«Дівчинка-сонечко, яка випромінювала світло і тепло». На Житомирщині попрощалися з 23-річною медсестрою, яка загинула в АТО
Закінчивши дев'ять класів сільської школи, дівчина вступила до медичного коледжу, здобула фах фельдшера. Рік попрацювала акушеркою в сільській лікарні, а у квітні 2016-го підписала контракт і пішла до армії
З 23-річною медсестрою Сабіною Галицькою, яка загинула внаслідок обстрілу терористів у зоні АТО, попрощалися в селі Бастова Рудня на Житомирщині. Дівчина загинула на Луганщині, поблизу Катеринівки. Ворог поцілив із протитанкових ракет в автомобіль, яким саме їхали військові медики. Віддати останню шану самовідданій медсестрі зібралися сотні людей. Приїхали із зони АТО і побратими Сабіни Галицької.
Із зони проведення бойових дій вони приїхали до своєї Сабіни. Військовослужбовці 10-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ зізнаються – як могли, оберігали 23-річну медсестру, але того дня вона наполягла і поїхала до Катеринівки надавати допомогу цивільним.
«Вона сама просилася. Намагалися її відговорити, щоб не брати з собою. Але вона каже «треба відвідати стареньких, давно там не була». Хлопцям медикаменти завезти, бо така погода, на ГРВІ хворіють. Десь комусь тиск поміряти, якісь таблетки дати. Але так склалося, що зробили засідку, і на цьому обірвалося життя Сабіни», – згадує заступник командира медроти 10-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ Петро Бойчук.
Попри домовленості про припинення вогню, бойовики поцілили з протитанкових ракет в автівку, в якій і їхала Сабіна.
«Їхали в населений пункт поблизу Золотого. Дорогою потрапили під обстріл. Травми несумісні з життям у нашої медичної сестри. Ще троє людей дістали поранення різного ступеня тяжкості, але загрози життю не було. На жаль, противник... Нема ні писаних правил, ні неписаних», – розповідає командир медичної роти Микола Максимів.
Попрощатися з дівчиною прийшло більше сотні людей. Усі вони не можуть стримати сліз.
«Така світлинка. Така була маленька кучерявенька дівчинка з великими оченятами, довгими віями. У школі завжди були біля неї друзі», – каже вчителька Ганна Матвієнко. Її колега Наталія Серпутько додає: «Просто дівчинка-сонечко, яка випромінювала світло і тепло. З великим серцем. Дитинка з великим серцем».
Закінчивши дев'ять класів сільської школи, дівчина вступила до медичного коледжу, здобула фах фельдшера. Рік попрацювала акушеркою в сільській лікарні, а у квітні 2016-го підписала контракт і пішла до армії.
«Після закінчення коледжу спілкувалися, вона вже із зони АТО мені писала, що їй там дуже подобається, що її поважають хлопці, що її поважають колеги. Це, напевно, поклик душі її. Вона завжди казала, що я там потрібна», – розказує подруга Сабіни Діана Данюк.
Рідні кажуть, Сабіна не розповідала, що рятує людей на лінії зіткнення. В дівчини залишилися батьки і 19-річний брат Павло, який два місяці тому пішов служити до 95-ї десантно-штурмової бригади: «Нічого, ці виродки пожалкують, що ступили на цю землю… Я до них прийду. Нехай чекають».