«Це не боки – це поручні любові»: вінницька учасниця «Модель XL» про пишнотілих дівчат і «модельну» повноту

Дівчина навчається в медичному університеті на педіатра, обожнює медицину, а віднедавна і моделінг. Позитивна та з відбірним почуттям гумору, Анна ніколи не була худою, але завжди переводила те, що інші вважають за мінуси, в плюси.

Шоу «Модель XL» ще не закінчилося на телебаченні, а вінничанку вже вважають однією із найбільш яскравих учасниць сезону, а «крилаті вислови» дівчини розходяться соціальними мережами. Анна – приклад цілеспрямованої лідерки, яка вміє підтримувати та мотивувати інших.

Але чи завжди Анна була такою, що вона хоче донести до пишних і розкішних дівчат, як повністю прийняла своє тіло та що радить жінкам, які досі невпевнені в собі, а також багато історій про життя на проекті, новий досвід та плани. На проекті дівчина залишила довге волосся, всю невпевненось та  проблеми з минулого.

Ми зустрічаємося з Анною в парку. Дівчина з перших хвилин починає жартувати та виглядає досить впевненою в собі. Різницю Анни Верьовкіною на екрані і в звичайному житті взагалі не помітно.

Модель розміру плюс (модель плюс сайз, Plus Size Model) – професійна модель з розміром одягу від 42 до 54 (від 8 до 20) і пропорційною фігурою. Зовнішність і зріст повинні відповідати стандартним модельним параметрам. Перші модельні агентства, що представляють моделей плюс сайз, з’явилися в Нью-Йорку в 1970-х роках. Наразі найзнаменитішим агентством, яке має контракти з моделями розміру плюс, є Wilhelmina Models. Організація також випускає журнал PLUS Model Magazine. В україні даний вид моделінгу починає набирати популярності лише останні декілька років.

«Анкету за мене відправили подруги»

Взагалі такої ідеї піти на шоу ніколи не було. Незважаючи на те, що в мене така маска веселої і крутої дівчини, я в себе не дуже так і вірила. Розуміла, що приходить така кількість тисяч дівчат, а онлайн заявки доходять до мільйона, то хто мене візьме таку собі з Вінниці Аню Верьовкіну.

Мої подруги відправили за мене анкету. Потім просто неочікувано зателефонували і запитали, чи я б могла приїхати на перше інтерв’ю. Я була реально в шоці і просто розуміла, що якщо зателефонували, то вже хоч чимось зацепила і вже можна «їзжать».

Як виявилося мої дівчатка про мене написали дуже круто і обрали гарні фото, я сподобалася і мене покликали.

Вже на кастингу я побачила інших дівчат, вони були дуже гарні і деякі вже навіть займалися моделінгом. А я стою така і думаю: «блін, я цього дуже хочу». Я брала двічі участь у Вінницьких днях моди і від того  прокайфувала. Якби не такі старти у Вінниці, то напевно навіть не поїхала. Але розуміла, що тоді такий кайф отримала і тут можна розвиватися в цьому, просто насолоджуватися тим, що ти робиш.

На кастингу було дуже хвилююче, я себе вела взагалі не так як у житті, була дуже скромна, прям дуже, типу «я така хороша, я педіатр, я хочу прорватися в житті», але потім коли мені сказали: «Ань, ми взагалі, якщо шо, бачили твій Інстаграм і можна, будь ласка, розслабитися і показувати яка ти є». Я зрозуміла, що це мої люди і можна розказувати.

Соцмережі подавалися в обов’язковому порядку. А так як мій Інстаграм трохи дурацкий, але я не дурацка – я особєнная. Мені байдуже на думку оточуючих, я роблю те, що хочу і кайфую від того. Коли я зрозуміла, що нема чого приховувати, вже трохи розслабилася, почала про себе нормально розповідати і пояснила головну суть, чого я тут знаходжуся.

«Для мене основне – довести самій собі, що ми живемо не просто так»

Для мене метою було довести самій собі, що ми живемо не просто так. Я завжди кажу, що мої батьки Наташа і Женя не зря кохалися і викохали таке щастя, як я. Хочу, щоб вони мали привід мною пишатися, щоб мама плакала тільки від щастя і щоб ходила і всім казала: «Ось це моя дитина», а коли я йшла -щоб мною насолоджувалися люди.

Найголовнішим було ще те, що якщо вже так, що я в себе повірила, допомогти повірити в себе іншим дівчатам і мотивувати до того, що ми маємо сприймати себе лише такими як ми є.

Я дуже нервувала на самому кастингу, коли мене поставили першою, дівчат фарбують, зачіски і все інше. А мені потрібно першій вийти в купальнику до суддів, до знімальної групи. Стою перед дверима у цю кімнату і думаю: «та ну, я одна в купальнику. Я туди не зайду. Я нервую. Вся знімальна група, стільки дівчат».  А потім думаю: «Ань, ти шо, подивися, які там всі прекрасні». Я зробила цей крок і всі ці невпевненості, проблеми, все залишилося за дверима.

Про стосунки з іншими дівчатами на проекті та конкуренцію

Щодо стосунків з дівчатами і всього іншого. Я знайшла подруг на проекті. Я знайшла людей, з якими хочеться співпрацювати. Ми плануємо щось розвивати круте, елементарно разом ходити на фотосесії і мати один від одного навіть той самий досвід.

Але, звичайно, були дівчата, які були готові піти і по головам, типу шоу-бізнес і так далі. Я скажу так, я «тоже чілавєк не промах і мені палець в рот не клади», але я себе стримувала там, бо в першу чергу я модель, а не щоб потім казали, “що це за бичиха з Вінниці приїхала”. Я себе тримала.

Було важко, я навіть дзвонила мамі і казала, що хоч і дуже сильна і вмію протистояти всім цим проблемам, але мені настільки важко, бо не можу показати повністю всю себе. Я не можу встати і сказати: «Слухай, рот закрила, вийшла і потєралася, пожалуста». Але були дівчата, яким було «наплєвать», вони просто рухалися “по головах”. Я спочатку думала, що судді не будуть це розцінювати як плюс, думала, шо навпаки будуть дивитися, що дівчата не благородні і не як дівчата, але деякі судді зараховували це як прагнення до перемоги. Я бачила, що дівчата відмикали розум і просто рухалися як на червону ганчірку.

А взагалі склалася така «наша сімьорка». Я жила в кімнаті ще з трьома дівчатками і ми вважали цю кімнату «топ-четвіркою» і що разом дійдемо до фіналу. Але вже дві дівчини, на жаль, покинули шоу. Це Наїна і Аня Смірнова, яка після другого тижня стала сестрою не по крові, а по життю. А ще з нами в одній кімнаті жила Катя Ващук – хореограф з Ковеля.

Впродовж всього періоду ще подружилася з Катею «Фурою» із династії дальнобійників, Анною Резніченко, яка артіст-менеджер багатьох зірок. Вона мені дуже сподобалася тим, що була дуже наполеглива і горда собою, така королева у нас була. Ну і такий «міні-придурочок» як я Наташа Петрик.

Вони круті. Просто мало людей, які з пишними формами вірять в себе. Люди або просто закриваються в собі або йдуть до тренера і швидко це корегують. А от ми тримали цю свою ідею і ми старалися її нести до самого кінця.

Про перехідний вік і прийняття себе

Взагалі я ніколи не могла сказати, що була худишка, але направду була менших розмірів, ніж зараз.  Просто мала серйозний гормональний збій і дуже різко набрала вагу. І коли ти дивишся на себе в дзеркало і розумієш, що місяць назад ти була така, а зараз така… не можу сказати, що я собі взагалі не подобалася, але для мене то було занадто різко і я взагалі не зрозуміла, що відбувається з моїм тілом. Коли все нормалізувалося і прийшло до стабільного порядку, я почала себе любити.

Цей період ще у був десь в 10-11 класі, перехідний вік, хлопці і все таке. Ти думаєш, що ти якась не така, бо навколо всі худенькі.

Згодом я почала свої комплекси перетворювати в переваги. Може це по глупому буде звучати, але якщо хтось може сказати, що підборіддя чи ще щось там, чи, там, бокиа. Нє, це не боки – це “поручні любові”, ні це не “зайве місце для одягу” – це “додаткові місця для поцілунків”. Ти просто все переводиш як мінімум в позитив і як мінімум у те, що ти будеш сама собою пишатися. І я так живу, і я так звикла. А відгризатися я вміла все життя.

«Друзі пишаються, що я залишилася справжньою»

Після повернення з шоу друзі сказали, що кайфують від того, що я була справжньою. Що ніяким чином не сказала, що я так соромлюся, що типу я зараз хочу сказати, що мені дуже важко. Я казала «нє, мені важко, відійдіть всі від мене, не трогайте мене». Я надто емоційна людина по життю і звикла прямо в лоб все казати. Якщо дівчата там соромилися перед суддями, то я могла підійти і сказати: «Андре, у мене всьо нормально з платтям, можете поправити, бо мене зараз знімати будуть?».

Мною друзі пишаються, вони говорять, що ти була крута, але тут взагалі перебила всі наші планки, які ми тобі ставили. Ой, ща розплачуся…

Звичайно, я в шоці, що стільки людей пише в Інстаграмі. Дівчата пишуть «А ти могла би піти з нами на третій сезон?», «Верьовкіна, ти нас мотивуєш», «Ти нам подобаєшся, що ти така справжня, що така як є». Люди таке пишуть, я дуже сентиментальна і відразу хочеться плакати.

«Я хочу ділитися власним досвідом з іншими дівчатами і готова до змін у Вінниці»

Якщо говорити про перший сезон «моделей», то мені подобалися такі дівчата, не «амьобні». Я любила Алісу, яка розказувала всім кому шо нада зробити, Ріму. Дуже подобалася ще Євса, Іра Купчак. От такі дівчата зараз і працюють активно і розвиваються, в показах беруть участь, у різних фотосесіях. Євса взагалі стала обличчям  «Всі свої». Це шикарні і геніальні люди, от таких я люблю.

Я також планую надалі працювати і розвиватися у моделінгу. Єдина проблема, що я у Вінниці, а бувають покази, коли попереджають за день. Але якщо зватимуть, то я готова. Скоро хочемо з дівчатами з проекту зробити спільний фотосет, щоб заявити про себе тим, хто нас ще не бачив.

В Києві це все набагато швидше розвивається, є дизайнери, які шиють одяг для пишних жінок. Завдяки минулому сезону і показу на Ukrainian Fashion Days колекції Plus size Андре Тана, дуже багато змінилося. Надіюся, що до Вінниці це також дійде.

Вінниці треба починати з дизайнерів. На жаль, у нас це не так розвинуто. Коли я брала участь в 2016-2017 році, то дівчина, яка робить речі з повсті, якраз набрала пишнотілих дівчат. Це дуже круте відчуття, коли людина особисто на тебе шиє наряд.

Мені дуже хочеться робити щось у Вінниці. Наприклад, зібрати дівчат, які в собі невпевнені, в якісь кафешці чи приміщенні і провести типу тренінгу. Я так сильно за останній період змінила своє мислення і тут і тут (показує на серце і голову – ред.), що готова про це розповідати іншим і допомагати іншим.

«Якщо ти не можеш схуднути, то хоча би тримай себе в підтягнутому тілі»

До моделей Plus size також є багато вимог і тут варто розмежовувати «пишну і розкішну» і ожиріння.

Для мене найголовніше – це фігура, “пісочний годинник”. Якщо в тебе нема талії, то, типу, вибач. Ідеальні параметри це 110-80-110 , якщо вони в тебе трішки більші, то ок, але нехай вони будуть рівномірні один до одного. (Параметри Анни 118-85-120 -ред.)

Обов’язково має бути підтягнута шкіра. Не говорю, що я худишка, але в мене немає висячих рук, висячого живота і тому подібне. Далі там будуть випробовування, де ми стоїмо в білизні і по нас видно, що у нас не висить, нема тих розтяжок і целюліту. Якщо ти не можеш схуднути, то хоча би тримай себе в підтянутому тілі.

До проекту я займалася зумбою. Скажу чесно, для мене зал це надто сумно і надто фу, ну це залізо носиш. Я дуже любила фітнес позитивний або зумбу, де включається сальса, бачата – кайфувала від цього. Колись ходила на тай-бо, то зараз буду повертатися туди. А ще одна дівчина запропонувала на тверк походити, то ось піду.

Щодо ваги, то у мене немає такого, що різко набираю, різко втрачаю. Якщо втратила, то я його й верну. За період проекту, за перших два тижні, скинула 8 кілограм. Нам не можна взагалі-то скидати. Але це був стрес. Я дуже хвилювалася, в мене є така особливість на фоні стресу скидати вагу. Потім я повернула 4 кілограми назад і коли приїхала додому в мене так і було – 4, а зараз знову нервую,  то скинула.

В мене генетично є проблеми з овалом обличчя, те, що я не можу прибрати. Але тоді, щоправда хоч трішки було спадіння. Якщо це буде мені допомагати, то я буду худнути хоча би заради того, щоб було ідеальне обличчя, бо це дуже важливо в нашому бізнесі. Мені не хочеться думати про те, що там мають щось зафотошопити або прикривати якось обличчя.

«Я відкрилася чужим людям і мені стало легше»

Найбільше я кайфувала від будь-якого дефіле. Це для мене просто щось з чимось. Коли на тебе дивляться люди, світло, всі аплодують, всі тобою захоплюються, я від цього кайфувала.

Найважчим було випробовування з вогнем, де ми палили свої комплекси, де було перевтілення, де потрібно було на всю Україну розповісти про себе, тому що ти з цим прощається, ти прощаєшся з проблемами. Мені було дуже важко.

Я з тих, хто ніколи не плаче, але там у мене були справжні сльози і я плакала не просто так, бо я знаю що мені  болить. Я про це ніколи не говорю, а там треба було це сказати. Був такий момент, що я сама зрозуміла, що якщо розповім, то стане легше і правда.

Якщо для когось це була просто фотосесія з вогнем, ну розірвала балахон. То я вклала величезний сенс в те, що написала на цьому балахоні і вкладала сенс, коли його палила. Це було дуже важко.

Я зрозуміла, що не треба це все носити в собі. Треба більше говорити і довіряти людям. От серйозно. Ніби там сиділи для мене чужі люди, але я відкрилася, я розповіла, а потім сама себе психологічно налаштувала на те, що  відпустила і спалила. Мені насправді стало легше.

«Хочу поєднувати медицину з моделінгом»

Я дуже люблю свою професію, тому медицину точно не кину. Ну і це дуже глупо було би на п’ятому курсі все покинути і стільки грошей, які пішли на навчання, втратити. Але я готова поєднувати медицину з моделінгом.

Ми брали участь в Ukrainian Fashion Days і я би ніколи не могла подумати, що я, Аня Верьовкіна, які з першого курсу по всяким роботам тиняюся і навіть робила на нічних змінах в алкогольному відділі, буду стояти на показі в наряді маестро з нереальним образом і дефілювати, коли на мене дивляться мільйони зірок і ще знімають мене. Як не як, поки що, навіть на показі Андре, коли виходить 50 моделей стандартних і виходь 10 моделей + size і для народу більше здивування і зацікавлення приносимо саме ми, тому що це тільки початок розвитку цього моделінгу.

Я хочу сказати так, наприклад, багато дівчат комплексують, що не можуть знайти половинку і тому подібне. В мене завжди в голові, шо квітка ніколи не шукає осу, щоб її запилили. І так само кожна із нас. Ми повинні любити себе такими як ми є, від того як ми покажемо як ми любимо себе, так буде сприймати оточення.

В мене основна фраза, з якою я йду все життя довести самій собі, що ми живемо не просто так. Просто в себе вірити, любити, і знати, що ми здатні зламати всі стандарти і зрушити всі стереотипи. І просто рухатися вперед.

Анна готова рухатися вперед, але лише в Україні. Ділиться, що дуже прив’язана до свого будинку. Хоч у дівчини вже були замовники з іноземних видань, яким Анна відмовила. Зараз у неї ціль – закінчити навчання та розвивати себе в моделінгу в Україні.

Фото Ольги Мірошниченко та надані Анною Верьовкіною