Балканські фокуси Росії. До чого має бути готова Україна

Коли ми кажемо «гібридна агресія Росії», ми насамперед згадуємо наступ «руского міра» на Україну. Але не тільки наша країна є об’єктом застосування російських «змішаних» методів впливу.  «Почесне» перше місце серед цілей кремлівських стратегів наша країна ділить з є Балканами, точніше, з колишніми югославськими республіками.

Україні потрібно уважніше вивчати балканський досвід протистояння російському впливу та втручанню у внутрішню політику – методи, які застосовує РФ, не змінюються в залежності від регіону, а розробляють та втілюють спецоперації, судячи з усього, одні і тих самі люди.

«Гібридні» інструменти росіян в колишній Югославії є різноманітними, від пропаганди в медіа до організації силових спецоперацій. При чому останній тип прихованого втручання у внутрішні справи інших держав РФ застосовує на Балканах все частіше.

Найбільш відомою спецоперацією останніх років, до якої, як стверджують, має відношення Росія, є спроба державного перевороту в Чорногорії.

За день до голосування на парламентських виборах в цій країні в жовтні 2016 року чорногорські правоохоронці затримали групу з 20 людей, в основному колишніх силовиків, в тому числі -- громадян Сербії, що готувала повалення влади. Планувалися захоплення парламенту, замах на тодішнього прем’єр-міністра Міло Джукановича… У результаті цих дій до керівництва країни мали прийти політики з проросійських партій.

Мета спецоперації була зрозуміла – шляхом зміни влади в Чорногорії запобігти вступу країни до НАТО. Вплинути на офіційну Подгорицю за допомогою корупції або тиску та погроз не вдалося, і в хід пішли силові методи.

У ході розслідування правоохоронці знайшли докази того, що організаторами путчу були два офіцери ГРУ РФ, Едуард Шишмаков і Володимир Попов. Для проведення спецоперації вони найняли сербського націоналіста Александра Сінджеліча, який до того допомагав росіянам під час захоплення Криму, а потім брав участь в бойових діях на Донбасі.

Після того, як путч провалився, Сінджеліч став свідком звинувачення. Його свідчення, в тому числі, і щодо участі в змові росіян, стали ключовою частиною процесу.

Після «розгрому» путчистів чорногорська прокуратура взялася за перевірку схожих на парамілітарні та пов’язані з Росією організації. Зокрема, правоохоронців зацікавило «Балканське козаче військо», про створення якого було заявлено за місяць до невдалого перевороту, у вересні 2016 року. (В урочистій церемонії з приводу початку роботи цієї структури в приморському місті Котор брали участь члени відомого в Україні російського байкерського клубу «Нічні вовки»). Влада Чорногорії відмовилася реєструвати «козаче військо» як громадську організацію, а після провалу путчу та уваги з боку правоохоронців «козаки» взагалі зменшили свою активність в Чорногорії.

Верховним отаманом «Балканського козачого війська» є Віктор Заплатін – учасник бойових дій в Придністров'ї, Абхазії, Боснії і на сході України. Він був «першим заступником командувача прикордонними військами «ЛНР», а тепер виконує обов'язки «уповноваженого представника «Союзу добровольців Донбасу» на Балканах». Керівником «Балканського козачого війська» є колишній «прем’єр-міністр ДНР» Олександр Бородай, який з деяких пір очолює ту саму організацію «донбаських добровольців».

Основна діяльність «балканських козаків» зосереджена в Сербії та Республіці Сербської (Боснія і Герцеговина). Там вони, зокрема, регулярно відкривають пам’ятники російським добровольцям, що в різні періоди часу воювали на Балканах разом із сербами – проти турків, боснійців та хорватів…

Є відділення «Балканського козачого війська» і в Косово. У сербському анклаві на півночі республіки російські екстремісти взагалі почувають себе комфортно і вільно «вештаються», як кажуть політологи з Косова. Цей факт присутності росіян став однією з причин того, що нещодавне вбивство сербського політика в Косово, колишнього кандидата в мери міста Косовська Мітровиця Олівера Івановича, багато хто розцінив як ще одну спецоперацію, до якої можуть бути причетна Росія. Як написала одна з газет, не відомо, хто вчинив убивство, та непрямі докази вказують на те, що це був Кремль. 

У Чорногорії спецоперація за участю росіян була спрямована на перешкоджання вступу країни до НАТО. Теракт в Косово, хто б за ним не стояв і що б не планував сказати цим вбивством, теж де-факто мав геополітичне значення.

Вбивство сербського політика в Косово стало на заваді налагодженню стосунків між Приштиною та Белградом. Саме в день, коли стався теракт, в Брюсселі мали розпочатися перемовини між сербською та косовською делегаціями за сприяння Європейського Союзу. Але вони були перервані.

Якщо Приштина та Белград не зможуть домовитися і знову сісти за стіл переговорів, негативні наслідки пострілів  в Косовській Мітровиці відчують обидві сторони. Без нормалізації відносин з Косово, Сербія не зможе стати членом ЄС, а без досягнення домовленостей із Сербією Косово, в свою чергу, не зможе стати членом ООН, тобто отримати повне міжнародне визнання. Очевидно, кому зі глобальних світових гравців вигідна неєвропейська Сербія і невизнане Косово…

Окрім прихованого втручання в справи регіону, Росія багато чого «гібридного» робить відкрито, але «легендовано». (Легендування - спосіб захисту інформації від розвідок, що передбачає навмисне поширення і підтримку неправдивої інформації про функціональне призначення об'єкта захисту.) Такою діяльністю є робота Російського гуманітарного центру, якій вже декілька років працює в Ніші (Сербія).

Перший раз у фокус уваги громадськості цей центр потрапив під час масштабної повені на Балканах навесні 2014 року. Тоді на допомогу постраждалим в райони стихійного лиха в Сербії та Боснії з Нішу відправилося… більше сотні російських рятувальників на важкій техніці подвійного призначення. Зрозуміло, яке враження ця картина, що нагадувала армійський наступ, справила на регіон, де досі реалізуються миротворці операції та присутні миротворчі військові підрозділи.

Після цієї гуманітарної акції Російським центром в Ніші зацікавився Захід. Окрім всього іншого виявилося, що, окрім можливості приймати на сусідньому із базою рятувальників аеродрому літаки з Росії з важкою технікою та особовим складом, «гуманітарії» можуть стежити за всіма Балканами за допомогою системи «космічного моніторингу». За легендою, цей комплекс лише допомагає створювати точний прогноз погоди. Втім посольство США в Сербії вважає, що Російський гуманітарний центр є насправді «центром шпигунства», а американська преса пише про те, що Росія фактично створила в Ніші військову базу.

Подібний центр Росія почала створювати в минулому році і в Республіці Сербській, яка є автономією Боснії і Герцеговини. На сьогодні вже сформовано загін місцевих рятувальників, яких росіяни підготували в Ніші. Але план створення другого Російського гуманітарного центру (або гібридної військової бази) на Балканах вже зіткнувся із проблемами.

Боснійські ЗМІ з’ясували, що загін рятувальників, який має назву «Сербська честь», насправді займається охороною проросійського президента Республіки Сербської Милорада Додика і є парамілітарним угрупуванням. Прокуратура Босній і Герцоговини вже розпочала своє розслідування, і в цих умовах навряд чи ще одна гібридна база РФ має шанс постати ще і в Боснії.

Цю розповідь про явне та приховане російське втручання в справи балканських країн можна ще продовжувати і продовжувати. Росія не шкодує сил та ресурсів на посилення впливу в регіонах своєї історичної присутності. Тут, окрім суто гуманітарних інструментів по типу пропаганди в медіа або культурних проектів, що призначені для Західної Європи та Північної Америки, можна побачити

• спецоперації у дусі КГБ за участю агентів розвідки і місцевих найманців,
• розгалужену міжнародну мережу парамілітарних угрупувань,
• спеціально підготовлену команду «громадських діячів» та просто лідерів бойовиків, які виконують гібридні завдання в різних регіонах світу,
• легендовані бази військового спрямування, які маскуються під гуманітарні центри.

Всі ці «фокуси», які мають місце на Балканах, можуть бути реалізовані і в Україні. І не в анексованому Криму та окупованому Донбасі, де «зелені чоловічки», фейкове ополчення зі зброєю, «знайденою в шахтах», діючі російські офіцери «іхтамнєти», замасковані під відпускників або «добровольців», гуманітарні конвої, які підозрюють у військових поставках, вже нікого не дивують, а в інших частинах країни. В тому і сенс гібридних методів впливу, що вони ефективно працюють саме там, де триває нібито мирне життя…

Наталя Іщенко, заступник директора Інституту світової політики для «Главкома»