Європа спокійно ставиться до «продажу» ПАРЄ Росії?
Німецька газета: Європа дає хибний сигнал автократам
З приходом до влади в Україні нової команди проросійські реваншистські настрої в Європі набули нової динаміки. То в одній, то в іншій країні ЄС все гучніше на все вищому рівні лунають голоси політиків та керівників держав, які вимагають скасування антиросійські санкції. Щоправда, самі санкції щойно були продовжені, але чи не востаннє? Поки що Парламентська асамблея Ради Європи, за наполяганням лідерів Німеччини та Франції, зібралася повернути російську делегацію до ПАРЄ, мотивуючи це тим, що «від заборони на участь страждають прості росіяни». Хибний сигнал – вважає в своїй статті автор гостьової статті в провідному німецькому виданні Die Welt.
Спостерігати за подіями в Росії – це великий емоційний виклик. Мені важко дивитися, як моїх друзів та колег в Москві разом із сотнями демонстрантів, які виходять на підтримку російських політв’язнів, б’ють, хапають та кидають до поліцейських автозаків.
Важко чекати на нові повідомлення про зникнення геїв, які на Півдні Росії стають жертвами дозволеного державою насильства. Важко розшукувати жертв нової хвилі терору проти мусульманської меншини кримських татар у захопленому Росією Криму.
Але набагато важче зрозуміти: чому російський авторитарний режим Володимира Путіна має бути винагородженим за подібну поведінку? Бо голосування, яке має відбутися в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) про повернення до неї Росії, було саме «вільним квитком» для Путіна та його порушень прав людини.
У 2014 році Росія, через вторгнення та анексію українських територій, була піддана санкціям та виключена з ПАРЄ. З того часу Кремль не зробив жодних зусиль, аби скасувати санкції: агресія та окупація сусідніх України та Грузії продовжуються, російські вибори були нечесними (а нині – доповнені втручанням Росії в демократичні вибори по всьому світу), а порушення прав людини є систематичними та брутальними.
Але нове голосування, що має відбутися під час засідання ПАРЄ (воно триватиме з 24 по 28 червня), може дати росіянам можливість повернутися. Ідея «пробачити» Росії проштовхується Генеральним секретарем Ради Європи Торбйорном Ягландом та підтримується Францією й Німеччиною. Путіну не треба навіть йти на поступки – він просто отримає те, чого бажає.
Тут йдеться не про скасування санкцій, запроваджених проти Росії, а про зміну санкційного механізму ПАРЄ в цілому. Запропонований проект позбавляє Асамблею можливості обмежувати право голосу країни, право виголошувати промови в залі засідань, право участі та голосування в комітетах ПАРЄ.
Допомога опозиції у Східній Європі
У межах цих змін запобіжний механізм ПАРЄ припинить працювати. Є сумнів, що в майбутньому бодай якась держава стане дотримуватись запобіжних рекомендацій, якщо порушення правил більш не призводитимуть до санкцій.
Чому ж цей випадок є настільки важливим, якщо ПАРЄ для багатьох в Європі та за її межами взагалі є невідомою? Вочевидь, саме так думали й французькі та німецькі чиновники, коли наполягали на поверненні Росії. Вони сприймають ПАРЄ, як щось стале. Проте, інші країни, в яких бракує принципів правової держави, подібних розкошів не мають.
Багато людей в таких державах, як Україна, з якої походить і автор цієї публікації, покладаються в боротьбі за демократію на ПАРЄ. У минулі часи Асамблея була рушійною силою за Радою Європи: вона викривала порушення прав людини в усіх країнах-учасницях, спостерігала за виборами.
Окрім того, вона обирала ключових діячів, які боролися зі злочинами проти прав людини в Європі: суддів Європейського суду з прав людини (одного з найбільших та найефективніших міжнародних судів світу), комісарів з прав людини Ради Європи, членів комітету з запобігання тортурам (які все ще розповсюджені у багатьох із 47 країн-учасниць Ради Європи).
ПАРЄ простягала руку допомоги пострадянським демократіям, які розвиваються, вбудовувала захист прав людини у наші закони й сьогодні часто-густо є єдиною міжнародною інституцією, яка викриває та карає автократичну поведінку в Європі – в часи, коли ЄС часто запізно запроваджує свої зовнішньополітичні заходи або взагалі нездатен їх запровадити.
ПАРЄ залишається важливою також і для порушників правил. Щоправда, з інших підстав. Сучасні автократичні держави бажають підтримувати демократичний фасад: бути міжнародним парією – це шкодить внутрішній легітимації. І це також погано для бізнесу. Тому автократи на кшталт Путіна не бажають здаватися чи знищувати міжнародні інституції – вони бажають їх «надламати».
«Погані» відчують підтримку
Якщо Росія, попри свої злочини, знову буде допущена до Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), це матиме катастрофічні наслідки для європейської системи прав людини, яка захищає 830 мільйонів людей.
У часи, коли переваги демократії в усій Європі все більш піддаються сумніву, подібне ослаблення санкційних можливостей Ради щодо країн, які порушують його основні засади, є цілковито фальшивим сигналом. Це лише заохотить інші країни-учасниці до схожих порушень.
Ізоляція Росії не є продуктивною, це правда. Але відмова від основоположних цінностей в ім’я активних дій – це не той спосіб, який використовують щодо тиранів. Якщо ви все ще не переконалися в цьому, можливо, допоможе ця новина: російський парламент вже ухвалив склад делегації, яка має повернутися до ПАРЄ, до нього також увійшли депутати анексованого Криму – ще один прорахований удар по міжнародному праву.
Перш, ніж Росія повернеться до ПАРЄ, Путін має отримати чіткий сигнал, що мова ультиматумів не є допустимою. Принаймні, ми можемо вимагати мінімуму: звільнення десятків українських політв’язнів з російських в’язниць, повернення 24 українських моряків, яких було взято в полон в Азовському морі, а також скасування заборони діяльності Меджлісу, ради самоврядування кримських татар у Криму.
Коли я бачу, скільки людей в Європі спокійно ставляться до «продажу» ПАРЄ Росії, я задаюся питанням: чи не ослабляємо ми таким чином також і наші, важко завойовані свободи?
Подивіться на кількість прохань про допомогу від захисників демократії на всьому континенті, яка постійно зростає – й ви, напевне, зможете побачити майбутнє, в якому ПАРЄ зможе прислужитися також і «сталим демократіям». Або прийде час, коли Асамблея стане лише тінню тієї установи, яка колись була заснована на уламках Другої Світової війни.
Переклад для «Главкома»: Борис Немировський