Анна Домбровська: Я – росіянка, і хочу показати правду росіянам про події в Україні

Поїздка до України в 2014 році назавжди змінила життя російської опозиційної журналістки Анни Домбровської. Від початку Революції Гідності, з боку Кремля відбувалося значне спотворення інформації у російському просторі. Тому  Домбровська прибула до України з метою об’єктивного висвітлення тодішніх революційних настроїв, які охопили країну.  Побувавши у декількох містах та особисто поспілкувавшись з місцевим населенням, журналістка на власні очі пересвідчилась, що російські новини значно спотворюють перебіг українських подій.

 «Я була в Одесі, потім приїхала до Києва. Я побачила, що Росія просто обманює. В Одесі я знімала події під час масових заворушень 10 квітня та 2 травня. Тоді я в перше побачила агресивність «русского міра» та Антимайдану», - пригадує Анна Домбровська.

Відправитися до зони АТО російську журналістку підштовхнув знайомий український доброволець з  Маріуполя,  де вона у 2014 році висвітлювала перебіг подій під час референдуму. Відтоді метою російської журналістки стало розповідь правдивої інформації про війну в Україні. За допомогою сюжетів, активістка намагалася боротися з кремлівською пропагандою, яка заволоділа свідомістю більшості громадян Росії. Згодом Домбровська почала займатися зйомками документального фільму, темою якого стали страшні реалії війни на території України. 

«Мені було цікаво знімати добровольців. Я не шукала героїв, а знімала те, що відбувається навколо. Моєю метою було зняти кадри про українську армію для майбутнього фільму, який висвітлював би протистояння українського народу російській агресії», - розповідає Анна Домбровська.

Кожен день перебування в зоні бойових дій перетворюється на випробування, котре може коштувати життя.  Журналістка пригадує, як перший раз потрапила під обстріл. Це сталося під час зйомок фільму «Одна ніч в АТО». На страшних кадрах закарбувався момент падіння снаряду, під час якого був поранений один з українських військових. Анна Домбровська розповідає, як поруч з нею лунали безліч вибухів й лише дивом їй вдалося залишитися в живих.

«Можна сказати, що у мене на фронті п’ять днів народження, - усміхається дівчина. - Я потрапила під обстріл у 2014 році, під час зйомок мого найвідомішого відео «Одна ніч в АТО». Повз  мене, у радіусі близько 200 метрів, пролетіло багато снарядів. Коли вони пролітають, ти навіть не встигаєш злякатися, адже це лише доля секунди», - пригадує журналістка.

Наразі Анна Домбровська  продовжує займатися зйомками, але зізнається, що більшу частину часу витрачає на волонтерську роботу. Вже більше двох років російська опозиційна журналістка займається волонтерством та допомагає жителям прифронтових територій України, які змушені жити в умовах постійних обстрілів. Багато людей у містечках та селах були позбавлені нормальних побутових умов та доступу до необхідних речей, таких як продукти харчування та медикаменти.  Більшість магазинів перебувають у зруйнованому стані, або ж знаходяться далеко від населених пунктів. Тому дівчина вирішила допомогти місцевим жителям та почала розвозити найбільш необхідні речі - хліб та ліки. Також волонтерка займається ремонтом машин швидкої допомоги.

 Однак своєю головною роботою, Анна Домбровська, вважає боротьбу з кремлівською пропагандою на території Донбасу. Оскільки досі не налагоджено мовлення українських каналів, люди мають доступ лише до російських джерел інформації. Тому головною зброєю проти російського пресингу  стали українські газети.

«Ще коли я знімала фільм у 2014 році, то мирні жителі запитували мене, коли ж налагодиться ситуація з українськими каналами. Адже вони могли почути лише російські. Вже тоді виникла ідея привозити хоча б газети», - розповідає Домбровська.

Протягом двох років волонтер кожного дня долає сотні кілометрів, аби забезпечити людей з окупованих територій хоча б якимось зв’язком з Україною. Близько 7000 газет щоденно потрапляють до прифронтових містечок від Мар’їнки до Торецька.

«На початку я розвозила газети «Жителі Донбасу», потім «Вісті Донбасу». Однак цього було замало, адже це були місцеві адаптовані газети. Тоді я вирішила розвозити всеукраїнські газети (газета «День» - Главком),  щоб люди мали змогу бачити всі українські та міжнародні новини», - розповідає волонтер.

Домбровська пригадує, що спочатку люди з підозрою поставилися до такої ініціативи, сприймаючи це за українську пропаганду. Певна недовіра присутня й досі, але поступово все більше людей долучаються до читання українських видань.

 «Люди дійсно читають. Їх цікавлять багато тем. Пенсійні, соціальні, інформація про допомогу, міжнародні новини», - розповідає Домбровська.

Розповсюдження газет відбувається виключно на волонтерських засадах, тому на своїй сторінці у «Facebook» Анна Домбровська здійснює збір коштів на друк та логістику. У першу чергу звертається про фінансову допомогу до своїх співвітчизників. А допомагають у поширенні інформації про збір коштів російський журналіст в Україні Аркадій Бабченко, кримськотатарський журналіст Айдер Муждабаєв, колишній депутат Держдуми РФ, єдиний, хто проголосував проти анексії Криму, Ілля Пономарьов та інші.

Для підтримки  проекту  долучаються небайдужі люди з усього світу - України, Америки, Канади, Іспанії, Чехії, Польщі, Норвегії, країн Балтії, Ізраїлю. Також волонтер зазначає, що багато коштів надходять й від небайдужих громадян Росії.

«Я вважаю, що більший відсоток громадян Росії з самого початку не підтримували агресію. Тому вони хочуть не тільки виходити на марші, а й допомагати ділом. Тому 50% коштів сьогодні надходить у рублях. Як тільки написала якось у себе на сторінці в соцмережі, щоб до боротьби з російською пропагандою в Україні долучалися і росіяни, то на мене почали тролі скаржитися і Фейсбук блокував доступ до мого акаунту. Доводиться на своєму сайті дублювати інформацію», - зазначає журналістка.

Інший проект, який розпочала Аня - доставка української книжки в школи прифронтових населених пунктів. «У мене є такий знайомий в Росії, який долучається до фінансування доставки книг. Так от він переконаний, що діти повинні знати українську мову і читати українські книги. В іншому випадку Росія від них не відчепиться», - продовжує журналістка.

Родина Анни Домбровської залишилася в Росії. Журналістка зізнається, що хоч і сумує за рідними, але до РФ повертатися не збирається.

«Мама важко сприймає те, чим я займаюся. Але швидше я її попрошу до мене приїхати, ніж поїду до Росії», - зізнається російська журналістка.

Батьки болячи сприйняли рішення доньки долучитися до захисту інтересів України.  Однак, попри все продовжують підтримувати спілкування. На відміну від брата, який сприйняв наміри сестри як зраду своєї батьківщини.

«Батьки терпляче ставляться до того, чим я займаюсь. На них, звісно, діє кремлівська пропаганда, але іноді мені вдається достукатися до них. Але з моїм братом ми не спілкуємося зовсім. Він вважає, що я агент ЦРУ, зрадниця і тому подібне», - розповідає волонтер.

Незважаючи на усі труднощі, Анна Домбровська, ні на мить не шкодує про власне рішення. Адже вважає, що висвітлення правди в період гібридної війни - надзвичайно важливе питання як для російського, так і українського населення.

«Моя ціль - показати правду росіянам про події в Україні, - впевнено зазначає журналістка, - та в міру моїх сил боротися з російською пропагандою».

Анна Скалій, Главком