Київське «Динамо»: коли король голий

В першій частині сезону київське «Динамо» радше розчарувало. Останній поєдинок до тривалої зимової перерви, матч із чеським «Яблонцем» в Лізі Європи, турнірного значення вже не мав, проте став такою собі квінтесенцією.

Має сенс інше. Говорячи про один з двох найсильніших клубів України, треба дивитися й на форму, й на зміст – у випадку з «біло-синіми» ці субстанції нерозривні.

«Главком» про «Динамо» в контексті теперішнього й майбутнього – в нашій розмові нижче.

Невтішний результат

У цій статті ми не раз будемо звертатися до ще «свіжих» слів головної людини в таборі «Динамо». Нещодавно президент та власник київського клубу дав розгорнуте інтерв’ю, у якому вболівальники, журналісти й спеціалісти могли дізнатися багато цікавого. Серед іншого, Ігор Михайлович сказав наступне: «…Ми перебуваємо в перехідному періоді – відбувається омолодження команди. Ми зробили ставку на своїх вихованців. Певні результати вже спостерігаються. Навіть не зовсім дружній нам канал зазначив в одному з репортажів, що в «Динамо» грає сім вихованців. Значить, ми рухаємося в правильному напрямку…»

Проте факти говорять про інше. Можна скільки завгодно кивати на «молодість», «перехідний етап» та «формування» – говорячи мовою образів трьох «відмазок» керівництва й тренерського штабу «біло-синіх». Але, крім солідного відставання від «Шахтаря» в боротьбі за перше місце, знову втрачений шанс вийти в груповий етап Ліги чемпіонів та сумнівної якості виступу в Лізі Європи, ми маємо низку красномовних результатів. Результатів, які оголюють таємні справи зі стану цього «Динамо» – як клубу, так і команди. Поразки від «Карпат» та «Львова», від «Олександрії» (програш в сутичці з «Шахтарем» – окрема історія), нічиї з «Чорноморцем» та «Зорею» – надто жирний натяк на нестабільність та неспроможність цього «Динамо» демонструвати стабільність зі знаком «+» протягом довшого періоду, ніж у три матчі. Саме стільки, щонайбільше, тривала переможна серія колективу з Києва в усіх турнірах з початку сезону. 

Мірилом успішності команд, які номінально (у випадку з «Динамо» – вже саме так) є на пару-трійку голів вищими за 10-11 інших клубів в національній першості, без сумніву, є результат в єврокубку. Зайве казати – від віце-чемпіона перше місце в такій групі очікували. Але чого ніхто точно не очікував, так це футболу відверто низького рівня. По суті, «Динамо», яке хочуть бачити його шанувальники, «Динамо», в якому результат та гра утворили союз і пару, а не подали на розлучення, ми бачили лише в одному єврокубковому матчі – в домашній грі з «Ренном». Нагадаємо, що з початку сезону на міжнародному рівні команда з Києва зіграв дев’ять матчів. І тут молодість винна?..

Але й в УПЛ, турнірі з точки зору сили його учасників, «Динамо» не порадувало. Мова про ті самі три поразки й дві нічиї від суперників, які за своїм рівнем та можливостями начебто поступаються в усьому й усюди. Лише завдяки невдачі в останньому, перед зимовою перервою, матчі «Олександрії», Київ обійшов скромного суперника в боротьбі за другу (! – куди там казати про перше місце...) позицію.

Повертаємося до наших «відмазок». Середній вік футболістів «Олександрії» – наразі головного конкурента «Динамо» – складає 26.7 років, «Шахтаря» – конкурента, якого «Динамо» лише хотіло б бачити в ролі головної загрози – 26.4. Аналогічний показник Києва – майже 25 (24.9.). То про яку таку «молодь» ми говоримо, чи в суперників теж гравці в такому, не юному віці, «вічно молоді»?.. І скільки влітку витратило на підсилення команди керівництво «Олександрії» чи умовного «Львова», й яка середня зарплатня в цих командах у порівнянні з «динамівцями», молодими й «молодими»? Це рівень суперників (а разом з ним – і чемпіонату України) настільки виріс, чи «Динамо» стало настільки слабшим? Питання насправді риторичне.

Окреме питання – амбіцій «Динамо». Ми все частіше чуємо про фактори, які нібито «заважають» найбільш титулованому клубу Східної Європи щонайменше «бігти поряд» з «Шахтарем», виходити в груповий раунд Ліги чемпіонів, врешті – банально демонструвати гідний футбол в матчах з відверто посередніми суперниками в другому за рангом єврокубку. Можливо, ми чогось не розуміємо, й наразі «Динамо» не ставить перед собою мету виграти титул чемпіона, виступати в основному раунді ЛЧ (а якщо не в ЛЧ – то, приміром, виграти Лігу Європи)? Якщо це так, чому це аргументовано не пояснити, виклавши на суд публіки окремі деталі збалансованого плану по виходу на більш високий рівень за кілька років? Але чи є такий?.. І чи не занадто багато питань до тренерського штабу?

Провал селекції

Сучасний професійний футбол і гроші – поняття нерозривні, на щастя, чи на жаль. Ігор Суркіс визнав – наразі бюджет «Динамо» відкоригований в сторону зменшення. Втім, якщо за «оптимізованих» витратах «біло-синій» клуб дозволив собі викласти на трансфери в останнє літнє міжсезоння більш ніж 20 мільйонів доларів (за неофіційною, проте дуже схожою на істину, інформацією), в київському домі не все так погано.

Інша справа – як були витрачені ці кошти, й на кого. Найбільша загадка, яка обернулася купою недобраних очок – так і не придбаний у літнє міжсезоння нападник. З приходом Євгена Краснікова на посаду віце-президента клубу київські вболівальники пов’язували значні надії. Й колишній головний селекціонер харківського «Металіста» не розчарував – його креатури Че Че та Сідклей виявилися хлопцями перспективними. Так, схожим на попадання «повз» виглядає запрошення ще одного бразильця, Буено (втім, зрозуміти, чи то Вітор гравець такого низького рівня, чи то тренерський штаб до нього ставиться упереджено, чи ж, навпаки, знає більше – важко; Буено отримував надто мало шансів проявити себе). Але питання, «хто кому Красніков (Хацкевич)?» лишається відкритим: як амбітний клуб з солідним персоналом міг увійти в сезон ледь не з голою дупою у власному нападі? І після коментарів самих «дійових осіб» цієї ситуації зрозуміти більше так і не вдалося.           

Ті, хто займають чуже місце

Незважаючи на потужну, щонайменше, за кількістю, селекційну роботу влітку, в цьому «Динамо» вистачає футболістів, які за враженням, як вболівальників, так і спеціалістів, на полі виглядають ледь не «випадковими пасажирами». Уникнемо прізвищ, проте перенасичений центр поля та давно слабка гра кількох не наймолодших у цій команді виконавців змушують задатися давно визрілим питанням на кшталт: «А скільки ще?..»

Максим Салівон, для «Главкома»