«Стан дотримання прав військових»

«З комплектуванням ЗСУ є проблема. Це призводить до значного перевантаження фізичного та психічного діючих військовослужбовців. Це призводить до того, що перебування на передових позиціях зоні бойових дій триває по кілька місяців. Якщо раніше це було 3-4 місяці, то зараз це буває понад 8 місяців, і понад рік. Через отримані психічні бойові травми, відсутність належних умов для фізичної та психічної реабілітації  військовослужбовців накопичуються проблеми в стосунках і у військових колективах, і в тих, хто уже звільнився», - розповідає Стеценко.

За його словами, під час моніторингових візитів командири підрозділів, що перебувають і в зоні АТО, і в місцях постійної дислокації неодноразово наголошували на величезній кількості розлучень, коли дружини розлучаються через те, що чоловік фактично рік, два відсутній вдома. І гроші, які отримує військовослужбовець цього не компенсують.

«З іншого боку через отримані психічні бойові травми, відсутність належних умов для фізичної та психічної реабілітації  військовослужбовців накопичуються проблеми в стосунках і у військових колективах, і в тих, хто уже звільнився. В кранах, на які ми орієнтуємося, якщо казати про стандарти НАТО, проводилися численні дослідження стану бійців, що виконували бойові завдання, у цих країнах прийняті відповідні нормативи, а саме - військовослужбовець не може перебувати в зоні бойових дій, де є загроза його життю, понад 75 діб. Бо тоді настають такі наслідки для психіки, які важко потім здолати. У нас таких нормативів немає. Нам не відомі жодні наукові дослідження, які проводилися з цього приводу, у нас не встановлено одних норм, і у нас вважається, що 8 місяців перебування в зоні бойових дій, де є загроза життю бійця, є нормальним явищем», - стурбований Стеценко.

Наступною проблемою є стан забезпечення військовослужбовців житлом, як особистим житлом, так і казарменими приміщеннями, та будівлями й спорудами в пунктах постійної дислокації.

«Деякі військові частини, деякі бригади, які були сформовані в 2014 році, наразі взагалі не мають в пунктах призначених для постійної дислокації умов для нормального життя. Так, моніторингові візити до з’єднаних частин, які розташовані в Сумській області в містах Конотоп, Шостка, Воронеж свідчить про те, що попри чисельні обіцянки, які робилися публічно побудувати для військових військові містечка на цей час зроблено дуже мало, навіть те, що було заплановано будівництва казармених приміщень, їдальні в Глухові, не виконано. За планом Міноборони ці роботи мали бути закінченні до 30 травня 2017 року, то моніторинговий візит показав, що вони не будуть  закінчені», - продовжує представник Уповноваженого.

Військовослужбовці живуть у наметах в пунктах постійної дислокації. Частково орендують житло в місцевого населення.

«Хочу зазначити, що у військовослужбовця за контрактом рядового, сержантського складу ці витрати не компенсуються. Офіцерам компенсують ці витрати лише за певних умов. Кошти, які заробляє військовослужбовець, не повинні йти на забезпечення його службової діяльності, ці кошти належать його родині. Адже його дружина, діти, внуки мають за щось жити. Коли військовий мусить витрачати кошти на себе , щоб створити елементарні умови життя, як військового, то, звичайно, це викликає проблеми в їхніх родинах, і який настрій в цих людей захищати країну, якщо країна не захищає його родину», - стурбований Стеценко.

Через відсутність належних умов для проживання військовослужбовців є проблеми з комплектуванням військових частин. В деяких навчальних центрах некомплект такий, що він значно ускладнює бойову підготовку.

«Даруйте, якщо навчальному підрозділу не вистачає офіцерів та сержантів-інструкторів, то повноцінну підготовку курсантів, які там проходять навчання, попри все бажання командування навчального центру , попри все бажання офіцерів, які там служать, неможливо надати. Наприклад, якщо в школі в одному приміщенні буде сидіти в класі перший, третій і п’ятий клас, і один викладач буде одночасно буде проводити шкільний урок з трьох різних предметів, то який буде результат? Те саме і в збройних силах», - розповідає Стеценко.

Через неналежні умови проживання , через некомплектність військових частин у багатьох частинах і підрозділах відсутні умови для повноцінної бойової підготовки. Фактично ці частини, коли виводять в зону бойових дій, пункти постійної дислокації, на полігони не мають достатніх умов для відновлення фізичного та психічного стану військовослужбовців.

«Значна частина військовослужбовців змушені відволікатися на господарські роботи, щоб створити умови для свого виживання, наряди, чергування, і таким чином часу на бойову підготовку не залишається. А це те, чим вони мають постійно займатися в пунктах постійної дислокації в зонах бойових дій. Не шукати як себе зігріти, не шукати де переночувати, не шукати як помитися, а зранку й до ночі нарощувати свою бойову майстерність», - продовжує Стеценко.

За моніторингом представника Уповноваженого, в одній з військовий частин, розташованих в Сумській області, збільшилася кількість звернень до лікарів з інфекційними захворюваннями , з загостренням хронічних хвороб. Щомісяця половина особового складу  військової частини хворіє через неналежні умови проживання.

«Там , де вони розташовані , ці території навіть не належать міністерству оборони. Якщо навіть Міноборони і хотіло б щось покращити, то воно не має права там здійснювати ніяких будівельних та ремонтних робіт, немає права копійки вкласти», - зазначив Стеценко.

«Харчування забезпечується в повній мірі, переважно воно якісне. Там , де виникають якісь проблеми, це суто недбалість на місцевому рівні або відсутність іноді належних умов . Але кількість і якість харчування є достатньою. Покращилося постачання особистого майна, одягу, взуття військовослужбовців. Усім переважно забезпечені. Але і там є проблеми. Наприклад, у двох бригадах ЗСУ, де я був з моніторингом, мені доповідали, що часто, коли вони отримують на склади речового майна обмундирування, то це обмундирування інших розмірів, воно набагато менше, на бирці вказаний один розмір, а по факту це буде менший розмір, тобто одяг 52 розміру, який фактично 42 розміру. Це свідчить про те, що хтось заощадив на тканині, фактично це було вкрадено і постає питання, чому не вжито жодних заходів, не має розслідувань, немає покараних винних з боку постачальників, з боку військових, які це приймали», - говорить Стеценко.

 На його переконання, абсолютна більшість військовослужбовців, які перебувають в зоні АТО і поза зоною АТО готові обороняти свою країну, готові ризикувати власним здоров’ям та життям і вони щодня гинуть, і коли вони натомість не відчувають на собі щоденної належної турботи з боку держави, не з боку безпосередніх своїх командирів, а з боку держави в цілому, то вони часто питають, а чому ми за них воюємо? Таке ставлення держави є неприйнятним. 

Значна частина проблем з дотриманням прав військовослужбовців залишається системною.

«Це в свою чергу суттєву впливає на боєздатність збройних сил, на мотивацію військовослужбовців, які зараз виконують свій обов’язок, продовжуючи контракти на військову службу, і на мотивацію громадян укладати ці контракти з метою поповнення складу збройних сил. Не секрет, що з комплектуванням ЗСУ є проблема. Це призводить до значного перевантаження фізичного та психічного діючих військовослужбовців. Це призводить до того, що перебування на передових позиціях зоні бойових дій триває по кілька місяців. Якщо раніше це було 3-4 місяці, то зараз це буває понад 8 місяців, і понад рік. Через отримані психічні бойові травми, відсутність належних умов для фізичної та психічної реабілітації  військовослужбовців накопичуються проблеми в стосунках і у військових колективах, і в тих, хто уже звільнився», - говорить Стеценко.

Окрім того є великі проблеми із житловим забезпеченням військовослужбовців. Деякі військові частини, деякі бригади, які були сформовані в 2014 році, наразі взагалі не мають в пунктах призначених для постійної дислокації умов для нормального життя.

«Усі претензії не стільки до військового командування, не до Міноборони, адже не вони собі встановлюють бюджети, не вони самі собі будують, а дивує позиція уряду, позиція голови уряду, до якого зверталася Уповноважена ВРУ з прав людини саме по цій проблемі, але жодного реагування з боку уряду не було. Отримали лише відповідь з Міністерства оборони , що їх профінансували на таку-то суму  і от таке-то можемо зробити. А уряд взагалі ніяк не відреагував. Вибачте, коли військовий бюджет прийняли в меншому обсязі, ніж були потреби, і кажуть, воюйте як хочете в межах цих грошей, то це просто ганебне ставлення і до власних збройних сил, і до власних громадян», - стурбований представник Уповноваженого.

За його словами, якщо конкретна людина порушила права конкретної людини, то наступає адміністративна відповідальність за неналежне реагування на провадження Уповноваженого. Коли це стосується системних проблем, коли це стосується не конкретної посадової особи, а органів державної влади, то відповідальність непередбачена.

«В.Лутковська безпосередньо зверталася до Гройсмана з докладним висвітленням цих всіх проблем, звернення були неодноразові. Відповіді ми отримували не від уряду, а від Міноборони. А Міноборони відповідало в межах своєї компетенції, при тому , що в листі на голову Уряду було зазначено, що ми звертаємося до вас із проблемами, які є поза межами можливостей Міністерства оборони , з проблемами, які потребують реагування саме з боку уряду, бо це комплексні проблеми», - говорить Стеценко.

За його словами, прем’єр-міністр не понесе адміністративної відповідальності, буде лише політична відповідальність. В законодавстві непередбачено.

Пропонуємо також переглянути запис прес-конференції Стан дотримання прав військовослужбовців за участі Святослава Стеценка, представник Уповноваженого ВРУ з прав людини з питань захисту прав військовослужбовців; Ганни Сандалової, засновник благодійного фонду "Підтримай армію України", депутат Київради.