Українське військо звільнило Бершадь від росіян: як відбулася реконструкція бою армії УНР проти «білих»
Під час фестивалю «Вінниця – Столиця УНР», українське військо здолало білогвардійців, які переважаючими силами наступали на Поділля з одеського напрямку
Головною принадою вже третього фестивалю військово-історичної реконструкції «Вінниця – Столиця УНР» стала, власне, реконструкція бою між Армією УНР та Збройними силами Півдня Росії, більше відомими, як «денікінці».
Як розповідали організатори раніше, цьогоріч для показу бойових дій обрали нове місце, а саме невеликий яр в Центральному парку, поблизу «Міні-Вінниці». Це дало можливість влаштувати більш масштабну та ефектну реконструкцію, основою для якої стали події 13, 14 та 15 жовтня 1919 року, коли українське здійснило свій останній успішний в тому році наступ.
Показані під час реконструкції бої відбувались на Вінниччині, в лісах неподалік містечка Бершадь.
Після урочистої ходи від Європейської площі реконструктори мали приблизно півгодини, аби підготуватися до відтворення бою. Зрештою міський голова Сергій Моргунов привітав учасників та глядачів і реконструкція розпочалась.
Відповідно до історичних подій 99-річної давнини, восени 1919 року Збройні сили Півдня Росії почали наступати на «махновців», відтіснивши їх на Поділля. Перебуваючи у тяжкому становищі, прихильники анархізму об’єднуються з українськими військами. Власне, це і є перша частина реконструкції: махновський загін зустрічається з Дієвою Армією УНР. Вони ведуть перемовини і, зрештою, знаходять спільну мову. Сестри-жалібниці з війська УНР допомагають хворим та пораненим солдатам. Раптом з’являється загін білогвардійців. Вони вимагають негайної здачі та переходу на їхній бік. Отримавши відмову, «білі» готуються до атаки.
Краще підготовлене, добре укомплектоване військо «денікінців» упевнено розпочинає наступ на позиції українців та анархістів. Атака могла би бути успішною, якби не гірська гармата системи Дангліза-Шнайдера: українські вояки досить успішно її використовують, розбиваючи наступальний порядок білогвардійців. Останні змушені відступити, це дає змогу війську УНР висунутись вперед і облаштувати бойові позиції. Цього разу українці мали оборонятись без гірської гармати, адже, згідно зі сценарієм, через нестачу набоїв вона покидає поле бою.
Тим часом білогвардійці, а саме представники Корніловського полку, готуються до нового наступу. З криками «Впєрьод гаспада!» і «Бєй іх!» російське військо блискавично атакує щойно облаштовані українцями бойові позиції та захоплює їх. Окремі «махновці» переходять на бік ворога, інші відступають разом з військом УНР. Перевіривши тіла «вбитих» на предмет зброї та набоїв, «денікінці» просуваються вперед. Їм протистоять залишки українського війська, які обороняються до останнього, проте сили ворога значно переважають.
Після запеклого бою «білі» перемагають і захоплюють в полон кількох українських вояків. Коли їх шикують для розстрілу, солдати демонструють свою незламність, співаючи український гімн. Після «розстрілу» полонених росіяни стають табором і облаштовують позиції. В цей час окремі «денікінці» викрикують «Женщіну мнє!», а решта схвально регочуть, проте приходить офіцер і змушує їх активніше працювати.
Останнім актом реконструкції стає поява на полі бою загонів найпотужнішої частини Дієвої Армії УНР, а саме Запорозької групи військ. Близько ста років тому Запорозькі дивізії спільно з Третьою залізною дивізією досить успішно протидіяли наступаючим білогвардійцям.
Поява українців змушує «білих» оборонятись. Під час запеклої перестрілки останнім навіть вдалося трохи просунутись вперед. Але вирішальне значення в цьому бою мала поява на полі бою панцирника «Отаман Петлюра». Броньований автомобіль з двома кулеметами «Максим» досить успішно використовувався під час міських боїв. В даному випадку він теж виявився корисним: кулеметний вогонь ламає порядки супротивника і українці впевнено просуваються вперед. Зрештою «білих» перемагають, Бершадь звільнено.
В 1919 році внаслідок цього бою було захоплено близько 200 полонених і п’ять кулеметів. Це також дозволило об’єднаному українському війську роз’єднати наступаючі з одеського напрямку частини Збройних сил Півдня Росії.
Після завершення бою всі реконструктори вишикувались в шеренгу і залповим вогнем з гвинтівок та пістолетів вшанували українських військових, які близько ста років тому боролись за незалежність. Далі всіх охочим відкрили доступ на поле, де вівся умовний бій. Глядачі мали змогу зробити світлини спільно з реконструкторами, зразками старовинної зброї, а також біля броньовика.
Фото Андрія Завертаного