберегти і яку я хочу додати – це моя скрипка». Ми почали писати, і насправді перше, що ми придумали (співає ноти), – це інтро до пісні.

А тепер обговоримо дещо суперечливе питання. Ви розумієте, про що мова. Доводилося чути, що ваша пісня Mother Nature «бере натхнення» від пісні Birdy Keeping Your Head Up. Як ви ставитеся до таких закидів?

Чесно кажучи, коли це вперше з’явилося, я була така: «Що? Що ви маєте на увазі?» Я б ніколи про це не подумала. Birdy, хоч я її й люблю, не була для мене джерелом натхнення. Насправді, джерелом натхнення була Aurora (популярна норвезька співачка).

Але я знаю, що це не є порушення авторських прав. Ми попросили фахівця перевірити це, і ми вирішили: «Гаразд, нехай люди говорять, якщо хочуть, але це насправді сприяє поширенню моєї пісні, тож це чудово. Нехай так і буде». І зрештою ненависники стали шанувальниками, і я не проти цього. Хоча це було так смішно, бо люди, які спочатку казали: «О Боже, це звучить як те і те» зрештою змінили свою думку і казали: «Насправді, ця пісня мені все більше подобається». І, чесно кажучи, я відчуваю велику честь, що мене порівнюють з такою артисткою, як Birdy, бо я її дуже люблю і її пісню теж обожнюю. Тож, якщо вже таке говорять, я сприймаю це як комплімент.

«Я обожнюю Jerry Heil та Джамалу»

Родина співачки прихистила українців після початку повномасштабного вторгнення
фото: Eurovision

У нашій розмові ви поділилися, що у вас є зв’язок з Україною. Розкажіть нашим читачам, про що йде мова?

Мені Україна не чужа. Адже у нас вдома живуть українці. Спочатку у нас мешкали жінка та її син. Зараз вони вже мають власну квартиру, але до того вони прожили у нас два роки. А ось протягом останнього року у нас також живе жінка зі своєю донечкою. Її теж звати Єва Марія – це просто неймовірно. Який же це збіг. Але я відчуваю, що це просто частина нашої родини.

А ще частина команди, яка відповідає за постановку Люксембургу, теж українська, тож я вважаю, що це дійсно чудово бачити, що ми можемо співпрацювати між культурами і що це, насправді, покращує процес.

Які ваші улюблені учасники Євробачення від України?

Було багато культових учасників. Я, наприклад, обожнюю Jerry Heil. Вона була на Євробаченні два роки тому з піснею Teresa Maria. Це ж і моє ім’я теж (посміхається): Марія, а не Тереза. А ще без перебільшення – Jamala.

І цьогорічна представниця Leleka – вона чудова. Мені здається, що ми маємо зв’язок завдяки нашій позитивності та любові до природи, тож я вважаю це дуже особливим.

Дякуємо вам за інтерв’ю. Яке повідомлення ви хотіли б передати українським глядачам?

Я сподіваюся, що ви прислухаєтеся до Матері-Природи. Я сподіваюся, що вам сподобається моя пісня. Я сподіваюся, що вам сподобається мій виступ. І я сподіваюся, що завдяки цьому, після прослуховування та перегляду мого виступу, ви зможете почуватися трохи легше, трохи спокійніше та з більшою надією. Що ви побачите, що в цьому світі все ще є позитив, добро та прагнення до миру.

Про Еву Марію

Ева Марія (справжнє ім'я – Ева Пуц) з раннього дитинства пов’язала своє життя з музикою. У трирічному віці вона закохалася у скрипку, надихнувшись переможною піснею Олександра Рибака Fairytale на Євробаченні.

Виступ представниці Люксембургу на Євробаченні-2026: Eva Marija – Mother Nature

Артистка навчалася у Консерваторії міста Люксембург одразу кільком інструментам і напрямам – скрипці, вокалу, фортепіано та бас-гітарі, виконуючи джаз, класичну музику та поп/рок. Народжена у Люксембурзі в родині словенських батьків Ева Марія зберігає тісний зв’язок з обома культурами. На сцені вона з’являється з 14 років, а нині продовжує професійний розвиток, навчаючись сонграйтингу в Лондоні.

Якщо говорити про перспективи учасниці на конкурсі, то букмекери наразі не бачать представницю Люксембургу у фіналі. Проте після свого повернення ця країна двічі поспіль проходила у фінал, тому побажаємо Еві Марії підкорити публіку своєю щирістю і повторити успіх своїх попередників.

«Главком» представляє цикл ексклюзивних інтерв’ю з представниками Євробачення від Чорногорії, Португалії, Молдови, Польщі, Латвії, Греції та Норвегії. У розмовах йдеться про маловідомі деталі життя та творчості артистів, що дозволяють глибше зрозуміти ідею та настрій їхніх конкурсних номерів.

Читайте інтерв'ю:

Ілля Мандебура, «Главком»