Родичі та друзі кримських бранців Кремля стурбовані, що влада не комунікує з ними

Котелянець зауважує, що змушені звернутися до президента, бо в державі відсутня комунікація з родичами бранців Кремля. Якщо з МЗС є контакт, то СБУ гальмує.

«Правозахисниця Марія Томак звернулася до СБУ із запитом, що вони знають про долю ув’язненого мого брата Євгена Панова. Вони відповіли, що так, знають, що той місяць уже в СІЗО. Але ж мій брат сидить в СІЗО з жовтня місяця 2016 року в Лефьортово в Москві», - говорить Котелянець.

Родичі стурбовані тим, що між органами влади немає координації в діях. Більше того світова спільнота теж не знає про так званих диверсантів – ув’язнених громадян України.

«Минулого тижня я виступав в ПАРЄ. Там ніхто нічого не знав протак званих диверсантів. Зараз ПАРЄ чекає санкційного списку «Сенцова», тобто там мають бути імена тих людей, які ув’язнюють або допомагають окупантам», - продовжує Котелянець.

Суд над Пановим очікується у березні.

Михайло Гончар зауважує, що нині необхідний міжнародний контекст підтримки бранців Кремля. Адже Росія створюючи справи «кримських диверсантів» просто зондувала ґрунт наскільки вона може далі піти.

«Росія стала зондувати ґрунт, як далеко вона може зайти, адже тиск на кримськотатарських народ показав, що світова спільнота проковтнула це, реакції не було. Тому почалися «диверсанти», - говорить Гончар.

Колишній колега Штиблікова та Бессарабова схвально відзначив роботу Уповноваженого ВРУ з прав людини у справі «кримських диверсантів», а також висловив занепокоєння, що перший віце-спікер парламенту займається лише бранцями виключно в рамках Мінського процесу, тобто кримчани випадають.

«Здивований неприємно також однією міжнародною правозахисною організацією «Freedom House», яка збурила хвилю турбулентності щодо закриття телеканалу «Дождь» в Україні, а от заступитися за всіх бранців Кремля не спромоглася. Зоча ми з ними зустрічалися і вели довготривалі розмови», - підсумував Гончар.

Орієнтовно суд на Штибліковим, Бессарабовим відбудеться літом.

Всього бранцями Кремля на сьогодні є більше сорока осіб:

-  Справа «Кримські диверсанти» - Ридва Сулейманов, Володимир Прісіч, Дмитро Штибліков, Олексій Бессарабов, Володимир Дудко, Олексій Стогній, Гліб Шаблій;

- Справа кримських мусульман – Емір-Усеїн Куку, Вадим Сірук, Енвер Бекіров, Муслім Алієв, Арсен Джепаров, Рефат Алімов (ялтинська справа); Рустем Абільтаров, Зеврі Абсеїтов, Ремзі Меметов, Енвер Мамутов (бахчисарайська справа); Теймур Абдулаєв, Узеїр Абдулаєв, Айдер Саледінов, Еміль Джемаденов, Рустем Ісмаїлов (сімферопольська справа);

- Справа проукраїнського активіста – Володимир Балух;

- Справа майданівців – Микола Шиптур, ув’язнений терміном на 9 років;

- Справа «26 лютого» - Ахтем Чийгоз, Алі Асанов, Мустафа Деґерменджі,

- «Чеченська справа» - Микола Карпюк, ув’язнений терміном 22,5 років; Станіслав Клих, ув’язнений терміном 20 років;

- «Шпигунські справи» - Валентин Вигівський, ув’язнений терміном 11 років; Віктор Шур, ув’язнений терміном 12 років;

- Справа «Кримська четвірка» - Олег Сенцов, ув’язнений терміном 20 років; Олександр Кольченко, ув’язнений терміном 10 років; Олексій Черній, ув’язнений терміном 7 років;

Родичі кримських політичних в’язнів Кремля також звернулися до Президента створити профільну інституцію щодо бранців Кремля.

Шановний Пане Президенте,

Висловлюємо Вам свою повагу та звертаємося з наступним.

Весною 2017-го мине три роки відтоді як Україна вперше зіштовхнулася з проблемою заручників. Через полон бойовиків на окупованій території Донецької та Луганської областей пройшло кілька тисяч людей. Водночас, не менш важливою з точки зору цінності людського життя залишається проблема громадян України, які незаконно утримуються Російською Федерацією на території тимчасово окупованого Криму та в самій Росії. На сьогоднішній день кількість таких громадян України, які де-факто є заручниками, складає щонайменше 44 особи. Їх число постійно зростає, водночас, із полону завдяки перемовинам вдалося повернути трьох.

Ті, хто підписався під цим листом, є членами родин саме цих людей. Нещодавно ми вирішили консолідувати наші зусилля та створити Об’єднання родичів політв’язнів Кремля.

Ми вдячні Вам за Ваші зусилля, що Ви їх спрямовуєте на захист українців від російської агресії, на визволення заручників та політичних бранців, і розуміємо, наскільки цей процес складний, зважаючи на непередбачувані акти агресії країни-окупанта, яка фабрикує політично мотивовані справи та звинувачення, задля дискредитації процесів боротьби України за власну незалежність. Так само ми знаємо, що питання звільнення наших рідних постійно піднімаються за засіданнях Тристоронньої контактної групи та безпосередньо Вами у рамках нормандського формату.

Водночас, очевидною та вкрай відчутною для нас є потреба налагодження комунікації а співпраці з органами влади в боротьбі за свободу наших родичів. Так, у комунікаціях із СБУ (як особистих, так і через ЗМІ) ми чуємо про те, що Служба безпеки України робить все можливе в межах своєї компетенції задля визволення українських бранців Кремля. Що відомості про позбавлення волі українців Російською Федерацією враховуються Об’єднаним центром з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, заручників. При цьому, ми, родичі незаконно ув’язнених Російською Федерацією українців, не маємо жодної інформації стосовно дій, які Служба безпеки України здійснює задля визволення наших рідних.

Те саме стосується МЗС, яке докладає величезну кількість зусиль на консульському та дипломатичному рівні, але чи стосуються ці зусилля в тому числі питань звільнення – ми не переконані. А створена на базі зовнішньополітичного відомства платформа опікується передусім питаннями адвокаційними.

Ми переконані, що питання звільнення наших рідних потребує системного підходу з боку держави, і в цьому контексті наше особливе занепокоєння викликають дві проблеми, які негативно впливають на процеси боротьби України за за наших рідних, своїх громадян:

1. Відсутність профільної інституції, яка би вела системну комплексну роботу з вивчення, аналізу та пошуку шляхів вирішення проблеми ув’язнення українців за політичними мотивами Російською Федерацією. Яка би виконувала роль централізованого координатора державних органів та відомств, а також громадянського суспільства, в процесах захисту прав українців, надання всебічної допомоги ув’язненим та їх родичам, а також яке взяло би на себе функцію попередження нових затримань.  Наразі міністерства та відомства багато роблять в рамках своєї компетенції, проте ці дії точкові, бо ніким не координуються, немає центру прийняття рішень, який би мав відповідальність та повноваження для формування комплексу дій, розробки стратегії.
2. Відсутність системних комунікацій влади із родичами політв’язнів Кремля. Ми хочемо бути в курсі процесів, які влада ініціює задля визволення наших рідних. Ми готові бути частиною цих процесів та допомагати державі у цій боротьбі. Ми вважаємо, що згадана вище профільна інституція, має періодично (раз на місяць) звітувати перед родичами (у закритому режимі) та суспільством (обмежена кількість інформації за принципом «не нашкодити») про роботу.

На сьогоднішній день ми стурбовані повною відсутністю інформацї про результати перемовин. Розуміючи конфіденційність такої інформації та важливість налагодження комунікації, – ми створили громадське Об’єднання родичів політв’язнів Кремля задля ситемної взаємодії з органами державної влади та відомствами. Ми прагнемо стати повноцінними партнерами влади в боротьбі за волю наших рідних і пропонуємо будувати формат комплексної боротьби у партнерстві з нами, як людьми в першу чергу зацікавленими у звільненні наших рідних з полону РФ.

Пане Президенте, у зв’язку із викладеним, ми, родичі українських політв’язнів Кремля, звертаємося до вас із проханням про організацію спільної зустрічі особисто з Вами задля обговорення питань, які порушені нами в цьому зверненні.

Сподіваємося на Вашу готовність до діалогу з нами та подальшу допомогу і співпрацю у боротьбі за свободу бранців Кремля. (закінчення звернення)

 Прес-центр пропонує також проглянути запис прес-конференції