Атлантична рада описала чотири сценарії майбутнього Росії
Безпосередня загроза заколоту Пригожина для Путіна може розвіятися, у перспективі ці події неминуче відіб’ються на розвиткові РФ
Після заколоту ПВК «Вагнер» американський аналітичний центр «Атлантична рада» (Atlantic Council) розглядає чотири сценарії майбутнього Росії. Про це йдеться у статті, оприлюдненій на сайті Atlantic Council.
Як зазначається, хоча безпосередня загроза заколоту для російського президента Володимира Путіна може розвіятися, у перспективі ці події неминуче відіб’ються на розвиткові РФ.
Відповідно до першого сценарію, Росією продовжує правити ослаблений Путін. Хоч і «фасад порядку і стабільності», який він побудував за два десятиліття свого правління, буде зруйновано. Нейтралізація Пригожина відлякує потенційних опонентів від наслідування його прикладу, але Путін змушений приділяти більше уваги стримуванню різних олігархічних груп. Внутрішні процеси в Росії залежатимуть від воєнних дій в Україні. Путін зосереджує сили на стримуванні українського контрнаступу. Проте Україна може досягти важливих успіхів. При цьому Путін стає дедалі залежнішим від Китаю, що закріплює статус Росії як молодшого партнера КНР.
Другий сценарій – становлення нового режиму. Влітку 1991 року кремлівські прихильники жорсткої лінії зробили спробу державного перевороту проти радянського президента та генерального секретаря Комуністичної партії Михайла Горбачова. Путч провалився, але Горбачов був ослаблений і пішов від влади до кінця року.
У цьому сценарії Путіна спіткає схожа доля. Виклик Пригожина наразі обходить стороною, але політична позиція Путіна непоправна і швидко погіршується. Внутрішні конкуренти шикуються, консолідуючи сили та чекаючи слушної нагоди для удару.
Зіткнувшись із внутрішніми загрозами, Путін відволікається від воєнних дій в Україні і навіть змушений перерозподілити сили безпеки, щоб мати справу зі своїми конкурентами. Водночас набирає обертів контрнаступ. Українські війська проривають слабкі місця в російських лініях, відвойовуючи значну частину території та розриваючи сухопутний міст, який Росія створила, окупувавши українську територію від російського кордону до Криму. Моральний дух серед російських військ падає, і незадоволені солдати повертаються в Росію, розгнівані на політичне керівництво країни за те, що воно відправило їх вести криваву війну, яка закінчилася невдачею.
У цей момент супротивники Путіна завдають удару. Можливо, Пригожин і група Вагнера відновляться в Білорусі і здійснять черговий похід на Москву. Крім того, або як альтернатива, інші націоналістичні сили користуються незадоволеними військами для створення власних мініатюрних армій поза сферою компетенції держави. Незалежно від точного механізму, політичні та військові еліти звертаються проти Путіна, якого вбивають або змушують піти «у відставку».
Попри те, що хаос здається неминучим, новий режим швидко консолідує владу, запобігаючи громадянській війні та відновлюючи порядок у постпутінську еру. Війна в Україні не закінчується відразу, але необхідність встановлення порядку зменшує ймовірність будь-яких значних нових російських наступів у найближчій або середньостроковій перспективі, і новий режим натомість зосереджується на порятунку деяких здобутків від війни, зберігаючи стабільність усередині країни.
Цей сценарій представляє небажану невизначеність для Китаю, який повинен керувати відносинами з постпутінським режимом. Новий режим може залишатися загалом прихильником Китаю, визнаючи його потребу більше покладатися на свого головного стратегічного партнера. З іншого боку, за відсутності міцного партнерства Сі та Путіна, цілком ймовірно, що нове керівництво не хоче бути молодшим партнером стосовно Пекіна, і відносини між двома країнами слабшають, хоча зберігається спільна неприязнь до Сполучених Штатів. держави.
Третій сценарній – громадянська війна. Як і в попередньому сценарії, настає тимчасова пауза напруженості, а потім перехід у громадянську війну. Противники Путіна підбадьорюються його очевидною слабкістю, яка посилюється погіршенням ситуації на полі бою в Україні. Однак у цьому випадку жоден конкурент не є достатньо сильним, щоб зміцнити владу.
Росія розпадається на конкуруючі силові блоки. Це може означати, що Путін збереже владу та лояльних прихильників у деяких частинах Росії, навіть якщо Пригожин і націоналістичні лідери створюють квазіфеоди в інших місцях. Ще більше ускладнить цей сценарій зростання сепаратистських рухів, які ще більше розділять Росію.
Росія має тисячі ядерних боєголовок, і громадянська війна відкриває можливості для різних акторів скористатися хаосом та отримати доступ до цієї зброї. Прагнучи уникнути такого розповсюдження, Сполучені Штати й НАТО намагаються стримати громадянську війну в межах російських кордонів.
Що стосується війни в Україні, то і цьому разі буде перекреслено всі попередні здобутки РФ, указують в Атлантичній раді.
Цей сценарій особливо поганий для Китаю, оскільки його головний стратегічний партнер зазнає дезорганізації.
Відповідно до четвертого сценарію, моментом користуються реформатори та приходять до влади. Як і в попередніх двох сценаріях, тимчасове послаблення напруженості після заколоту «Вагнера» змінюється новими викликами правлінню Путіна, прискореним погіршенням ситуації на полі бою.
Путіну вдається утримати владу до президентських виборів у березні 2024 року, які проходять із фальсифікаціями й оцінюються населенням як нелегітимні. Демократично налаштована опозиція отримує достатню народну підтримку, а мітинги й протести по всій Росії сприяють змінам. Під сильним тиском кремлівські еліти висловлюють симпатію реформаторам, і Путін зрештою іде у відставку, на позачергових виборах перемагає лідер-реформатор.
Новий уряд прагне якнайшвидше завершити війну в Україні, водночас зосереджуючись на проведенні антикорупційних і політичних реформ у самій Росії.
Китай вважає такий сценарій катастрофічним, оскільки його сусід більше симпатизує Заходу. Цей сценарій, однак, аналітики Атлантичної ради вважають найменш імовірним, «оскільки Росія вже давно довела свою стійкість до масштабних політичних реформ».
Зазначається, що Путін виявився напрочуд стійким лідером і водночас іще ніколи не виглядав слабшим, ніж нині. Тож зовнішній тиск, спричинений успіхами України на полі бою, може сприяти його падінню.
Для Сполучених Штатів і НАТО цей сценарій збільшує ймовірність того, що Росія стане більш відповідальним членом міжнародної системи та зменшить військову напругу між Альянсом і Москвою. Однак, зміни не відбудуться раптово, і реформаторській Росії доведеться боротися з глибоко вкоріненою корупцією та економічними проблемами. Китай, зі свого боку, вважає цей сценарій катастрофічним, оскільки на своєму кордоні він стикається з ядерною державою, яка ідеологічно більше симпатизує Заходу.