Гібридна версія Голокосту. Путін починає і...

Часто доводиться чути, що третя світова війна вже йде. Поле її битв – наше з вами свідомість, пам'ять і майбутнє. На них проходять килимові бомбардування наклепами і потужні залпи маніпуляцій. Території в сучасному світі мають другорядне значення, куди важливіше, що думають їхні жителі, в якому напрямку вони готові рухатися.

23 січня в меморіальному комплексі «Яд Вашем» на черговий Форум пам'яті жертв Голокосту зберуться лідери сорока держав світу, вони будуть згадувати жертв і говорити, як не допустити повторення трагедії. Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр виступить з повинною промовою, французький лідер Еммануель Макрон розповість про внесок своєї держави в перемогу над нацизмом. Але основним гостем заходу себе буде почувати російський лідер Володимир Путін. Він прагне скрізь диктувати власні правила.

Варто зауважити, оцінки Другої світової війни та її передумов Путін спробував трансформувати ще в кінці 2019 го, коли присвятив кілька публічних виступів політиці Англії та Франції напередодні початку наймасштабнішою війни в історії людства і спробував показати Польщу ледь не союзницею Гітлера в справі підготовки до неї. Посла Польщі в Німеччині того часу Юзефа Липського російський президент назвав «сволотою і антисемітської свинею». Хто-хто, а господар Кремля в курсі, що подібні епітети викликають потужний резонанс не лише в російському суспільстві.

Відповідати Путіну взявся прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький, який відзначив, що російський президент послідовний у прагненні перекрутити польську історію. Зазначу, що зовсім недавно Моравецький назвав умовою стабілізації відносин між Росією і Європою повернення Україні Криму, що також не спричинило піднесення в Кремлі. Зазначу, що саме глава польського уряду домагався уточнення інформації в серіалі «Диявол по сусідству», присвяченого долі Івана Дем'янюка, колишнього радянського військовополоненого, якого звинувачували в причетності до геноциду євреїв. Також керівник польського уряду обґрунтовано протестував проти словосполучення «польські табори смерті».

Дійсно, нацисти створили табори смерті на окупованих територіях, щоб підвищити ступінь секретності їх функціонування. Називати їх «польськими» – історична і логічна помилка, відповідальність за знищення мільйонів мирних жителів, військовополонених, здійснення геноциду несуть керівники нацистської Німеччини. Нікому з тверезомислячих людей не прийде в голову заперечувати факт і масштаб Голокосту, проте на цій трагічній темі можливі спекуляції. Власне, це відповідає правилам створення фейків: використовувати резонансну подію і максимально просувати її власну інтерпретацію.

Нападками з історичним підтекстом Путін спробував перекинути логічний місток до іншої чутливої теми – участі жителів окупованих територій у Голокості. На жаль, на «кривавих землях» подібні випадки були не поодинокими. Трагедія польського містечка Єдвабне, де в липні 1941 року місцеві жителі знищили більше тисячі своїх сусідів-євреїв, добре відома історикам, і Росія спробує її використати як привід торкнутися темних сторінок Другої світової. Прагнучи заперечити статус СРСР як ситуативного союзника нацистів, про який у вересні 2019 року ухвалив відповідну резолюцію Європейський парламент, російський президент спробує представити гібридну версію Голокосту, перекладаючи частину відповідальності на тодішню владу і населення європейських держав. Насамперед – Польщі.

Які цілі ставить перед собою Путін, намагаючись препарувати історію Другої світової в умовах нинішнього гібридного протистояння? Він не випадково формує Нову історичну політику Кремля, а робить це зі стратегічним прицілом. По-перше, спробувати домогтися падіння авторитету Польщі як члена ЄС і стратегічного союзника США в регіоні. Офіційна Варшава буде захищатися від випадів, але російська пропагандистська машина буде поширювати власну версію. По-друге, спробувати аналогічними звинуваченнями дискредитувати країни Балтії та інші пострадянські держави, які пережили трагедію Другої світової, щоб виставити їх такими, що не відповідають демократичним стандартам. По-третє, дати зрозуміти лідерам західноєвропейських країн (в першу чергу, Еммануелю Макрону), що неоднозначні матеріали у Росії є практично на всі держави, що знаходилися під нацистською окупацією. По-четверте, використати для внутрішнього використання і на експорт оновлену версію тези товариша Сталіна про «російською народі - переможця нацизму». У боротьбі Кремля за вплив на світову політику цей аргумент зайвим не буде.

Річницю 75-ї річниці перемоги над нацизмом у Москві спробують використати у власних геополітичних інтересах. І акція «Безсмертного полку» 9 травня виводитися на планетарний рівень. У Кремлі добре засвоїли: маніпулюючи історією, можна впливати на майбутнє. А чим відповімо на цей виклик ми, прихильники демократичних цінностей?

Євген Магда, Інститут світової політики (Київ)