Топ-5 найгучніших трансферів міжсезоння

Літнє трансферне вікно у топових європейських чемпіонатах закривається. За ці три місяці ми стали свідками багатьох гучних переходів, суми яких перевалювали за 100 млн євро.

Найбільше інфоприводів, що не дивно, нам подарували клуби АПЛ: представники елітного англійського дивізіону цього літа витратили безпрецедентні 3,46 млрд фунтів. Попередній рекорд був зафіксований минулого трансферного літа, коли загальна сума переходів склала 3,14 млрд фунтів.

Але не лише у чемпіонаті Англії відбувались гучні трансфери. На ринок в пошуках підсилень виходили «Реал» та «Барселона», до планів яких завжди прикута особлива увага. Не обійдемо стороною і підсилення чинного переможця Ліги чемпіонів ПСЖ.

«Главком» зібрав інформацію про п'ять найгучніших трансферів міжсезоння.

1. Родрі

Коли володар «Золотого м'яча» змінює клуб, про це говорить уся футбольна спільнота. А коли за нього борються «Барселона» та «Реал», це додає особливої пікантності трансферу.

Родрі провів не найуспішніший минулий клубний сезон. Іспанський півзахисник зіграв лише у 33 матчах за «Манчестер Сіті», у яких відзначився двома забитими м'ячами. Футболіст багато страждав від травм, тому його важливість для команди дещо знизилися, попри статус одного з найкращих гравців світу на своїй позиції.

Як і на Євро-2024, яке для іспанців стало переможним, Родрі їхав на Чемпіонат світу у США як один із ключових гравців збірної, хоча його форма викликала питання. Свій статус він виправдав: домінував у центрі поля, контролював темп гри та не випадав з гри в інтенсивні моменти матчів. Родрі став одним з найбільших факторів перемоги команди Луїса де ла Фуенте на мундіалі, за що цілком заслужено отримав нагороду найкращого гравця турніру.

Після мундіалю Родрі повернувся до «Манчестер Сіті», тоді як багато експертів пов’язували його майбутнє з мадридським «Реалом». У нього залишився ще один рік за умовами контракту з «Ман Сіті», але продовжувати виступи за англійський гранд зірковий футболіст не збирався. Родрі отримав два варіанти розвитку кар’єри: грати у складі мадридського «Реала» або перейти до його одвічного конкурента з Барселони. У підсумку Родрі поставив підпис під контрактом з «Барселоною» терміном на чотири роки.

Це серйозне підсилення для топового центру поля каталонців, а також медійна перемога над принциповим суперником з Мадрида. Завдяки підписанню Родрі каталонці підвищили свої шанси на перемогу у Лізі чемпіонів, на яку фанати чекають з 2015 року. І, можливо, саме іспанець дасть «Барселоні» більше стабільності на полі за неймовірно атакувального та ризикованого стилю гри від Ганса-Дітера Фліка.

2. Енцо Фернандес

Після того, як «Манчестер Сіті» попрощався з Родрі, англійський гранд мав знайти йому заміну.

Після відходу іспанця у команді відбулись трансфери Елліота Андерсона та Аюба Буаді. Якщо перший з них має досвід гри в АПЛ, хоч і у набагато менш статусному клубі («Ноттінгем Форест»), то 18-річний марокканець Буаді взагалі провів лише другий повноцінний сезон  на дорослому рівні та переїхав до Манчестера з Франції, де грав за «Лілль». Ці два підписання обійшлись віцечемпіонам АПЛ у більше ніж 200 млн євро, але заміною Родрі за рівнем гри вони не були.

Аж ось у «Манчестер Сіті» з'явився варіант з Енцо Фернандесом. Аргентинець ще навесні натякав на те, що хоче залишити «Челсі» та перейти до «Реала», а після Чемпіонату світу чутки щодо його трансферу до мадридської команди досягли піку. «Вершкові» були очевидним фаворитом на підписання аргентинця, проте «Манчестер Сіті» продовжував слідкувати за ситуацією.

І в підсумку переїзд Енцо до «Реала» не відбувся. Причинами стали і завеликі фінансові апетити «Челсі», і дивна поведінка агента футболіста Хав'єра Пасторе, який давав публічні коментарі щодо можливого трансферу. Через це у «Сіті» з'явився реальний шанс отримати суперзірку, яка має стати заміною Родрі. Але умови «Челсі» лишалися незмінно високими: за свого гравця команда вимагала 145 млн євро. Зрештою, «Манчестер Сіті» вирішив заплатити цю суму – не в останню чергу тому, що головний тренер команди Енцо Мареска уже працював з Енцо Фернандесом.

Цей перехід став одним з найдорожчих в історії АПЛ на рівні з трансфером Алексндера Ісака з «Ньюкасла» до «Ліверпуля». У Манчестері, очевидно, очікують, що аргентинець відразу стане одним з лідерів команди. Враховуючи ціну трансферу та власний статус, він зобов'язаний ці надії виправдати.

3. Ян Діоманде

Відволічемось від англійського футболу, який останнім часом і так охоплює більшість медіапростору, оскільки привід для цього дійсно є: мадридський «Реал» здійснив другий найдорожчий трансфер у історії клубу. Особливо цікавим підписання є і тому, що зазвичай «вершкові» віддають величезні гроші лише за готових зірок європейського футболу. Проте цього літа цю традицію було порушено – і все через вінгера «РБ Лейпцига» Яна Діоманде.

Ще на початку минулого літа івуарієць був гравцем непримітного іспанського «Леганеса» та засяяв на всю футбольну Європу завдяки трансферу до Німеччини. Діоманде оформив 13 голів + 9 асистів за 36 матчів у складі «червоних биків», що є доволі хорошим показником для 19-річного футболіста. Проте не тільки результативність грає на користь підписання вінгера. Топові клуби звернули увагу на івуарійця через його фантастичну техніку, дриблінг та швидкість. Ян фантастично працює з м'ячем на швидкості та без проблем обігрує захисників, а саме це – найважливіші якості для гравця на фланзі атаки.

Остаточним аргументом на користь його підписання став Чемпіонат світу. Хоч Діоманде відзначився лише однією гольовою передачею за чотири матчі мундіалю, проте його впевненість в роботі з м'ячем та лідерство у атаці Кот-д'Івуара не могли  залишитись непоміченими. На підписання Яна спершу претендував ПСЖ, проте коли у боротьбу за футболіста підключається «Реал», шанси зникають у всіх, крім «Барселони». «Синьо-гранатові» на той час вже підсилили позицію вінгера Ентоні Гордоном, та і таких великих грошей, які за гравця вимагав «РБ Лейпциг», не мали. Через це Діоманде поїхав у Мадрид за 125 млн євро.

Очевидно, що це – трансфер на перспективу. За перші три матчі Ла Ліги новачок не провів на поле навіть години. Зірковий час івуарійця у футболці королівського клубу ще попереду, а поки що йому потрібна адаптація до стилю гри Жозе Моурінью. Повноцінно оцінити це підписання можна буде за два-три роки, а поки лишається спостерігати за тим, як Діоманде буде розвиватись у одному з найкращих клубів в історії футболу.

4. Ферран Торрес

Ферран Торрес, на відміну від попередніх героїв, у цей рейтинг потрапив не через індивідуальні якості чи вплив на гру команди. Ключовим фактором гучності його переїзду до Парижу стала медійна складова.

Іспанець провів минулий клубний сезон на доволі непоганому рівні (49 матчів, 21 гол, 3 асисти), проте чогось неймовірного у його виступах ніхто не побачив. А ось проблеми з реалізацію моментів, що для форварда є критичним, нікуди не зникли.

Він разом з Іспанією поїхав на мундіаль, проте на шляху до фіналу за свою команду абсолютно не сяяв. Так, Торрес був корисним гравцем з лави запасних і навіть віддав асист у надскладній грі з Португалією, але на більше, ніж роль «суперсаба», його не вистачило. Але все змінилось 19 липня, коли у фінальному поєдинку з Аргентиною Ферран з передачі Ніко Вільямса забив єдиний м'яч у тій грі та приніс Іспанії золото Чемпіонату світу.

Після отримання статусу справжнього національного героя він повернувся до лав «Барселони», з якою у нього залишався лише рік контракту. Нову угоду форварду пропонувати не поспішали, а чинний контракт зірку фіналу Чемпіонату світу не влаштовував. Він неодноразово заявляв про те, що його недостатньо цінують у клубі.

Аж раптом на горизонті з'явився «ПСЖ» з Луїсом Енріке, який є поціновувачем таланту іспанця. Що «Барселону», що «ПСЖ» цей перехід влаштовував повністю: каталонці отримали 55 млн євро за гравця, у якого через рік закінчувався контракт, а сам Ферран поїхав до улюбленого тренера в Париж, де йому підійняли зарплату. При цьому тиску на нього буде менше, бо Торрес навряд буде основним гравцем атаки французького гранда у вирішальних матчах Ліги чемпіонів, яку «ПСЖ» виграв двічі поспіль. Досить ймовірно, що більшість ігрового часу за сезон він отримає у Лізі 1, де команда Луїса Енріке і без нього була гегемоном. Справжній «win-win», якщо коротко.

5. Мохамед Салах

«Фараон» останні дев’ять сезонів захищав кольори «Ліверпуля» та став не лише місцевою легендою, а і одним з найвидатніших гравців в історії АПЛ загалом. Його статистика у складі «червоних» вражає: 442 матчі, 257 забитих м'ячів та 123 гольових передачі, а також два титули чемпіона Англії та одна Ліга чемпіонів.

Але будь яка-історія рано чи пізно закінчується. Контракт Мохамеда з «Ліверпулем» спливав влітку 2027 року, але навесні сторони домовились про дострокове завершення угоди вже цього літа. Так, Мохамед провів видатний сезон 2024/25, коли за 52 матчі забив 34 голи та віддав 23 асисти, а разом з цим привів команду до другого за п'ять років Кубку АПЛ. Але от у кампанії 2025/26 він був геть не таким яскравим: 41 матч, 12 голів, 10 асистів. Паралельно у нього виникло багато конфліктів з тренером Арне Слотом. Стало здаватися, що «фараон» просто перестав тягнути цей рівень. Дуже складно переставати бути найкращим, тому єгиптянину довелося йти у менш вимогливий чемпіонат.

Зіркового вінгера, який перебував у статусі вільного агента, пов'язували з «Ювентусом», «Ромою» та клубами Саудівської Аравії. Проте він обрав... «Трабзонспор» – турецький клуб, який завершив минулу кампанію на третій позиції у чемпіонаті та має очевидні амбіції боротись за чемпіонство. Окрім Мохамеда Салаха, до турецького клубу, кольори якого вже два роки захищає українець Арсеній Батагов, доєднались такі відомі футболісти як Руслан Маліновський, Фабіньо та Андре Онана, оренду якого продовжили ще на рік. В кроці від переїзду до «Трабзона» і бразильський форвард «Тоттенгема» Рішарлісон.

Але для такого амбітного проєкту старт сезону вийшов не надто вдалим. На євроарені турецький клуб вилетів з кваліфікації Ліги Європи, а на внутрішній – заробив лише чотири бали за три стартових тури чемпіонату. Додався до проблем і відхід тренера Фатіха Текке. Втім, із таким кадровим ресурсом «Трабзонспор» має подолати ці труднощі.

Переїзд Салаха до «Трабзонспора» був дуже неочікуваним і чимось нагадав трансфер Кріштіану Роналду до «Аль-Насра». Бо легенда залишає АПЛ та їде у пошуках нового виклику, та разом з собою тягне ще купу зірок європейського футболу. Якщо у випадку з володарем п'яти «Золотих м'ячів» до Саудівської Аравії також переїхали Неймар, Карім Бензема, Жоау Фелікс, Милинкович-Савич, Кінгслі Коман, Роберто Фірміно та інші, то за Салахом в Туреччину потягнулися Ромелу Лукаку, Мейсон Грінвуд, Фабіньо, Рафаель Леау та Натан Аке. Тому коли Англія втратила легенду місцевого футболу, Туреччина отримала ще купу топових футболістів, що, цілком імовірно, є заслугою саме Салаха.

Бонус. Михайло Мудрик

31 липня цього року увесь український спортивний медіапростір сколихнула дуже радісна новина: з Михайла Мудрика знято дискваліфікацію за вживання допінгу. Кількість мельдонію, яка потрапила в організм вінгера, згідно з новими правилами WADA, не порушувала норми.

Відразу ж постало очевидне питання: де Мудрик продовжить кар'єру? Після того, як він пропустив півтора роки, у «Челсі» двічі змінили тренера, та, як здається зараз, прийшли до чогось стабільного та довготривалого. Хоча Хабі Алонсо вміє працювати з молодими футболістами, проте навряд йому був потрібен Михайло на фоні загальної перебудови команди.

На англійському ринку охочих орендувати українця було багато: «Ковентрі», «Брентфорд», «Лідс». Підключився також і французький «Страсбург», але сам Михайло чітко проявив свою позицію: він хотів продовжити виступати в АПЛ.

Якщо з вищезгаданими представниками елітного англійського дивізіону домовитись не вийшло з фінансових причин, то ось з «Тоттенгемом» усе пішло доволі легко. «Шпори» разом з Мудриком прихопили і Тосіна Адарабіойо, а це для «синіх», заявка яких була переповнена непотрібними Алонсо футболістами, стало вирішальним фактором.

До того ж, «Тоттенгем» навесні очолив Роберто де Дзербі. Саме італієць почав повноцінно награвати українця під час своєї роботи у «Шахтарі». У 2023 році він взагалі казав, що вірить, що Михайло може виграти «Золотий м'яч». З того моменту пройшло багато часу, і хоч до престижної індивідуальної нагороди Мудрик точно не наблизився, але Де Дзербі про нього не забув. За інформацією англійських ЗМІ, італієць дуже хотів бачити Мудрика у команді. Керівництво клубу, врешті-решт, виконало його бажання, та орендувало Михайла на рік з правом викупу за 75 млн фунтів.

Чи це останній шанс для Мудрика? Навряд. Якщо він не зазнає серйозних травм чи не потрапить в черговий допінг-скандал, то навіть у випадку не дуже яскравої гри у «Тоттенгемі», наступного літа його хтось має підібрати. Потенціал українця дуже великий – це очевидно. Просто до нього потрібно знайти ключ, який, можливо, має Де Дзербі. У самовіддачі Мудрика та його бажанні розвиватись ми не сумніваємось абсолютно.

На руку Михайлу грає те, що він точно отримає свій шанс. Його прямими конкурентами за місце у складі є ще один літній трансфер «шпор» Савіо, який також може грати і на правому фланзі (саме на ньому він вийшов у дебютній грі з «Чарльтоном»), а також Матіас Тель, в якого взагалі не пішла гра у Північному Лондоні. Ще є Вілсон Одобер, який продовжує відновлюватись від травми хрестоподібних зв'язок. 

Розкритись у нинішньому «Тоттенгемі» – задача не з простих. Команда перебудовується, при чому цей процес йде не найприємнішим чином – дві поразки на старті АПЛ від «Брентфорда» та «Ньюкасла». Але у майбутньому команда може додати, і, можливо, саме Мудрик стане центральною фігурою в цьому успіху. Щоправда, спершу йому доведеться відновитися від травми, яку гравець збірної України отримав на тренуванні «Тоттенгема». Ушкодження гомілкостопа, за оцінками лікарів, не є серйозним, але Мудрик втратить кілька тижнів ігрової практики у команді, до складу якої щойно долучився.

Данііл Киріяка,

«Главком»