Орієнтування на місцевості. Москва відправила розвідника до Кишинева

У середу, 11 липня, заступник голови адміністрації президента РФ Володимира Путіна Дмитро Козак відвідав Кишинів. Деталі підготовки візиту замовчувалися, але згодом стало відомо, що посланець Кремля зустрінеться з президенткою Майєю Санду, віцепрем'єр-міністром із реінтеграції Владиславом Кульмінським та міністром закордонних справ Ніком Попеску. Російські ЗМІ стверджували, що саме Санду запросила Козака в Кишинів і це цілком можливо. Але як би там не було, цей візит був дуже бажаним для росіян – шансом розпочати відносини з Молдовою з чистого аркуша.

З чим прибув Дмитро Козак у Кишинів та з чим поїхав – у матеріалі «Главкома».

Навіщо приїздив Козак?

«Москва хоче зрозуміти, що сталося в Кишиневі», – зазначив експосол Молдови у РФ Анатол Церану ще напередодні візиту російського гостя. Дипломат зауважив: перш за все, візит Козака має ознайомлювальний характер, але й в рамках політичного й економічного співробітництва було що обговорити.

Кремлю було важливо зрозуміти, чи готова нова влада Молдови хоча б імітувати приязнь до Росії, в той час, як сусідні країни – Україна та Румунія – очікують від Кишинева більш принципової позиції. До того ж, Козак мав змогу особисто оцінити позиції проросійських сил в Молдові після провалу Партії соціалістів на виборах. Лідер партії та експрезидент Ігор Додон навряд чи під час своїх численних візитів у Москву доповідав спонсорам щодо реального стану речей. Але в деяких ЗМІ з’явилася інформація й про те, що Козак після переговорів з Санду зустрівся і з Додоном та з його новим партнером по блоку, ще одним експрезидентом Володимиром Вороніним.

Мало не основною темою нинішнього порядку денного між Кишиневом та Москвою залишається Придністров’я. І в Кремлі від свого бачення врегулювання конфлікту через федералізацію не відмовляються. Цікаво, що при соціалістах та комуністах, прихильних до Москви, цю ідею якраз й реалізувати не вдалося.

У 2003 році, коли з'явився «Меморандум Козака» (цього самого), який передбачав федералізацію Молдови із двома автономіями у Придністров’ї та Гагаузії, а також розміщення російських військових на 20-річний термін, тодішній лідер Молдови комуніст Володимир Воронін дав задню. Із соціалістами – все ще простіше: вони просто почали експлуатувати тему Придністров’я з політичною метою і через це республіка опинилася в ізоляції на рівні зовнішніх контактів. Тому, найбажанішим варіантом для Кремля була б слухняна влада, готова до компромісів і яка подобалась би всім. Попри це заступник глави адміністрації президента РФ Дмитро Козак після зустрічі з президенткою Санду делкатно заявив: рішення придністровського питання є внутрішньою справою Молдови. Але тут же додав: Російська Федерація готова допомогти

Хитрі «ліві» чи керовані «праві»?

Після парламентських виборів повну владу у Молдові отримала проєвропейська політична сила «Дія та солідарність».

Президентка Молдови Майя Санду та її політсила від самого початку намагаються проводити помірну політику, яка б не роздмухувала соціальну напругу навколо гострих питань, як от російська мова, Придністров'я, чи ідеології «Уніря» (прорумунського націоналізму).

З одного боку, Санду відразу заявила, що вимагає виведення військ із Придністров’я та заміни миротворчої місії, якою керують росіяни, на контингент ОБСЄ. З іншого – про роль Росії, як партнера Молдови, Санду теж не забувала. Росія ж, у свою чергу, провела не одну інформаційну кампанію проти Санду та її партії, пов’язуючи перемогу цієї сили з конспірологічними змовами, «рукою Сороса» та казками про русофобів.

«Росія буде їх втягувати у всі процеси поступово. Я думаю, що ті люди, які керують МЗС (Ніку Попеску) та процесами реінтеграції (Владислав Кульмінський) не є антиросійськими. У Кремля є час. І вони запланують процес федералізації, як врегулювання придністровського конфлікту на чотири роки й поступово будуть затягувати вузлик», – вважає політичний експерт Корнел Чуря.

Про готовність Росії продовжувати знайомство із новою провладною силою у Кишиневі говорить і той факт, що Козак не відвідав непідконтрольне Придністров’я, як це часто робили до цього російські політики.

«Якщо все замкнеться тільки на кишинівському візиті – Молдова це оцінить. Якщо він поїде в Тирасполь, це, звісно, не викличе ажіотажу, але продемонструє, що свою лінію вони міняти не будуть», – прогнозував дипломат Анатол Церану.

Однак, у Придністров’ї до зустрічі були готові у будь-який момент. І це у так званому міністерстві закордонних справ «ПМР» підтвердили «Главкому». Більш того, як розповідають джерела «Главкома», Козак підкилимно зустрівся із представниками придністровського режиму у приміщенні російського посольства – зокрема, із так званим міністром закордонних справ «ПМР» Віталієм Ігнат’євим та придністровською «депутаткою» Галиною Антюфєєвою. Ця цікава деталь говорить про те, що посланець Путіна міг і позлити Санду та її соратників візитом на ніпідконтрольну територію, якби діалог у президентурі не задався.

У комітету Держдуми Росії у справах СНД ще перед візитом Козака вдалися до погроз. «Російська політика щодо Молдови буде залежати від тієї влади, яку обрали: якщо ця влада буде відштовхуватися від Росії, то звичайно, ми будемо при цьому діяти відповідно, зокрема, посилювати тоді придністровський наш фактор», – сказав Калашніков в інтерв’ю російському виданню Інтерфакс.

Калашніков у своїх подальших заявах не відкидав, що Росія погодиться на вивіз із Придністров’я російського озброєння та боєприпасів із Колбасної (арсенал артилерійських боєприпасів в селі Колбасна, на території непідконтрольного Придністров’я – «Главком»), якщо Україна надасть «зелений коридор», але загальне бачення Росії щодо Молдови, як окреслив Козак, відразу, як вийшов від Санду, буде виходити із національних інтересів саме Росії.

«План Москви у тому, щоб Кишинів відмовився від антиросійської риторики, а потім спільно з партнерами на Заході, я не виключаю Берлін, запропонувати їм це рішення (федералізації – «Главком»)», – вважає політолог Корнел Чуря.

Очікування і реальність

У зовнішньополітичній стратегії нової молдавської влади серед пріоритетів зазначаються добросусідські відносини з Україною та Румунією. І побудувати діалог, який би влаштовував усіх, Молдові буде непросто.

«У сусідів інші настрої, як і на Заході. Поки, що. Молдовська влада, хоч і недосвідчена, але вірить в те, що її вдасться пройти цей шлях, зберігши обличчя. Тут Кишинів може піти на компроміс (з Москвою – «Главком») щодо транзиту автомобілів, зареєстрованих у Тирасполі, і я думаю це рішення буде відкладене, а також відмовитися від антиросійських висловлювань. Вони будуть зближатися із Заходом, при цьому не роблячи Росії неприємно, але довго так протриматися не вдасться», – підсумував Корнел Чуря.

Натомість Київ чекає від Кишинева виразної позиції й стосовно Криму, і стосовно Донбасу. Україна готова розвивати формати солідарності й в рамках придністровського врегулювання. Більш того, цьому була б рада і Румунія, з якою у росіян теж не склалося, тому в таких умовах Молдові балансувати буде дійсно не просто.

Маріанна Присяжнюк, для «Главкома»