«Жінка з трьома чоловіками» та новий «Тест на тещу». Кінопрем’єри тижня

Цього тижня в українських кінотеатрах стартують п'ять нових релізів. Однією з найочікуваніших прем’єр стане повернення культового аніме «Акіра» Кацухіро Отомо у відреставрованій 4K-версії. Крім того, глядачам покажуть британський горор «Пробудження. Черниця з Борлі» про легендарний містичний маєток та продовження французької комедії «Тест на тещу». На великі екрани також виходять  трилер «Поки смерть не розлучить нас» і чеське фентезі «Академія чарівників».

«Главком» детально розповідає про всі кіноновинки 23 липня 2026 року.

Зміст

• Поки смерть не розлучить нас
• Пробудження. Черниця з Борлі
• Тест на тещу 2
• Академія чарівників
• Акіра

• Країна: США
• Режисер: Бріттані Uудвін
• Актори: Вікторія Антонеллі, Адам Брудніцький, Саллі Крістіан, Річард Формато, Елла Фрейзі, Боббі Сласкі

«Поки смерть не розлучить нас» – американський психологічний трилер, який поєднує сімейну драму, детектив та історію про небезпечну одержимість. В оригіналі стрічка має значно прямолінійнішу назву – The Woman with Three Husbands, тобто «Жінка з трьома чоловіками». У центрі сюжету – закрита поліандрична родина, де одна жінка живе одразу з кількома чоловіками, однак за зовнішньою гармонією поступово відкривається система маніпуляцій, ревнощів і смертельних таємниць.

Головна героїня Наталі, роль якої зіграла акторка Елла Фрейзі, дізнається, що її молодший брат Маркус приєднався до незвичайної ізольованої родини. Він живе на віддаленій фермі разом із Ларисою та кількома чоловіками, яких фактично вважає своїми «братами-чоловіками». Наталі непокоїть не лише сам формат цих стосунків, а й те, наскільки швидко брат віддалився від колишнього життя та потрапив під вплив нової сім’ї. Вона вирушає до нього, сподіваючись переконатися, що Маркус перебуває в безпеці. Однак майже відразу відчуває: за дружністю мешканців ферми приховується щось небезпечне.

Режисеркою фільму «Поки смерть не розлучить нас» виступила  Бріттані Гудвін, яка працює переважно у форматі телевізійних трилерів і драм. Сценарій написав Стів Тернер, а над музикою працював Девід Бейтман. Виробництвом займалася компанія RNR Media. Тоді як міжнародне представлення фільму пов'язане з Reel One Entertainment і Studio TF1 America. Українська версія має вікове обмеження 16+ у прокаті.

Цікаво, що українська назва «Поки смерть не розлучить нас» майже повністю змінює початковий акцент. Такий варіант на думку деяких кінокритиків краще відповідає жанровій інтонації стрічки. Але приховує головну сюжетну провокацію, на якій будувалася американська рекламна кампанія.

• Країна: Велика Британія
• Режисер: Стівен М. Сміт
• Актори: Джуліан Гловер, Петсі Кенсіт, Корнель Діон Вільямс, Саймон Філліпс, Вікі Мішель, Стівен М. Сміт

«Пробудження. Черниця з Борлі» – британський містичний горор режисера Стівена М. Сміта. Стрічка є приквелом до фільму «Привиди маєтку Борлі» (2021) й переносить глядачів на початок XX століття. Саме тоді, за задумом авторів, зароджується історія про найбільш населений привидами будинок Англії.

За сюжетом, на смертному ложі преподобний Гаррі Булл передає своєму синові Генрі загадкову скриньку, запевняючи, що історії про привидів у родовому маєтку зовсім не вигадка. Минуло 12 років, і дивні явища починають переслідувати сім'ю. Спочатку мешканці будинку бачать примару черниці, яка, за місцевими переказами, загинула багато років тому. Згодом надприродна сила стає дедалі агресивнішою, а дух починає опановувати Констанс Булл – матір родини. Коли ситуація виходить з-під контролю, одна з доньок звертається по допомогу до преподобного Шо, який намагається з'ясувати походження прокляття та звільнити дух, що не може знайти спокій.

В основу стрічки покладено легенди про маєток Борлі у графстві Ессекс. Протягом десятиліть його називали найбільш населеною привидами будівлею Англії. Особливої популярності історія набула після розслідувань британського дослідника паранормальних явищ Гаррі Прайса у 1930-х роках. Саме він зробив Борлі світовою сенсацією, публікуючи повідомлення про дивні звуки, привидів, самовільне переміщення предметів і загадкові написи на стінах. Однак сучасні історики та дослідники вважають значну частину цих історій перебільшенням або наслідком містифікацій. Однією з найвідоміших легенд Борлі стала історія про черницю, яка нібито закохалася в монаха, після чого його стратили, а її живцем замурували в монастирських стінах. Саме ця моторошна історія десятиліттями була основою численних книжок, телепередач і фільмів. Водночас історики не знайшли документальних підтверджень існування такої події. Ще у 1938 році дослідники дійшли висновку, що легенда могла бути вигадана або суттєво романтизована, а її сюжет перегукується з художньою літературою XIX століття.

Режисер Стівен М. Сміт уже не вперше звертається до цієї легенди. У 2021 році він випустив фільм «Привиди маєтку Борлі». Щодо нової стрічки, то режисер також з'явився у кадрі, виконавши роль брата Браяра. Сценарій Сміт написав разом із Крістофером Джоллі. Щодо ролі Гаррі Булла, то її виконав легендарний британський актор Джуліан Гловер. Він відомий, зокрема, за фільмами «Індіана Джонс і останній хрестовий похід», «Зоряні війни: Імперія завдає удару у відповідь», а також серіалами «Гра престолів» і «Доктор Хто».

• Країна: Франція
• Режисер: Жюльєн Ерве
• Актори: Крістіан Клав'є, Дідьє Бурдон, Маріанн Деникур, Сільві Тестю, Хлоя Куллу, Жюльєн Пестель, Патрік Прежан, Фред Тесто

«Тест на тещу 2» – французька комедія режисера Жюльєна Ерве та продовження фільму 2024 року, який в оригіналі мав назву Cocorico. У міжнародному прокаті сиквел також просувають як Ooh La La 2, тоді як у Франції він вийшов під назвою Cocorico 2. Українська назва «Тест на тещу» є вільною локалізацією: головна інтрига обох частин пов'язана не стільки з тещею, скільки з ДНК-тестами, сімейним походженням і протистоянням двох майбутніх родин.

У центрі історії знову опиняються Аліса Був'є-Соваж та Франсуа Мартен, які нарешті готуються до весілля. Їхні батьки, попри соціальні відмінності, старі образи й скандали, спричинені результатами генетичних тестів, начебто погодилися тимчасово припинити ворожнечу. Заможний аристократ Фредерік Був'є-Соваж і самовпевнений продавець автомобілів Жерар Мартен упевнені, що найгірше вже позаду. Однак лабораторія повідомляє, що попередні результати аналізів були неточними. Обидва чоловіки знову повинні дізнатися правду про своє походження – і ця правда виявляється ще менш зручною для їхнього самолюбства.

У першій частині комедія будувалася на контрасті між двома родинами. Був'є-Соважі – забезпечені представники старої французької буржуазії, які мешкають у родовому замку та пишаються власним прізвищем. Мартени – значно простіша родина, очолювана емоційним і прямолінійним Жераром. Перед весіллям діти подарували батькам ДНК-тести, які зруйнували їхні уявлення про власну національну ідентичність: чоловіки виявили, що мають походження, зовсім не схоже на те, яким вони вихвалялися. У продовженні сценарист і режисер Жюльєн Ерве фактично перевертає цю інтригу ще раз. Поява родича Фредеріка, знайденого завдяки генетичній базі, ставить під сумнів попередні результати. Після повторного тестування герої з'ясовують, що вони знову помилялися щодо свого коріння.

Режисер Жюльєн Ерве не лише відзняв фільм, а й сам написав сценарій. До цього він працював над, зокрема, комедіями «Сімейне пограбування» та «Астерікс і Обелікс: Піднебесна». В обох частинах «Тесту на тещу» Ерве використовує знайому модель французького фарсу: кількох дуже різних персонажів замикають в одному просторі, після чого кожна нова інформація посилює непорозуміння.

Перший фільм мав значний комерційний успіх у Франції. У 2024-му його переглянули понад 2 млн глядачів, що й стало головною підставою для швидкого запуску продовження. Про початок зйомок другої частини Крістіан Клав'є повідомив на початку червня 2025-го, зазначивши, що команда знову працює з Жюльєном Ерве. Зйомки першої частини значною мірою проходили в регіоні Нова Аквітанія, зокрема в департаменті Дордонь та в замках Монтень і Ла-Рівєр. Саме французький замок із виноградниками став родинним маєтком Був'є-Соважів і головною локацією, де зустрілися дві сім'ї. У другій частині автори зберегли знайому глядачам атмосферу великого аристократичного дому, адже весілля Аліси та Франсуа знову збирає героїв разом.

Офіційно підтвердженого виробничого бюджету «Тесту на тещу 2» у відкритих матеріалах студій SND або Unifrance немає. Окремі спеціалізовані бази наводять оцінку близько €10,8 млн. Для порівняння, бюджет першої частини у французьких джерелах оцінювали приблизно у €10 млн.

• Країна: Чехія
• Режисери: Петро Кубик, Лукаш Паржик
• Актори: Магдалена Мюллер, Роман Зах, Петро Кубик, Криштоф Конічек, Вероніка Бартакова, Єлизавета Дроботова, Сиріл Добри, Симона Змрзла, Ганна Іржина Даньгелова

«Академія чарівників» – сімейне фентезі з Чехії, яке в оригіналі має назву Zrození alchymistky («Народження алхімістки»). В основі сюжету – історія 12-річної Аріани, сироти, яка все життя мріє дізнатися правду про своїх батьків. Одного дня її знаходить загадковий алхімік Архівальд і пропонує вступити до Академії алхіміків. Це прихована школа, де навчають керувати магічними стихіями та стародавніми знаннями. Щоб стати ученицею, дівчині необхідно скласти серію непростих випробувань, знайти нових друзів і водночас протистояти могутній чаклунці Мурієн, яка також полює на таємницю її походження. Саме пошуки власної родини стають головною сюжетною лінією фільму.

Головну роль Аріани виконала юна чеська акторка Магдалена Мюллер. Її наставника Архівальда зіграв один із найвідоміших чеських акторів Роман Зах, знайомий місцевим глядачам за численними драматичними та історичними проєктами. Петро Кубик, який є одним із режисерів картини, також з'явився у фільмі як актор епізодичної ролі. Він та інший режисер стрічки, Лукаш Даніель Паржик, вже працювали разом над популярною у Чехії серією фантастичних фільмів «Принцеса, проклята часом». «Академія чарівників» стала наступним кроком у розвитку створеного ними фентезійного всесвіту.

Стрічку знімали в різних історичних локаціях Чехії. Серед них – замок Точник, історичне містечко на кіностудії Barrandov, празькі Емауси, ліси поблизу Радотіна та Слівенця. А також Гансфальків двір у празькому районі Глубочепи. Проєкт спочатку розроблявся у форматі двосерійного фільму під назвою «Народження алхімістки». Перша частина має назву «Дім», друга – «Друг». Для міжнародного прокату матеріал був змонтований у повнометражну стрічку тривалістю майже у дві години. Саме ця версія виходить у більшості країн, зокрема й в Україні. Офіційний бюджет «Академії чарівників» не розкривався. За даними кінопорталу IMDbPro, стрічка вже зібрала $227 тис. Для незалежного чеського сімейного фентезі це вважається помірним комерційним результатом.

• Країна: Японія
• Режисер: Кацухіро Отомо

«Акіра» – культовий японський анімаційний фільм Кацухіро Отомо, який майже через 40 років після прем'єри повернувся на великі екрани у відреставрованій 4K-версії. Це не римейк і не перемальована версія, а відновлений оригінальний фільм 1988 року з очищеним зображенням, поліпшеною деталізацією, кольорами та звуком.

Події розгортаються у 2019-му, через 31 рік після вибуху, який знищив Токіо і став початком Третьої світової війни. На руїнах міста виріс Нео-Токіо – перенаселений мегаполіс, охоплений протестами, злочинністю, політичним насильством і суперництвом молодіжних байкерських угруповань. Головні герої – Канеда і Тецуо, друзі з дитинства та учасники однієї банди. Після загадкової аварії Тецуо потрапляє до рук військових, які проводять таємні експерименти над людьми з надприродними здібностями. У хлопця пробуджується потужна психокінетична сила, однак він швидко втрачає над нею контроль.

Основою анімаційного фільму стала однойменна манґа Кацухіро Отомо, яку він почав публікувати у 1982 році. На момент створення аніме історія ще не була завершена, тому режисер скоротив частину сюжетних ліній і написав для екранізації окрему версію фіналу. Через це фільм є не буквальним переказом манґи, а самостійною інтерпретацією тієї самої історії. Отомо погодився на екранізацію лише за умови збереження творчого контролю. Для виробництва створили спеціальний консорціум Akira Committee, до якого увійшли кілька великих японських компаній.

Новаторським став підхід до озвучення. Репліки акторів записали ще до завершення анімації, а рухи губ персонажів підганяли під готові голоси. Це дозволило зробити діалоги природнішими, хоча для японської анімаційної індустрії 1980-х такий метод був складним і дорогим. Однією з найвідоміших сцен стала нічна погоня на мотоциклах. Червоний байк Канеди перетворився на символ попкультури. А момент із різким боковим гальмуванням багато разів відтворювали у фільмах, мультсеріалах, аніме та відеоіграх.

Музику написав композитор Сьодзі Ямасіро, а виконав її колектив Geinoh Yamashirogumi. Саундтрек поєднав хор, електроніку, японські та індонезійські інструменти. Особливо впізнаваними стали барабанні ритми, що супроводжують сцени з байкерами. Прем'єра «Акіри» відбулася в Японії 16 липня 1988 року. На домашньому ринку фільм мав помітний прокат, однак справжній культ навколо нього сформувався після міжнародного релізу.

Першу масштабну 4K-реставрацію підготували ще у 2020 році. Оригінальний матеріал відновили з 35-міліметрової плівки, очистили зображення та підготували його для сучасної цифрової проєкції. Реставровану версію показували в Японії, США та Великій Британії, зокрема у форматі Imax. Через сцени насильства, криваві трансформації та горор «Акіра» не є дитячим мультфільмом і розрахована на дорослу та старшу підліткову аудиторію.