У Києві перевидали книгу «українського Магелана» Юрія Лисянського, якій 200 років
Шість разів адміралтейство відмовиляло Лисянському в друці нотаток через нехитрий «малоросійський стиль» їх написання.
Майбутній мандрівник та один із керівників російської морської експедиції, що першим обігнув кулю, походив зі стародавнього козацького роду міста Ніжин. Тогочасний Ніжин був адміністративним, військовим та торговельним осередком Гетьманщини, центром Ніжинського козацького полку – найбільшого на лівому березі Дніпра.
«Лисянські не були «захудалим родом мілкопомісних дворян», як про це писали численні російські історики та біографи мореплавця, а належали до козацької еліти Гетьманщини. Засновником ніжинської гілки роду Лисянських, як стверджують джерела, був покозачений шляхтич Стефан, який у другій половині 17 століття, після звільнення з кримського полону, оселився у фільварку біля сотенного містечка Чорнухи Лубенського полку на Полтавщині», - розповідає Антон Санченко, письменник –мареніст та упорядник перевидання книги.
І продовжує, що батько майбутнього мореплавця Федір Лисянський був освіченою людиною і починав військову кар’єру писарем «при письменных указных делах» сотенної Ічнянської канцелярії та Прилуцької полкової лічильної комісії. Згодом, покинувши військову службу, він перейшов канцеляристом до Київської духовної консисторії, де 1760 року прийняв сан і отримав призначення священником на парафію Івана Богослова в місто Ніжин.
Майбутній мореплавець народився у 1773 році і був шостою дитиною в цій багатодітній сім’ї. у 1783 році вступив до Морського кадетського корпусу у Санкт-Петербурзі.
У 1803 році за підтримки російсько-американської компанії зорганізувалася перша російська навколосвітня експедиція. Нею командували німець Йоганн Крузенштерн та українець Юрій Лисянський. Так склалася історія, що Юрій Лисянський на два століття потрапив у тінь Йоганна Крузенштерна, хоча саме він повинен був називатися «російським Магеланом». Адже на два тижні раніше завершив плавання за компаньйона.
Але свої путівні нотатки Лисянському довелося видавати власним коштом після того, як шість разів адміралтейство відмовило йому в друці книги. Причиною відмов був нехитрий «малоросійський стиль» їх написання. Для видання своєї книги Лисянському довелося разом із братом продавтисвій маєток в Ніжині.
Наразі комплект видання Лисянського зберігається в Музеї рідкісної книги Ніжинського держуніверситету імені М. Гоголя. А перевидало книгу видавництво «Темпора». Ідейним натхненником і упорядником став письменник-мареніст Антон Санченко
Переглянути запис пресконференції