Легкоатлет Олексій Касьянов: Думаю, потрапимо на Олімпіаду разом з дружиною

Нещодавно в катарській Досі під час чемпіонату світу з легкої атлетики 34-річний українець Олексій Касьянов здобув медаль, яку виграв ще десять років тому. Точніше, тоді в Берліні Олексій був четвертим, але отримав нагороду завдяки дискваліфікації спортсмена з Росії. Власне, гучний титул світового призера має Касьянова надихати. 2019-й у нього не вийшов через постійні травми. Однак сам атлет у невеликому інтерв’ю «Главкому» дав зрозуміти, що ці труднощі вже позаду.

Місяць тренуюся на повну силу, - каже Олексій. - Минулий тиждень вийшов трохи розвантажувальним. Плани напередодні олімпійського сезону найсерйозніші. Власне, я і в минулому сезоні був готовий прекрасно, але не зміг виступити через травми. Радує, що в Запоріжжі, яке я представляю, нещодавно відкрили манеж. Це дасть змогу готуватися цілісніше. Бо кожен легкоатлет знає, як погано тренуватися на різних покриттях. Через це трапляються запалення зв’язок, суглобів. І не лише у вікових спортсменів. Для нас, багатоборців дуже важливо, щоб була змога всі види робити на одному покритті.

Проте манеж — це для зимового періоду.

Взимку ми зазвичай тренуємося на тренувальній базі в Португалії. Нас із Анею (Анна Касьянова (Мельниченко) — чемпіонка світу-2013 з семиборства, дружина Олексія, - авт.) зробили амбасадорами цього спорткомплексу. Маємо змогу працювати там безкоштовно. Бракувало бази, на якій би можна було підтримувати форму між підготовкою і змаганнями. Тепер вона після реконструкції нарешті повернулася. Хоча ми комфортно почувалися й у старому манежі. Але тепер стане ще ліпше. Думаю, це сприятиме розвитку спорту в Запоріжжі і Україні в цілому.

Тепер будете в Запоріжжі проводити більше часу?

Так. До 21 грудня будемо на зборах у Португалії, а після того січень проведемо в Запоріжжі.

Там дихається важче.

У нас чомусь прийнято говорити, що в Запоріжжі дуже погане повітря. Але подивився дані статистики і виявилося, що Запоріжжя за забрудненням повітря аж на десятому місці. Виявляється, у Києві повітря гірше, ніж у Запоріжжі. Та й загалом у нас промислова країна. І добре, що працюють підприємства. Інша річ, що треба більше уваги приділяти екології. Але то тема окремої розмови. І, мабуть, не з уст спортсменів.

На останній чемпіонат світу в Доху ви з’їздили, щоб отримати медаль, яка знайшла свого володаря десять років опісля, завдяки дискваліфікації російського спортсмена. Які враження залишилися власне від змагань десятиборців, де чемпіоном став молодий німець Ніклас Кауль?

Коли спостерігаєш за стартами зі сторони, хвилюєшся по-особливому. У такі миті здається, що взув би шиповки, вибіг на доріжку і показав би божевільний результат. Добре, що з’їздив туди і відчув, що в мені ще залишився цей трепет, це бажання. Певен, до наступного сезону відчуття збережуться. Важливо добре підготуватися.

Останнім часом виходило, що ви були гарно готові, але перепоною ставали травми.

Напередодні командного чемпіонату Європи з багатоборств у Луцьку травмувався ще до змагань. А в іншому — на тих змаганнях, до яких готувався, виступив. 2018-й я пропустив свідомо. Неможливо виступати в десятиборстві взимку і влітку протягом десяти років без пауз. Щоб відновити сили, треба якимось сезоном пожертвувати. А всі попередні роки були цілком достойними. Приміром, у 2017-му ми перемогли на командному чемпіонаті Європи в Таллінні, я став шостим на чемпіонаті світу, був третім у фіналі Ґран-прі. За весь цей час мені не вдався тільки сезон-2019.

Олексію, ви вже визначилися з планами на олімпійський рік?

Планую розпочати з зимового сезону. Хочу потрапити на чемпіонат світу в приміщеннях. Перший старт запланував на кінець січня — у Франції чи в Естонії. Якщо буде недостатньо результату, який покажу там, можливо, робитиму багатоборство на чемпіонаті України. Подивимося. Точніше, у внутрішній першості виступатиму точно, але ще не знаю, в яких видах.

А взагалі всю роботу з кінця вересня поточного року розпланували так, щоб виступати на Олімпійських іграх. Закладаємо базу і в бігу на 400, і на 1500 метрів. Приділяємо багато уваги довгим метанням — диску і спису. Тренуємося з прицілом на літній сезон, але не забуваємо про зимовий.

Тренуєтеся під керівництвом Анни?

Так. І Аня теж тренується під моїм керівництвом. Вона в шикарній формі. Думаю, ми разом потрапимо на Олімпіаду. Принаймні, сподіваємося на це.

Це буде вінець кар’єри?

Найвірогідніше, що так. Мабуть, то буде останній літній сезон. Може, ще спробую виступити на зимовому чемпіонаті Європи. Там є великі шанси, що зможу здобути медаль. І на цьому вочевидь активну спортивну діяльність будемо завершувати.

Кажуть, у вас великий тренерський потенціал. Не тільки як у наставника дружини.

Хотілося б тренувати. Якщо вийде, то це буде добре. В принципі, такі пропозиції є.

З України?

Є і з-за кордону. Але більше хотілося б залишитися вдома.

Іван Вербицький, «Главком»