Християни втрачають терпець?
Чому у Західній Європі порожні церкви (дослідження)

Як відомо, Європа вважається християнським континентом – переважна більшість вірян тут сповідують тим чи іншим чином саме цю релігію. Американська дослідницька компанія PEW Research Center вирішила перевірити, чи справді це так і як тепер почуваються європейські християни? Результати цього дослідження, яке має назву «Бути християнином у Західній Європі» й було проведене в 15 країнах Західної Європи – від Фінляндії до Португалії - виявилися вельми цікавими.

Почати слід з констатації для когось прикрого, але незаперечного факту: більшість європейських християн не є «практикуючими» - тобто, не дотримуються канонів та вимог тієї чи іншої християнської конфесії, а просто вважають себе християнами –  вірять в Христа як в Бога, не ходячи до церкви, не сповідаючись, не дотримуючись постів та всього такого іншого. Таких людей дослідники ще називають «християнами за звичкою». Цікаво, що саме такі «християни-лайт», які й справді складають у Західній Європі більшість порівняно з представниками будь-якої іншої релігії, вельми відрізняються від «справжніх», практикуючих християн, насамперед, в своєму відношенні до мусульман, до мігрантів, в своїх поглядах про Бога та думках про роль релігії в суспільстві.

Більшість західних європейців вважають себе християнами, хоч і не ходять регулярно до церкви

Християнин за звичкою

Західна Європа, колиска протестантизму та столиця католицизму протягом більшої частини своєї історії, нині є найбільш світським регіоном світу. Навіть, якщо переважна більшість дорослих європейців, які взяли участь в опитуванні, заявили, що вони хрещені, багато з них не вважають себе практикуючими християнами (тобто, такими, які дотримуються всіх релігійних правил та канонів). Дослідження Pew Research Center демонструє, що деякі з них самостійно віддалилися від релігії з плином часу, припинили вірити в релігійні вчення або відійшли на дистанцію через численні скандали в церкві або через ту чи іншу церковну позицію в деяких соціальних питаннях – таких, скажімо, як відношення до абортів.

Втім більшість опитаних дорослих все ж таки вважають себе християнами – навіть, якщо вони майже ніколи не заходять до церкви на богослужіння. Дослідження показує, що «непрактикуючі» християни (вважають себе християнами, але відвідують церкву не більш, ніж пару разів на рік) становлять найбільшу частину західноєвропейського населення. В кожній країні, за винятком Італії, ці люди переважають «практикуючих» або «конфесійних» християн (тих, хто відвідує церкву принаймні раз на місяць). Кількість непрактикуючих християн в більшості країн Західної Європи також перевищує кількість тих, хто взагалі не вважають себе приналежними до якоїсь релігії (тобто, людей, які називають себе атеїстами, агностиками або «необщинними вірянами», їх ще називають «неконфесійними»).

У більшості країн Західної Європи непрактикуючі християни становлять найбільшу групу 

Дослідження Pew Center проводилося методом телефонного опитування, в ньому взяли участь більш ніж 24 тисячі людей, серед яких до «непрактикуючих християн» віднесли себе 12 тисяч осіб. Воно доводить, що саме християнська ідентичність все ще є ключовим маркером жителів Західної Європи, також і тих, хто до церкви не ходить. Вона не лише «номінальна» - тобто, така, яка не має практичного значення. Навпаки: релігійні, політичні та культурні погляди «непрактикуючих» християн суттєво відрізняються від поглядів християн «конфесійних».

«Одна країна – один народ!»

Справді, християнська самоідентифікація жителів Західної Європи виявилася значною мірою пов‘язаною з негативним ставленням до мігрантів та релігійних меншин. Загалом особи, які самі себе позначають християнами – незалежно практикуючими чи ні – значно частіше від нерелігійних висловлюють негативне ставлення до таких категорій як мусульмани, мігранти та... євреї.

Наприклад, в Німеччині 55% практикуючих християн заявили, що іслам загалом не поєднується з німецькими цінностями та німецькою культурою. Водночас частка непрактикуючих християн, які так вважають, виявилася меншою: 45%, а серед нерелігійних з цією тезою погодилися лише 32%. Приблизно таку ж саму тенденцію можна відслідкувати в Європі щодо ставлення до питання, чи потрібно накладати заборони на традиційний для ісламу жіночий одяг, причому за таку заборону висловлюється більшість християн та меншість нерелігійних.

Кількість нерелігійних різниться у Західній Європі від 15% в Ірландії, Італії та Португалії до 48% в Нідерландах

Практикуючі і непрактикуючі християни, а також нерелігійні різняться між собою і своїм ставленням до націоналізму. Непрактикуючі виявилися менш націоналістично налаштованими, аніж практикуючі, а от серед нерелігійних найменше тих, хто заявляє, що їхня культура переважає інші культури й що для того, аби розділяти національну ідентичність тієї чи іншої країни, слід мати відповідну національність (не громадянство, а саме національність – тобто, в Іспанії «справжніми» громадянами можуть бути лише іспанці за кров‘ю, у Франції – французи й т.п.).

Наприклад, в Німеччині майже три чверті практикуючих християн (73%) заявили, що важливо мати німецьку національність, аби «бути справжнім німцем». Серед непрактикуючих християн такої думки дотримуються 46%, а серед нерелігійних німців – 35%.

«Не підставлю я щоку!»

Обов‘язково необхідно зазначити, що дослідження це було проведене в ситуації, коли до Західної Європи було спрямовано величезний потік біженців з переважно ісламських країн. Тому він виявив численні болючі питання національної ідентичності, релігійного плюралізму та міграції.

Більшість західних європейців заявили, що вони готові спокійно поставитись до сусідів-мусульман або євреїв, також виявили готовність прийняти таких в свої сім‘ї. Крім того  більшість відкидає негативні висловлювання в бік цих релігійних груп. Загалом  більшість учасників дослідження заявила, що мігранти є, скоріш, доброчесними, працьовитими людьми, ніж навпаки.

Наявні також і інші фактори, окрім релігійної приналежності, які є тісно пов‘язаними з цим світоглядом. Так, скажімо, значно вищий освітній ценз або особисте знайомство з кимось із мусульман напряму пов‘язані з більш відкритими поглядами на міграцію та на релігійні меншини. А ідентифікація себе з правими політичними течіями так само щільно взаємопов‘язана з ворожим ставленням до мігрантів. І все ж таки, західні європейці, які називають себе непрактикуючими християнами, навіть після врахування інших факторів, таких як вік або стать, більш негативно ставляться до мігрантів та релігійних меншин, ніж конфесійні, практикуючі віряни.

Непрактикуючі християни, практикуючі християни та нерелігійні жителі західноєвропейських країн відрізняються між собою, перш за все, за такими напрямками:

• Попри те, що багато непрактикуючих християн заявляють, що не вірять в «такого Бога, якого змальовано в Біблії», вони все ж таки схиляються до віри в іншу вищу або духовну силу. Натомість більшість практикуючих християн заявляють, що вірять саме в біблійного Бога. А переважна більшість нерелігійних не вірить ні в які вищі чи духовні сили Всесвіту.
• Непрактикуючі християни схиляються до більш позитивного, ніж негативного сприйняття церков та релігійних організацій – наприклад, вони вважають, що такі організації корисні для суспільства, тому що допомагають бідним та розвивають добропорядне співіснування в громадах. Їхнє відношення до релігійних установ не таке позитивне, як у практикуючих християн, але вони частіше, ніж нерелігійні європейці, висловлювалися про те, що церкви є позитивним явищем для суспільства.
• Переважна більшість непрактикуючих християн так само, як більшість нерелігійних, підтримують легальні аборти та одностатеві шлюби. Практикуючі християни є значно консервативніші щодо цього, хоча й серед них проявляється чітка – а в деяких країнах і переважна – підтримка легальних абортів та одностатевих шлюбів.
• Майже всі практикуючі християни, в яких є свої або всиновлені неповнолітні діти (молодші за 18 років), заявили, що виховують своїх дітей в християнській вірі та в християнській традиції. Серед непрактикуючих християн таких виявилося менше – але все ж таки більшість. Нерелігійні зазвичай не дотримуються християнського виховання взагалі.

Невже християнство покидає Європу?

Лише кілька днів тому Папа Римський Франциск дуже скептично висловився щодо ситуації з християнством та християнськими цінностями в західному суспільстві. В інтерв‘ю одній з італійських газет понтифік заявив, що розвиток подій в Європі дещо нагадує йому «людей з корабля, який потонув, а вони намагаються збудувати собі пліт». Окрім того, він вважає, що «абсолютна ідентифікація християнства з західною культурою все більше втрачає сенс». Що ж, можливо – він має рацію?

Борис Немировський, для «Главком»