Екс-посол Вірменії у Росії Степан Григорян: Революція у Єревані не кольорова

Сьогодні ввечері у Єревані мають відбутися перемовини між представниками нинішньої влади, зокрема в.о. прем’єр-міністра країни Кареном Карапетяном, і лідером протестів Ніколо Пашиняном. Предмет розмови – мирна передача влади: спочатку через призначення лідера опозиції главою уряду, а потім оголошення позачергових виборів.

Після відставки 23 квітня прем’єр-міністра Сержа Саргсяна масовий протест змінився всенародним святкуванням із шампанським. Тисячі людей влаштували гуляння у центрі Єревана. Вони вважали перемогою відставку лідера держави, який керував більше 10 років. Але вже наступного дня постало питання: а чи зміниться уся влада після відставки прем’єра. Законних підстав для цього, як і для призначення дострокових парламентських виборів, не багато.

Саме для того, аби дотиснути владу Нікол Пашинян закликав прихильників не розходитися, знову влаштувати масовий протест 25 квітня. Карена Карапетяна закликали знову піти на переговори разом зі спікером парламенту і лідером більшості. Карапетян гостро сприйняв цю вимогу. «Заявлено, що переговори будуть вестися винятково за його (Пашиняна) порядком. Це не переговори», - робить висновок в.о. голови уряду, заганяючи опозицію у юридичну пастку.

Конституція Вірменії передбачає можливість зміни уряду і парламенту через проведення позачергових парламентських виборів тільки в разі дворазового провалу голосування за нового прем’єр-міністра. Водночас якщо перше голосування має відбутися протягом першого тижня після відставки попереднього глави уряду, то термін другого в законі не прописано. Опозиція бачить тимчасовим прем’єром Ніколо Пашиняна. Але навіть якщо допустити, що більшість погодиться з його призначенням, за якими механізмами влада проголосить дострокові вибори, якщо не буде двох провальних голосувань, – питання.

В інтерв’ю «Главкому» посол Вірменії у Росії (1995-1998 рр.), директор Аналітичного центру з глобалізації і регіонального співробітництва Степан Григорян розповів про те, якою є кінцева мета протестувальників. А вони поки не збираються розходитися. Дипломат також пояснив, чому Серж Саргсян за кілька днів кардинально змінив ставлення до протестів і подав у відставку та спрогнозував, коли слід чекати позачергових парламентських виборів.

Багато хто називає те, що трапилося у Вірменії Оксамитовою революцією. Але окрім відставки прем’єр-міністра влада в країні не змінилася. Так що ж таки відбулося у вашій країні?

Звичайно, це Оксамитова революція, тільки вона не закінчилася, а триває. Адже відхід від влади Сержа Саргсяна не означає, що корупційна система зламалася. Я зараз перебуваю на мітингу, тут неймовірно велика кількість людей, можливо 100 тисяч, весь центр Єревана заповнений людьми. І нинішній прем’єр-міністр і Республіканська партія, яка має більшість, повинні обрати Ніколо Пашиняна прем’єр-міністром у парламенті, а потім призначити нові вибори. Тоді завершиться нинішній етап революції. Так, формально Серж Саргсян подав у відставку. Але суть влади поки не змінилася.

Нині опозиція не погоджується з тим, що країну фактично очолив в.о. прем’єра Карен Карапетян. За законом немає підстав для позачергових парламентських виборів, які відбулися минулого року і результати яких усі визнали. Яким чином змусити нинішню владу пристати на вимогу протестувальників, і в підсумку добитися нових парламентських виборів? У чому можливий компроміс?

А знаєте, що таке пряма демократія? Це тоді, коли парламент не відображає настроїв народу. Народ виходить на вулиці і каже, що є ми, а вас, влади, уже немає. Тобто зараз у Вірменії працює пряма демократія. Нині у країні не працюють формальні інститути влади. Звичайно, вони (Республіканська партія) повинні формально проголосувати за лідера цих протестів Ніколо Пашиняна як за нового прем’єр-міністра. Це дуже важливий момент. Нинішня влада, яка постійно говорить про те, що вона має більшість у парламенті, цими розмовами уже стомила людей.

Ще кілька днів тому перед відставкою Саргсян на зустрічі з Ніколо Пашиняном дав зрозуміти, що вимоги протестувальників не виконуватиме, а вже через день заявив про складання повноважень глави уряду. Що стало вирішальним фактором для рішення?

По-перше, звичайно, це тиск людей, тиск вулиці. Це грає роль. Але 23 квітня на вулиці вийшли військові. Вони здали зброю і без неї приєдналися до протестувальників. А коли армія, або її частина, переходить на бік революції – це вже все. У нього (Саргсяна) більше не залишилося можливостей для репресій. І мене вони напередодні арештували, кількох опозиційних лідерів також арештували. Тобто всіх тих, хто владу критикував, останній тиждень масово арештовували. Люди на це відповіли просто – вийшли на вулиці, перекривали дороги, зупиняли роботу транспорту і вимагали відставки Сержа Саргсяна. Тому я раджу владі більше не чинити опір. От як Серж Саргсян написав заяву на звільнення, так само і всі вони, Республіканська партія, повинні піти. Якщо вона не піде, прямо вам скажу, для неї будуть важкі наслідки, бо люди не підуть з вулиць.

Чому саме Нікол Пашинян став лідером вуличних протестів? Як пояснити те, що на початку акцій його не підтримували найближчі соратники по опозиційному альянсу «Єлк» Едмон Марукян і Арам Саркісян?

Зараз вони уже підтримують. Я щойно розмовляв з Едмоном Марукяном про це. Дійсно, на початку не здавалося, що боротьба має набути крайніх форм, але останні рішення вірменської влади були катастрофічними (наприклад, заборонити присутність журналістів під час засідань уряду. Подібне рішення ухвалила і мерія Єревана, хоча дозволила журналістам спостерігати за засіданнями на телеекрані – «Главком»). Вони штампували закони, якими хотіли наші свободи обмежити. Серж Саргсян хотів втретє керувати країною, тому народ піднявся. З’явився грамотний лідер, за яким пішли люди. Лідери опозиції побудували грамотну протестну кампанію, застосувавши усі сучасні комунікаційні технології. Піднялася молодь.

Яка роль США, Росії, Заходу у цій революції, зважаючи на те, що Саргсян близький Кремлю?

Нульова роль зовнішніх факторів. У нас однорідне суспільство у країні. У нас немає верств, які можуть зраджувати інтересам нації. Нікол Пашинян усім говорить про те, що він ні прозахідний, ні проросійський, ні прокитайський, ні проіранський, а провірменський. Це був головний, ключовий момент його кампанії на вулиці. Це не кольорова революція, це революція за демократію.

Є думка, що Росія не погодиться на зміни влади у вашій країні, які вона не може контролювати. Чи є така небезпека?

Ні. У Вірменії немає Донбасу, у нас немає Луганська, Донецька, Харкова. У нас однорідне населення, як я вже казав. Тобто немає груп, які проти незалежності Вірменії, які вважають, що ми до когось повинні приєднатися. Так, у нас є різні точки зору, але незалежність країни – для всіх єдина.

Ви говорите, що немає проросійських поглядів. Але в Україні Вірменію сприймають як державу, яка йде в фарватері політики Росії, голосує в ООН на догоду Москві, наприклад, підтримала анексію Криму. Як останні події, зміна влади можуть позначитися на міжнародній політиці вашої країни?

Дуже рано про це говорити. Повинні відбутися вибори, після яких політики увійдуть до парламенту. Минулого року наш центр робив соціологічне дослідження, яке показало, що влада, представлена у парламенті і уряді, не відображає настроїв у суспільстві. Тобто голосування за Сержа Саргсяна як за прем’єра не мало ніякого стосунку до народу. Те, що ви бачите, те, що, можливо українцям не подобається, не має відношення до вірменського народу.

В Україні після Революції гідності владу критикують за брак реформ, за те, що багато старих політиків часів Януковича зберегли посади. У Вірменії є небезпека повторення цієї ситуації?

Все це варто запитувати після нових виборів Ніколо Пашиняна. Звичайно, буде небезпечно, якщо частина з високопосадовців збереже свої посади. Державну систему влади через люстрацію слід очищувати. Але про це поки рано говорити. Зараз задача головна полягає в тому, щоби у Вірменії почався політичний процес.

Чи є потреба і бажання нинішньої опозиції повернути стару конституцію?

Про це поки рано говорити. На порядку денному питання викорінення нинішньої влади і організація нових виборів. От новий легітимний парламент обговорюватиме питання конституції.

Коли чекати позачергових парламентських виборів, якщо допустити, що нинішня влада на них погодиться?

Впродовж кількох наступних місяців вони мали б бути організовані. Опозиція вважає, що їх треба оголосити негайно, якнайшвидше.

Михайло Глуховський, «Главком»