Військовослужбовиця розповіла про війну і власні 13 років служби в ЗСУ

Наталка Борисовська, військовослужбовиця ЗСУ, вперше вдягла військову форму в 2009 році. Намагалася жити цивільним життям, але не захотіла і повернулась до лав збройних сил.

На відео, яке опублікував «Український свідок», дівчина розповіла, що пішла у збройні сили, коли їй було 20.

На питання, чому дівчина вирішила пов’язати своє життя зі службою, відповідає так: одного разу подивилась військовий фільм і надихнулась солдатами. Спитала в батька, а чи може бути війна в Україні? На що батько відповів – не може, а буде. Рішення було прийняте дуже швидко.

Починаючи з 2009 року, послужний список Наталки включає:

• службу в повітряних силах;
• посаду заступника командира по роботі з особовим складом (сучасний аналог «замполіта» в радянській армії);
• посаду діловода;
• командування відділенням розвідки і безпосередню участь у кількох розвідувальних операціях.

Наталці навіть пропонували бути снайперкою. Але дівчина відмовилась: «Як кадрова військова я прекрасно розумію що це таке», – каже вона. «Не дай боже ти потрапиш у полон – стовідсотково станеш «двухсотим».

Пробувала жити цивільним життям, навіть рік пропрацювала HR-менеджером. Але не витримала і повернулась до казарми і статуту. А сталося це так.

Одного разу під час цивільного життя подруга Наталки запропонувала їй відвезти волонтерку на схід України. Коли дівчина почула «приходи» (так армійським сленгом називають вибухи), то зрозуміла – це її рідна стихія. Тоді дуже скоро вона знов призвалася. Було це в той день, коли Петро Порошенко оголосив військовий стан.

Наталка ділиться думками про Росію і про Путіна. Не кожен день почуєш їх від військовослужбовця із 13-річним стажем. Дівчина каже, що Росії не потрібен Київ – мовляв, захоплення столиці – це лише заради пафосу. Шматок Донбасу їм теж не потрібен. Їхня мета – російськомовні міста вздовж берегової лінії, себто Одеса, Миколаїв, Херсон.

Щодо Путіна Наталка каже так: тиранами не народжуються. Завжди винен народ, і ми воюємо з російським народом.

Наталка мріє про будинок, трьох дітей і власний притулок для тварин. За її словами, діти в неї будуть англо- і україномовними. Адже зараз потрібно створювати нове покоління, починаючи з дітей. Бо ми (теперешне покоління) вже не змінимося, а вони ще можуть.