Президентська кампанія у Північній Македонії: новий глава держави чи перевибори?

У неділю 5 травня в Республіці Північна Македонія (РПМ) відбудеться другий тур президентських виборів. Головною його інтригою, попри невеликий розрив між двома лідерами, буде не стільки те, хто стане президентом, скільки, чи буде його обрано взагалі. Причина цьому – можлива низька активність виборців, яка може призвести до того, що другий тур буде визнано таким, що не відбувся.

Проміжні результати

За результатами першого туру, найбільшу підтримку виборців (42,84%, 322,6 тис. голосів) отримав Стево Пендаровський, якого підтримує правлячий в країні Соціал-демократичний союз Македонії (СДСМ) та їхній партнер по коаліції – найбільша албанська партія в країні «Демократичний союз за інтеграцію» (ДСІ). Слідом за ним з невеликим відставанням фінішувала Гордана Сильяновська, яку підтримує головна опозиційна сила «Внутрішня македонська революційна організація – Демократична партія македонської національної єдності» (ВМРО-ДПМНЄ). За неї віддали голоси 42,24% виборців (318,3 тис. голосів). Третій результат (10,57%, 79,7 тис. голосів) у представника албанської етнічної групи Блеріма Реки, якого підтримали албанські партії «Рух Беса» та «Альянс для албанців».

Те, що буде другий тур, ні для кого не стало несподіванкою. Напередодні виборів соціологічні опитування показували, що жоден з кандидатів не зможе отримати підтримку 50% виборців і відповідно стати президентом у першому турі. Дані соцопитувань точно показали, в якій послідовності кандидати пройдуть перший тур. Єдине, що їм не вдалось передбачити, – різницю між лідером президентських перегонів провладним Пендаровським і його конкурентом від опозиції Сильяновською. Основною причиною того, що вони фінішували з розривом у менш ніж 0,5%, а не майже 4%, як показували соцопитування, стала низька явка виборців. Так, участь в першому турі взяли лише 41,78% (743,3 тис. громадян) від усіх зареєстрованих виборців (1,81 млн), що є найнижчим показником за всю історію президентських кампаній в країні.

Причини пасивності виборців

Від пасивності громадян постраждали обидва лідери перегонів. Загальною причиною низької явки стало розчарування більшості населення у місцевій політичній еліті: і владою, і опозицією. Одні вважають, що за останні два роки правління СДСМ і ДСІ в країні мало що змінилось. Ймовірне членство країни в НАТО не розглядається ними за велике досягнення уряду, оскільки рівень життя в країні залишається досить низьким. Заробітна плата за відносно дорогої вартості життя залишається однією з найнижчих у Європі. Подібні настрої є й серед прихильників опозиційної ВМРО-ДПМНЄ, майже 15 років при владі якої (до 2017 року) навряд чи можна назвати успішними. Водночас частина електорату ВМРО-ДПМНЄ підтримали бойкот виборів через угоду з Грецією щодо зміни назви країни, яку вони вважають зрадою.

Крім того, в обох кандидатів були й свої підстави для недоотримання голосів виборців. Так, найнижча явка на виборах була в регіонах, населених переважно албанцями, які вважаються електоральним полем ДСІ і на які розраховував Стево Пендаровський. Інші албанські голоси, на які розраховував провладний кандидат, були віддані етнічному албанцю Блеріму Реці. 

Гордана Сильяновська хоч і слідує позиції ВМРО-ДПМНЄ, критикуючи македонсько-грецьку угоду і загалом діяльність чинного уряду Зорана Заєва, для ряду членів цієї політичної сили, а також частини її електорату, все ж залишається чужим кандидатом. Вони не сприймають її як істинного політика правого спрямування, оскільки в 90-х роках вона була членом «Ліберальної партії Македонії», а також міністром в уряді, сформованому СДСМ.

Поріг у 40% та албанський електорат

З огляду на зазначене вище, основним завданням перед другим туром для Стево Пендаровського і Гордани Сильяновської є мобілізація електорату для того, щоб в день голосування отримати максимальну явку. Водночас вона їм потрібна не тільки для перемоги, але й для того, щоб другий тур взагалі був визнаний таким, що відбувся.

Річ  у тім, що відповідно до македонського виборчого законодавства, результати другого туру визнаються у разі, якщо в ньому взяли участь не менше 40% зареєстрованих виборців. У іншому випадку призначаються нові вибори. Явка у першому турі на рівні 41%, а також те, що в другому турі македонські виборці традиційно менш активні, говорить про те, що такий сценарій є цілком реальний. Для того, щоб його уникнути, обидва кандидати, а також політсили, що їх підтримують, повинні додатково вмотивувати своїх виборців прийти на виборчі дільниці в неділю. А це буде непростим завданням.   

Велике значення для того, чи візьмуть участь у другому турі необхідні 40%  виборців, матиме те, як поведуть себе етнічні албанці: електорат ДСІ, який в першому турі фактично бойкотував голосування і ті, що віддали свої голоси за Блеріма Реку. Чи прийдуть вони на дільниці, чи залишаться вдома?

Якщо ці виборці вирішать бойкотувати вибори, то без них перетнути поріг в 40% буде досить складно. Відповідно, в країні можуть бути перевибори. У разі, якщо ж вони вирішать голосувати, то досить ймовірно, що вони віддадуть  голоси за провладного Стево Пендаровського, який у своїй виборчій кампанії підкреслює важливість македонсько-грецької угоди та інтеграції Македонії в ЄС і НАТО, яку схвалюють більшість албанців, а також відкрито підтримує нещодавні розширені права албанської мови в країні.

Для Гордани Сильяновської завдання щодо роботи на албанському електоральному полі виглядає набагато складнішим.  Попри те, що вона користується популярністю серед македонської частини населення, її рейтинг серед етнічних албанців є невисоким. Не в останню чергу через те, що її підтримує ВМРО-ДПМНЄ, яку більшість албанського населення, «м’яко кажучи», недолюблює. А враховуючи кількість виборців серед етнічних албанців в країні, їхня активність у другому турі не обіцяє для Гордани Сильяновської нічого хорошого.

Тож фактично від активності виборців, зокрема від її албанської частини, залежить, чи отримає країна в неділю нового президента, чи чергову виборчу кампанію. Враховуючи те, що Республіка Північна Македонія перебуває на стадії отримання членства НАТО, а також не менш важливих для неї переговорів про приєднання до Європейського союзу, країні вкрай потрібна політична стабільність, а не чергова хвиля внутрішньополітичної боротьби.

Ігор Федик, для «Главкома»