Канцлер Курц. Феномен австрійського вундеркінда та що від нього чекати Україні

Перемога на виборах до парламенту Австрії 15 жовтня 2017 року Народної партії, по суті, є, насамперед, перемогою нинішнього керівника МЗС Себастіяна Курца. Його імідж вміло використали однопартійці і політтехнологи під час виборчої кампанії. Тепер окрім першого рекорду, поставленого у в грудні 2013 року, – Курц став у 27 років наймолодшим керівником МЗС, на нього чекає наступний рекорд – федеральний канцлер у 31 рік. Таким злетом цей молодий австрійський політик має завдячувати унікальному збігу обставин та проблемі біженців і мігрантів, яку він вдало використав.

Що ж чекає після оновлення уряду на Австрію, в якій традиційно сильне проросійське лобі, і чи обґрунтована радість українських єврооптимістів, які захоплено вітали перемогу Курца і його партії?

Наймолодший міністр Австрії і війна на Донбасі

Наприкінці 2013 року, коли в Австрії після чергових виборів завершувалося формування нового уряду, тодішній міністр закордонних справ Міхаель Шпінделеггер зайняв посаду міністра фінансів і таким чином зробив вакантною посаду очільника зовнішньополітичного відомства. Вибір впав на 27-річного Державного секретаря із питань інтеграції Себастіяна Курца. Перебуваючи на цій посаді із 2011 року, молодий політик заробив схвальні відгуки і оцінки за роботу над інтеграцією мігрантів-мусульман в австрійське суспільство.

Призначення Курца збіглось із подіями на Майдані і початком українсько-російського конфлікту. Незважаючи на те, що Австрія не належить до «важковаговиків» у ЄС, від волі яких залежить напрям європейської політики, тим не менш Відень завжди намагався грати власну роль. Із одного боку, на першу половину 2014 року припала низка ініціатив і кроків Австрії і безпосередньо міністра Курца щодо України і війни із РФ. Так, на початку березня було заблоковано активи 18 представників режиму Віктора Януковича на прохання на той момент нової української влади. Понад те сам Себастіян Курц від імені Австрії, яка тоді головувала в Раді Європи, виступив із ідеєю надіслати до України спостерігачів. Ці спостерігачі мали б моніторити дотримання прав меншин в Україні і сприяти розрядці у протистоянні між Києвом і Москвою. На початку травня 2014 року Відень навіть став місцем короткої зустрічі між Сергієм Лавровим і Андрієм Дещицею у рамках засідання міністрів закордонних справ Ради Європи. При цьому сам очільник МЗС Австрії доволі скептично оцінював перспективи швидкого врегулювання кризи за допомогою подібних конференцій. За словами Себастіяна Курца, максимально, на що можна було б сподіватися, – це на нормальне проведення виборів президента України 25 травня 2014 року, що дало б змогу певним чином стабілізувати ситуацію.

З іншого боку, коли в ЄС мова заходила про санкції щодо РФ через агресію проти України Австрія зарекомендувала себе одним із лідерів табору «м’якого» підходу щодо Кремля. Хоча Курц і засудив проведення псевдореферендуму в Криму 16 березня 2014 року, назвавши його неприйнятним, проте потім він заявив, що персональні санкції щодо керівників російських державних енергетичних компаній були б передчасним кроком. Так само показовим було засідання 12 травня 2014 року керівників МЗС країн ЄС, які обговорювали подальші санкції щодо РФ у контексті окупації Криму і сценарії можливого їх посилення. На цьому засіданні керівник австрійського зовнішньополітичного відомства був чи не єдиним, хто відкрито засудив такі ідеї. За словами Курца, якби кожного разу ЄС запроваджувала санкції за кожну провокацію, то вже була б війна, а санкції можуть вдарити не лише по РФ, а й по європейським країнам. А вже наприкінці червня 2014 року керівник австрійського МЗС чітко заявив про те, що Відень залишається прихильником проекту «Південний потік». Це виправдовується тим, що Австрія має гарантувати стабільність постачання енергоресурсів різними маршрутами. Хоча при цьому «Південний потік», як і нинішній його клон Турецький потік», є проектами, якими Кремль хоче підірвати транзитний потенціал України. Так само варіантом вирішення протистояння навколо України для Себастіяна Курца стало б схвалення Києвом «австрійської моделі» - проголошення нейтралітету.

У 2015 році Австрія в особі керівника МЗС також щонайменше двічі займала особливу позицію в контексті обговорення санкційного режиму щодо РФ. У січні  керівники МЗС країн ЄС чітко констатували те, що не час відміняти санкції щодо РФ у зв’язку із загостренням бойових дій і тим, що не виконані положення Мінських угод. Зі свого боку Курц запропонував ідею стратегії, яка б повернула відносини із РФ до нормального стану і сприяла їх зміцненню у довгостроковій перспективі. Такий крок він виправдовував тим, що ЄС не повинна проводити реактивну політику. В березні 2015 року під час чергового засідання керівників МЗС країн ЄС звучала ідея продовжити санкції щодо РФ щонайменше до кінця року, не чекаючи червня. Однак і тут Курц заявив про те, що є певна надія, яку відкрив Мінськ-2. А тому, на його думку, необхідно сконцентруватися на покращенні ситуації, а вже потім повертатись до питання посилення/послаблення санкцій. Також у травні 2015 року Себастіян Курц вперше як керівник МЗС Австрії відвідав Москву. В межах цього візиту він запропонував розглянути можливість створення зони вільної торгівлі між ЄС і Євразійським економічним союзом. Очевидно, так він конкретизував ідею необхідності повернення відносин із РФ до нормального стану.

Вдруге до Москви керівник МЗС Австрії завітав у межах державного візиту тодішнього президента Австрії Хайнца Фішера до РФ у квітні 2016 року. Тоді він говорив про те, що «в тяжкий час необхідним є діалог». Паралельно із цим персональний критичний підхід щодо санкцій продовжував зберігатися і надалі. Під час засідання австрійського уряду в червні 2016 року Себастіян Курц висловив жаль, що санкції проти РФ було продовжено ще раз без належного обговорення. На його думку, навпаки, настав час посилити зв’язки із РФ. Окрім того, три австрійські партії (Соціал-демократи, Народна партія і «Зелені») виступили за ідею поступового скасування санкцій, у міру того як будуть виконуватися Мінські угоди. Ці заяви стали наслідком рішення щодо пролонгації санкцій, ухваленого напередодні керівниками МЗС країн ЄС, які не дослухалися до Курца. Суть його пропозиції зводилася до того, що ЄС має розглянути ідею поступового зняття санкцій, а це могло б сприяти досягненню примирення із Москвою.

Справжньою перевіркою намірів та позиції і Австрі, і персонально Себастіяна Курца мало стати головування Відня в ОБСЄ протягом 2017 року. Показовим в цьому контексті був виступ Деніеля Баєра, тодішнього представника США в ОБСЄ в липні 2016 року. Під час дискусії, на якій австрійська сторона презентувала цілі свого головування в цій організації, у своїй заяві він фактично порадив Себастіяну Курцу під час президенства в ОБСЄ орієнтуватися на дії, а не заяви таких країн, як РФ. А діалог щодо безпеки в Європі має починатися із питання окупованого Криму і необхідності припинення агресії на Донбасі. Свій виступ постійний представник завершив нагадуванням про те, що у своїх бажаннях компромісу ОБСЄ не повинне приносити в жертву принципи, на яких заснована.

Однак в грудні 2016 року в інтерв’ю для Der Spiegel Себастіян Курц знову заявив про те, що виступає за покрокове зняття санкцій щодо РФ у відповідь на конструктивні кроки щодо імплементації Мінських угод. Тим самим можна було б заохотити Кремль рухатися у правильному напрямку. Після цього 3-4 січня 2017 як головуючий в ОБСЄ керівник МЗС Австрії здійснив візит у зону АТО.

Суть його заяв під час відвідин прифронтової зони зводилася до необхідності розширення зони діяльності Спостережно-моніторингової місії на всю територію ОРДЛО для контролю над припиненням вогню. Саме ж припинення вогню Курц назвав однією із передумов щодо проведення виборів на окупованих територіях. Уже після повернення до Відня керівник австрійського МЗС до головних практичних завдань під час головування своєї країни в ОБСЄ зарахував розширення кількісного складу місії на Донбасі, щоб охопити більше територій і забезпечити діяльність місії в нічний час. Однак не менш показовою була заява для місцевого австрійського видання, датована 7 січня 2017 року: «Моя ідея проста. Я хочу перейти від моделі, яка карає РФ, до тої, яка стимулює позитивні зміни». Тобто візит на лінію фронту в Україні аж ніяк не переконав Курца, що треба відмовитися від ідеї скасування санкцій проти РФ.

Після цього 17-18 січня 2017 року Себастіан Курц намагався переконати Київ і Москву в необхідності на практиці реалізувати його пропозиції щодо кількісного розширення складу місії і переходу СММ ОБСЄ до спостереження за ситуацією вночі. Хоча і Петро Порошенко, і Сергій Лавров привітали пропозиції австрійської сторони, однак далі цього не пішло. Знаковим у цьому контексті стало інтерв’ю Себастіяна Курца для видання Interfax під час відвідин РФ. Очільник МЗС Австрії вже був дещо стриманіший у питанні відміни санкцій щодо РФ. Він перерахував заходи у рамках Мінських угод, які мала б виконати РФ для відміни європейських санкцій.

Однак на цьому активність Австрії у рамках свого головування в ОБСЄ у контексті українсько-російської війни припинилася. Відень більше не проявляв ініціатив щодо тих завдань, які сам же собі визначив. Востаннє Себастіан Курц говорив про можливість розширення кількості місії СММ ОБСЄ у березні 2017 року, коли приймалося рішення про пролонгацію її мандата. Звичайно, такий стан справ є наслідком, насамперед, особливостей роботи ОБСЄ, що тримається на консенсусі усіх країн-членів. Однак формально навіть РФ погодилася із можливістю розширення кількості членів СММ ОБСЄ і їх роботи в нічний час. А тому відкритим є питання, чому Відень не скористався формальною згодою сторін. Не виключено, що на заваді цим зусиллям стали дострокові вибори до парламенту Австрії, які було оголошено в травні 2017 року.

Курц проти Ангели Меркель

Наприкінці серпня 2015 року ЄС, щойно знайшовши нове рішення у питаннях грецької боргової кризи, зіткнувся із новою міграційною проблемою. Сотні тисяч біженців із зони конфліктів в Іраку і Сирії почали через Грецію і країни дунайського басейну діставатися до Австрії, ФРН і Швеції. На той момент канцлерка ФРН Ангела Меркель і канцлер Австрії Вернер Файманн виступили за політику відкритих дверей – всі охочі отримати притулок допускалися до цих країн. При цьому Австрія не лише виступила в ролі транзитної країни для щонайменше 450 тисяч біженців, а й у 2015 році прийняла заявки від 90 тисяч осіб (1% від населення країни) на отримання статусу.

Показовим є те, що в інтерв’ю для Der Spiegel Себастіан Курц згадує, що був одним із небагатьох в австрійському уряді, хто не вітав мігрантів на вокзалі Відня, а навпаки закликав почати посилювати контроль на кордоні. В майбутньому ця позиція стане для нього виграшним лотерейним білетом. На кінець 2015 року ситуація із біженцями почала мінятися не на користь Австрії: точніше, так почали думати у Відні, коли ФРН почала повертати окремих біженців до своєї сусідки. Це налякало австрійський уряд, оскільки Австрія могла стати кінцевою точкою для всіх біженців із Близького сходу. Водночас прогнозувалося, що і в 2016 році щонайменше 1 млн осіб спробують шукати притулку в Європі.

Така ситуація визначила радикальний поворот у позиції Австрії стосовно мігрантів. Нова стратегія Відня, одним із архітекторів якої став Себастіян Курц, зводилася до двох рішень, які були прийняті в січні-лютому 2016 року. По-перше, 20 січня 2016 року було оголошено, що у 2016 році Австрія готова прийняти лише 37,5 тисячі біженців. Заяву про це зробив сам очільник МЗС Австрії на засіданні Всесвітнього економічного форуму в Давосі.

Таке рішення стало великим ударом по канцлерці ФРН Ангелі Меркель, яка назвала подібну політику контпродуктивною. Однак це був лише перший крок Відня. Далі він виступив із ідеєю щодо посилення режиму кордонів всіма країнами, які були частиною транзитного маршруту біженців, починаючи із Македонії. Даний план дістав назву «ефект доміно». Це допомогло б на практиці попередити перетворення Австрії на місце скупчення основної маси біженців, якби ФРН закрила власний кордон. Тому вже 12 лютого 2016 року під час візиту до Македонії Себастіян Курц заявив про те, що ця країна має готуватися до повного закриття власного кордону. 17 лютого 2016 року Австрія офіційно ввела нові квоти щодо прийому біженців – 80 осіб у день і ще – готовність пропускати не більше 3,2 тисячі осіб транзитом до ФРН. Такий крок спровокував критику із боку інших країн ЄС, однак не змусив Австрію поступатися. А вже 24 лютого в Відні 10 країн (Австрія, Словенія, Болгарія, Хорватія, Македонія, Сербія, Боснія і Герцеговина, Албанія, Чорногорія і Косово) погодилися на припинення вільного пропуску біженців із Близького Сходу і заявили про посилення контролю на кордоні. Однак у цього плану було одне слабке місце – Греція перетворювалася б на місце накопичення біженців, до якої за січень-лютий 2016 року їх і так вже прибуло близько 100 тисяч.

Іншими словами, якби ЄС, за активної позиції ФРН і Ангели Меркель, не домовився із Анкарою в березні 2016 року щодо повернення прибулих біженців з Греції назад до Туреччини, це могло б означати крах Греції.

Нова місія  

Отож на фоні кризи із біженцями найпопулярнішою партією Австрії стала праворадикальна Партія свободи, яка на початку травня 2017 року мала рейтинг підтримки в 30%. Правляча коаліція – Соціал-демократична і Народна партії – займали друге (26%) і третє місце (20%). Окрім того, між членами «великої коаліції» зріли протиріччя.

10 травня 2017 року Рейнхольд Мітерленер заявив, що іде в відставку із посади керівника Народної партії Австрії і віце-канцлера. Федеральний канцлер Австрії Крістіан Керн звертається по Народної партії з проханням не виходити із коаліції, провести чергові вибори у 2018 році. Однак 12 травня Себастіян Курц заявляє, що він не проти дострокових виборів. А вже 14 травня, після того як він став новим очільником Народної партії, починає відкрито говорити про необхідність проведення виборів. Зрештою це змусило Крістіана Керна погодитися: 15 жовтня 2017 року в Австрії відбулось голосування.

Таку безкомпромісність Народної партії і її нового лідера можна пояснити бажанням врятувати власну політичну силу, навіть якщо це врешті-решт привело до перемоги Партії свободи. Це було б найбільшим успіхом правих у 2017 році в Європі після поразок в Нідерландах і Франції, і політичного бойкоту партії «Альтернатива для Німеччини», яка таки пройшла до Бундестагу.

Однак ці розрахунки мало хвилювали представників Народної партії. Уже тоді було відомо, що якщо Курц очолить політичну силу під час передвиборчої кампанії, то її популярність зросте до вражаючих 35%. За опитуваннями видання Profil, 50% австрійців хотіли б бачити на посаді канцлера Себастіяна Курца, ще 37% – Крістіана Керна. Лідер Партії свободи Ганс-Крістіан Штрахе зайняв третє місце.

По суті, саме «ефект Курца» став основою перемоги Народної партії на виборах. Новий очільник оновив не лише гасла партії, а й партійний список. А позиція Себастіяна Курца під час кризи із біженцями у 2015-2016 роках стала його головним козирем під час перегонів. Такий підхід став об’єктом критики як із боку соціал-демократів, так і зелених – вони звертали увагу на те, що в кінці кінців що будь-яка риторика Курца зводилася до проблеми політичного Ісламу і біженців. Крістіан Керн неодноразово висміював очільника МЗС за те, що окрім питання біженців у нього немає позиції з інших важливих проблем і відповідного досвіду. Зі свого боку лідер Партії свободи Ганс-Крістіан Штрахе звинувачував молодого очільника Народної партії в крадіжці ідей власної політсили. Показово, що Курц не заперечував того, що Народна партія і Партія свободи дуже близькі у багатьох питаннях. А сама «Нова Народна партія», як говорив про неї новий керівник, обрала дуже типову стратегію – копіювання тактики свого головного опонента.

Такий «ефект Курца» дав необхідний результат 15 жовтня – Народна партія отримала 31,5% голосів. Партія свободи 26,9%, а Соціал-демократична партія – 26% голосів.

Тепер перед Себастіяном Курцом стоїть завдання формування правлячої коаліції, на що було отримано мандат від федерального президента Александра ван дер Беллена 20 жовтня. Формально очільник Народно партії заявляє, що вивчатиме можливості формування коаліції із усіма партіями. При цьому повернення до «Великої коаліції» із соціал-демократами є малоймовірною, зокрема через передвиборчі нападки на Народну партію і персонально Себастіяна Курца.

Єдиною умовою формування коаліції Себастіян Курц назвав «проєвропейськість» партнерів по майбутньому уряду. Про це він говорив на зустрічах із президентом Австрії і лідерами ЄС в Брюсселі. Водночас Партія свободи із відкритого скептика ЄС перетворилася на більш помірковану в цьому питанні. Єдине проти чого вона виступає відкрито – це військова інтеграція в межах ЄС. Народна партія не проти такої ідеї, якщо це не загрожуватиме нейтралітету Австрії. Так само Партія свободи вимагає проведення референдумів, якщо буде плануватися передача більших повноважень Брюсселю або можливість приєднання Туреччини до ЄС.

Курц хоче завершити переговори щодо формування коаліції протягом двох наступних місяців. При цьому вже на сьогодні завершено попередні консультації із лідерами усіх партій.

Отже, імовірною є коаліція Народної партії із Партією свободи, яка в 2016 році підписала угоду про співпрацю із «Єдиною Росією». Однак при цьому малоймовірно, що така коаліція дасть змогу Австрії активно міняти європейську політику у ключових напрямках. Вибори до парламенту Австрії дали можливість для правих Європи певним чином оговтатися від електоральних поразок у інших країнах. Саме таку ціну заплатила Народна партія за бажання відновити втрачені позиції, обравши керівником 31-річного очільника МЗС.  

Микола Бєлєсков, Інститут світової політики для «Главкома»