Монобільшість по-молдовськи. Чи повторить команда Санду успіх «Слуг народу»

Вже в цю неділю, 11 липня, Молдова обиратиме новий склад парламенту. Цьому передувала ціла баталія між політичними опонентами – партіями «Дія та солідарність» («PAS») нещодавно обраної президентки Маї Санду та Партією соціалістів колишнього президента країни Ігоря Додона. Останній був категоричним противником дочасних виборів.

Врешті «PAS»-івці домоглися свого, і Конституційний суд дозволив розпустити діючий парламент. Що спровокувало новий виток протистоянь між умовно проєвропейськими та проросійськими силами Молдови.

Мета пропрезидентської партії – здобути у новому складі парламенту монобільшість. Соціалісти ж, продовжуючи користуватися значною підтримкою серед населення, намагаються зміцнити ґрунт, який після президентських виборів відчутно захитався.

Всього до виборчого бюлетеня включено 23 політичні сили, але окрім вищезгаданих фаворитів, на тектоніку політичного процесу можуть вплинути ще дві партії. Це Партія «Шор» та «Блок Ренато Усатого». Вплив цих політичних структур може бути вирішальним у тому разі, якщо моноамбіції «PAS»-івців не втіляться в життя.

Подробиці – в матеріалі.

Повнота влади

На президентських виборах за Маю Санду проголосували близько 58% виборців. Тож нова президентка зі значним відривом обігнала проросійського політика, соціаліста Ігоря Додона. До глибокої ночі, коли рахували результати, в партійний офіс PAS до Санду йшли гості із вітаннями та жовтими квітами – під колір партії, афілійованої з нею.

Одним з таких гостей був Ренато Усатий, про якого ми ще згадаємо далі. Підтримка Санду була значною і серед діаспори. У пік пандемії європейські країни пішли Кишиневу назустріч й дозволили відкрити дільниці для голосування. У експертних колах кажуть, що то була ще та політична гра на найвищому рівні.

Боротьба за підтримку діаспори розгорнулася і цієї кампанії. Рішення ЦВК щодо відкриття 146 дільниць за кордоном було оскаржене в апеляційному суді. Партії «Дія та солідарність», «Платформа ДА», «Блок Ренато Усатий», Партія національної єдності, Альянс за союз румунів (AUR) та Партія «Дім демократії» подали скарги до Кишинівського апеляційного суду і домоглися рішення про збільшення дільниць за кордоном до 190. В той час, як ядро електорату «PAS»-івців та Санду – це діаспора, Додон традиційно розраховує на Придністров’я та голоси молдовської громади в Росії, яка у порівнянні з європейською діаспорою не така політично активна. Зокрема, одна з організацій у Москві оголосила, що роздавати громадянам Молдови, що живуть в Росії, ваучери на поїздку в Молдову і назад.

За словами політичного експерта з Молдови Станіслава Павловського «Мобілізаційний потенціал партії Додона дуже високий. Інше питання, що йому нема чого запропонувати суспільству». Експерт відзначає, що в нинішніх умовах, лівим партіям варто замислитися над зміною риторики як такої. «Давно настав час для того, щоб політичні сили лівого спрямування зайняли проєвропейську позицію», – каже Павловський.

Соціалісти цей запит поки не зчитали і пішли класичним шляхом – через політтехнологічний ребрендинг. Так виник «Блок соціалістів та комуністів».

Союз двох колишніх президентів Ігоря Додона та Володимира Вороніна став найнеочікуванішим через їхню особисту війну. Але в оточенні Додона кажуть, що втрата влади вдарила по ньому дуже боляче, тому об’єднання з Вороніним було не таким вже й неприйнятним для лідера соціалістів. Всередині країни й Санду, і Додон дійсно мають потужну підтримку, тому, щоб порушити умовну рівновагу, може знадобитися хтось третій.

Моноамбіції

Шанси потрапити у парламент мають чотири партії і конфігурації можливі саме навколо них: Партія Соціалістів, пропрезидентська «Дія та солідарність», які матимуть найбільшу підтримку, а також Блок Ренато Усатого та Партія «Шор».

Звісно, Ренато Усатий (мер міста Бельц, який раніше ділив з Додоном лівий фланг, але врешті-решт підтримав Санду) та Ілан Шор (який переховується від молдовського правосуддя в Ізраїлі, але продовжує вести активне політичне життя), якщо і пройдуть в парламент, то гратимуть «другу скрипку».

Разом з тим, в останні дні такі фактори, як мобілізаційні ресурси соціалістів, закономірне падіння рейтингу самої Санду, альтернативні партії, яким вдалося вклинитися зі своєю політичною пропозицією в передвиборчий дискурс, можуть завадити моноамбіціям «PAS»-івців.

У такому разі з’явиться необхідність домовлятися чи то з Усатим, чи то з Шором. Звісно, якщо вони потраплять у новий склад.

«Якщо Санду не створить монобільшість, на яку вона розраховує, то існує план «Б» – це об’єднання з Усатим. Цей варіант, за моєю інформацією, розглядають і західні партнери», - розповів політичний аналітик із Молдови Корнел Чуря.

Краща роль другого плану

Між тим, український політичний експерт Ігар Тишкевич переконаний, що коаліція чи то з Шором, чи то з Усатим буде токсичним союзом для Санду. «Це викличе у європейців надзвичайно багато запитань», - зазначає він.

Тому чергові складнощі виникнуть на етапі призначень.

«Санду зіштовхнеться із непідконтрольним парламентом. Ніхто з потенційних партнерів не буде до кінця їй лояльним. По-перше, немає ціннісної єдності, по-друге, є свої амбіції, по-третє, наростає певний рівень євроскептицизму», – передбачає Тишкевич.

На думку, Тишкевича, такі ситуативні союзи можуть певною мірою і допомогти Санду справитися із ситуацією. «Вона могла б від компромісу до компромісу просувати свою лінію. Але, згадуючи, ситуацію із «революцією послів» (мова йде про ситуацію, коли Санду та Додон у 2018 році сформували коаліцію після консультацій з міжнародними партнерами – ред.), коли Санду поставила питання ребром, то просто втратила свій пост. Тому я дуже сумніваюся, що вона здатна на таку політику», - додав Тишкевич.

Отже, перший сценарій, це – монобільшість, яка гарантуватиме абсолютне маневрування для політсили Санду.

Другий – найімовірніший сценарій – президентці доведеться формувати ситуативні, хоч і «токсичні» союзи.

Є і третій варіант – ніхто ні з ким не зможе домовитися, і тоді можуть бути оголошені ще одні вибори.

Але варто пам’ятати, що часто зовнішні фактори стають вирішальними у регіоні. Та й явка виборців на дільницях може зіграти велику роль у виборі майбутнього Молдови.

Маріанна Присяжнюк, для «Главкома