Ціна відсутності патріотизму, або Як Ракицького у Росію продали

У понеділок, 28 січня, закінчилася епопея з переходом одного із нинішніх символів донецького «Шахтаря» у пітерський «Зеніт». Те, про що так багато писали в останні тижні, таки відбулося: Ярослав Ракицький змінив помаранчево-чорні кольори на біло-синьо-блакитні.

Прощання із «Шахтарем»

«17 років свого життя я присвятив «Шахтарю». Починаючи з інтернату, у який я прийшов у 12 років, і до основного складу. Я пишаюся цим і дякую «Шахтарю» за те, що дав можливість реалізувати мою найбільшу мрію. Велике спасибі уболівальникам, які були зі мною протягом усіх цих років, і які зі мною зараз. Спасибі за те, що ви були і залишаєтеся справжніми вболівальниками футболу. Дякую моїй родині за справжню підтримку і любов. Президент Рінат Ахметов, таких президентів, як Ви, більше немає. Спасибі Вам за все», - написав у своєму прощальному листі Ракицький.

У «Шахтарі» Ярослав дебютував 15 серпня 2009 року у матчі Кубку України проти «Дністра». В цілому у футболці донецького клубу провів 326 матчів і забив 14 м'ячів. Є семиразовим чемпіоном України, шестиразовим володарем кубка та суперкубка країни. За національну збірну України провів 54 матчі та забив п'ять м'ячів. Брав участь у чемпіонатах Європи 2012 і 2016 років.

Про збірну тепер доведеться забути

У Федерації футболу України хоч відкрито і не заявляли, але ніколи не викликали у національну збірну вітчизняних футболістів, які грали у чемпіонаті Росії. Так було, наприклад, з Олександром Алієвим, коли він перейшов у махачкалінський «Анжі», або ж з Євгеном Селезньовим, який захищав кольори краснодарської «Кубані».

Не винятком буде і Ракицький. Ярослав уже отримав чималий шквал критики на свою адресу після підтвердження трансферу. І навіть важко уявити, як його освистять (у кращому разі) вболівальники збірної під час матчу, особливо домашнього. Якщо гравець усе ж отримає виклик у головну команду.

Окрім того, навряд чи входить у плани президента ФФУ Андрія Павелка та головного тренера збірної Андрія Шевченка псування рейтингу довіри від уболівальників. Перший робить усе, щоб залишитися і надалі очільником ФФУ. Щодо Шевченка, то його хвалять прихильники за ту гру, яку показує команда останнім часом. І виклик Ракицького може змістити фокус уваги преси та вболівальників.

Чому саме Росія?

У Ракицького було три варіанти продовження кар'єри – і надалі грати у «Шахтарі», або ж переїхати у Туреччину чи Росію.

Перший, напевне, не хотів сам футболіст. Адже чимало чуток було останнім часом про непорозуміння Ярослава з наставником «Шахтаря» Паулу Фонсекою. Дехто навіть стверджував, що між ними серйозний конфлікт.

Другим варіантом був турецький «Бешикташ», який хотів провернути трансфер захисника «гірників» не менше, ніж «Зеніт». У стамбульському клубі у Ракицькому бачили заміну португальцю Пепе та чилійцю Енцо Роко. Але був нюанс – «Бешикташ» хотів узяти футболіста в оренду, і тільки потім викупити. «Зеніт» же був готовий заплатити всю суму відразу. Спочатку клуби не могли зійтися у ціні, та все ж компроміс було знайдено – 10 млн євро відразу надійдуть на рахунок ФК «Шахтар», а ще 2 млн донецький клуб може отримати бонусами.

Тому особливого вибору у Ракицького фактично і не було. Тим більше, як уже добре відомо, Ахметов, не роздумуючи, продає своїх гравців, якщо отримує солідні пропозиції. Чи то Китай (трансфер Алекса Тейшейри у «Цзянсу Сайнті» за 50 млн євро), чи то Росія (перехід Вілліана в «Анжі» за 35 млн євро), чи то Англія (59 млн євро за Фреда від «Манчестер Юнайтед» і чи то 40 млн євро за Фернандіньо від «Манчестер Сіті»). «Шахтар», мабуть, продав би свого футболіста і, скажімо, у Сан-Марино, аби тільки покупець задовольнив фінансові запити.

Цього разу таким покупцем виявився саме «Зеніт». Хоча і сам Ярослав, напевне, не проти такого розвитку подій. Мову йому вчити не потрібно буде, звикнути до російського побуту буде набагато легше, аніж до турецького...

Варто зазначити, що річна зарплата Ракицького в Росії складе близько 2,5 мільйонів євро. 

«Ціна відсутності його патріотичності ось така, 215 тисяч гривень в день. Чи готові ви чесно собі зізнатися, яка ціна вашої патріотичності?», - підкреслює Євген Третяков

До критики Ракицькому не звикати

...А до критики Ярослав уже звик. Йому діставалося за те, що ніколи не співав гімн України перед матчами збірної, і пояснювати чому він так поводить себе він відкрито не бажав. За нього відповідала дружина Ольга: «Я співаю замість нього, біля екрану телевізора. Неможливо ж змусити людину – давай співай. Не потрібно робити з цього трагедію, він так налаштовується на матч».

Тепер же агресія до Ракицького сягне піку. «Міняй громадянство», «Все, тобі збірної не бачити, «Їдь у свою Росію», «Захлинись своїми грошима», «Краще б ти потонув», «Приймайте щура в зграю», «Ніколи більше не повертайся» – такі повідомлення отримав Ярослав у перші години після свого переходу у «Зеніт».

«Мужик твій, Оля, опустився», «Ганьба Ярославу», «Натупив Ярослав жорстко. На весь світ натупив» – таке писали вже дружині футболіста – Ользі, яка намагається побудувати кар'єру співачки під патронатом примадонни вітчизняної естради Ірини Білик.

Невідомо, чи стежить Ракицький за коментарями у соціальних мережах, але після такого у нього і самого може зникнути бажання одягнути знову футболку збірної України. Хоча воно не спостерігалося і до цього, якщо брати до уваги той факт, скільки Ярослав пропустив зустрічей національної команди через раптові травми. Причому, вже через день міг спокійно тренуватися з партнерами у «Шахтарі».

Вік (а Ракицькому – 29 років) ще дозволяв йому пограти на чемпіонаті Європи-2020, але футболіст зробив свій вибір: привіт – Росія, до побачення – збірна.

Ярослав Твардовський «Главком»