Китаю загрожує посуха, яка стане катастрофою для половини Азії

Одна з головних проблем Китаю на сьогоднішній день – це погіршення екологічної ситуації й закінчення природних ресурсів, пишуть Тexty. Через проблеми з водою Китай готовий міняти всю міжнародну систему. Й це може спричинити конфлікти як усередині країни, так і з сусідами.

У матеріалі Bloomberg йдеться, що природні ресурси завжди були критично важливими для економічної та світової влади. Так, у XIX столітті маленька Велика Британія стала світовою імперією, бо вугілля дала їй змогу вирватися вперед у Промисловій революції. Зрештою її витіснила значно багатша на ресурси країна – США з її велетенськими запасами землі, нафти тощо.

Те саме стосується й Китаю: капіталістичні реформи та добра демографія дозволили країні стати світовим економічним гігантом. Той факт, що Китай був самодостатнім у природних ресурсах і водночас міг експортувати товари за допомогою дешевої робочої сили, дав країні змогу агресивно просуватися й агресивно експлуатувати свої ресурси.

Однак ресурси Китаю теж не нескінченні. Так, Пекін уже десятиліття є найбільшим у світі імпортером їжі.

Сільськогосподарські землі в Китаї деградують. Швидкісний розвиток також змусив країну купувати три чверті нафти з-за кордону.

Але найгірша ситуація з водою. Китай має 20% усього населення землі – однак лише 7% прісної води. Цілі регіони, особливо на півночі, потерпають від гіршого браку води, ніж на Близькому Сході. Тисячі рік уже зникли, а решта забруднені через індустріалізацію.

80–90% підземних вод Китаю та половина річкової води надто брудні, щоб їх можна було очистити для пиття. Половина підземних вод і чверть річковою навіть неможливо використовувати у сільському господарстві. Й це дуже дорога проблема.

Китай мусить переводити воду з порівняно вогких регіонів на північ, яка потерпає від посухи. Через це країна втрачає щороку понад 100 мільярдів доларів.

У січні 2022 року влада оголосила, що Гуанчжоу та Шеньчжень – два регіони в порівняно вогкому регіоні – зазнають серйозної посухи.

Й наслідки цього всього можуть стосуватися не самого лише Китаю.

Ще у 2005 році Вень Цзябао, тодішній прем'єр, заявив, що брак води загрожує «самому виживанню китайського народу», а міністр водних ресурсів, що Китай має «боротися за кожну краплину води або померти». Перебільшення чи ні, а брак ресурсів часто супроводжується політичною нестабільністю.

Якщо Компартія КНР почувається непевно вдома, вона може почати відігруватися на міжнародних суперниках. Значна частина прісних запасів Китаю розташована, наприклад, в окупованому Тибеті. А збудувавши серію велетенських дамб на річці Меконг, Китай спричинив кліматичні проблеми в Таїланді й Лаосі.

Зміна річищ рік у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі вже спричинила посухи у країнах Центральної Азії.