«Як проходить судова реформа?»
За 26 років незалежності України було сім спроб реформувати судову гілку влади. Остання восьма спроба почала з 2 червня 2016 року, коли ВРУ ухвалила зміни до Конституції щодо правосуддя та новий закон про судоустрій та статус суддів. Сама ж реформа дала свій старт з 30 вересня 2016 року. Головною проблемою у пробуксовці реформування судової гілки влади полягає в тому, що порушено внутрішню логіку процесу очищення та оновлення суддівського корпусу. Розпочали з Верховного суду, натомість варто було б реформу почати із судів першої інстанції. Такі думки висловив Володимир Сущенко, член Піклувальної ради Асоціації правників України, доцент факультету правничих наук НУ «Києво-Могилянська академія», під час прес-конференції в прес-центрі Главкома.
«Ідея і напрацьовані механізми цієї реформи в цілому – позитивні. Але є нюанси, які криються в деталях. Основною помилкою проведення реформи щодо очищення та оновлення суддівського корпусу, на мій погляд, є порушення внутрішьої логіки цього процесу – почали реформу з Верховного Суду (ВСУ), мовляв, риба гниє з голови. Але, коли в риби хворі зябра та шлунок, то навряд чи пересадка голови їй допоможе. Тому реформу варто було б розпочати з судів нижньої інстанції. У нас сьогодні близько 10 судів не працює. Адже чисельна армія суддів вийшла у відставку», - говорить Сущенко.
За словами правника, не відбулося очищення складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), які згідно реформи повинні проводити переатестацію суддів, тобто робити кваліфікаційне оцінювання. «Самі члени ВККС, що були обрані за завуальованим «квотним принципом» від політичних партій та судів окремих юрисдикцій, не проходили конкурсного відбору за тими критеріями та етапами, за якими вони тепер відбирають судів ВСУ, а згодом будуть відбирати суддів нижчих інстанцій.
Пропонуємо також прослухати запис прес-конференції