Радниця президентки Санду: Виступи артистів, які гастролювали в Криму, в Молдові неможливі

Після приходу до влади Молдови президентки Маї Санду, оточення нової лідерки запропонувало своє бачення і щодо розвитку культурного діалогу з Україною. Тож дві країни можуть перейти на новий рівень взаємодії дуже скоро.

Однак, на восьмому році війни для України сфера культури досі залишається чутливою до гібридних загроз ззовні, не кажучи вже про те, що й всередині країни культурні та гуманітарні теми провокують дуже гарячі дискусії.

Україна та Молдова мають багато спільного. Наприклад, рівень уразливості від російської пропаганди залишається надзвичайно високим, і в обох країнах продовжують шукати ідеальну формулу, як боротися із пропагандою та дезінформацією, не порушуючи свободу слова й принципи плюралізму. Водночас для України болючим питанням у цій сфері є, наприклад, виступи артистів у окупованому Криму, які нерідко приїздять і до Молдови. В той час як у Молдові особливої уваги цьому не приділяють.

В адміністрації Санду питаннями культурного розвитку опікується Анджела Брашовяну-Ерізану (Angela Brașoveanu Erizanu), журналістка та телеведуча.

У великому інтерв’ю «Главкому» пані Брашовяну-Ерізану розповіла, які саме спільні з Україною проекти розглядають у новій команді, чого чекають від України, поговорили й про солідарність з Києвом щодо гастролерів з окупованих територій, а також про підходи у боротьбі з російською пропагандою.

Пані Брашовяну, ви нещодавно побували на фестивалі української культури. А чи бували ви в Україні?

Так, це перша країна, яку я відвідала ще в дитинстві. Смак лимонного морозива і запах лиману неможливо забути. А в студентські роки ми їздили в Одесу за книгами й в Яремче кататися на лижах. Чернівці та Львів підкорили моє серце своєю креативністю, а Київ - особливою динамічністю і відкритістю до нових ідей. Недарма наш молдавський хореограф Раду Поклітару так затишно почуває себе в Києві. Останнього разу я була в Києві за три дні до початку Євромайдану. Зараз, напевно, місто стало ще цікавіше в культурному плані.

Ваша книга про Молдову називається «Moldova. Люди, місця, гастрономія та вино». На ваш погляд, це основні культурні напрямки, через які варто дізнаватися Молдову?

Цією книгою мені хотілося створити живий портрет Молдови. З яким би резонували у її жителів, і був би цікавий ззовні. Вперше ми зібрали разом білу, здобну кухню півночі, вогненно-червону кухню півдня, традиції, звичаї та рецепти молдаван, гагаузів, болгар, ромів, євреїв, росіян, німців, які проживають в Молдові.

Український борщ, звичайно, теж займає почесне місце. Так, Молдову варто взнавати не поспішаючи, «розмінним кроком», дозволяючи собі насолоджуватися теплим заходом сонця, неквапливою бесідою, запахом гарячого хліба і смачним вином.

З чим у вас асоціюється Україна? Ви можете визначити, скажімо, теж 4 основних напрямки про українську культуру, як у вашій книзі про Молдову?

Україна у мене асоціюється з національною гордістю та регіональною гордістю – це перше. І це дуже видно. Й видно здалеку, що українці цим пишаються. У вас є якийсь внутрішній національний стрижень, який дозволяє зберегти себе, але і бути відкритими. У вас є кураж і «незашореність». Будучи на стику різних культур, у вас є впевненість у своєму неповторному голосі та таланті. Можливо, я це помітила тому, що була готова це помітити.

Розкажіть докладніше про проекти, які плануєте реалізувати з Україною і в які терміни?

Почнемо з того, що Молдова та Україна співпрацювали в культурному плані давно, а у 2017 році Україна і Молдова підписали новий договір про співпрацю. До речі, договір ще в силі й діє до грудня 2021 року. Сьогодні ми дуже раді, що в особі посла України в Молдові Марка Шевченка, ми знайшли не тільки відкритість і розуміння, а й бажання і готовність сприяти цьому співробітництву і створенню нових спільних культурних проектів. Це і видавничі, і кінематографічні, і музичні, і художні, і археологічні проекти.

Що це за проекти?

Почнемо з самого трудомісткого і чутливого - це транснаціональний проект під патронатом трьох президентів (президентів Молдови, України, Румунії - ред.) Про включення культури Кукутень-Трипілля до списку вагомої спадщини UNESCO. Якщо нам це вдасться - це буде величезна перемога для всіх нас. Одна з найдавніших культур Європи вартує того, щоб боротися всіма силами за її збереження. Співпраця у сфері креативних індустрій, спільні проекти для креативної Європи, обмін художніми виставками, спільні турне музичних колективів – це тільки дещиця з того, що ми можемо зробити.

У сфері кінематографу, наприклад, нам був би дуже цікавий український досвід, і ми були б раді, якщо українські експерти допоможуть нашому Національному кінематографічному центру розробити закон, який би дав можливість молдавському кінематографу розвиватися, а не існувати. Нам також цікаві спільні продукти й участь в фестивалях обох країн.

У нас вже є реалізовані проекти в видавничій сфері. Наприклад, такі цікаві письменники як Сергій Жадан та Юрій Андрухович вже вийшли румунською мовою в кишинівських видавництвах і користуються успіхом серед читачів. Так що організація їх літературного турне по Молдові й Румунії – більше, ніж доречна

Що стосується співпраці в галузі освіти. Термін дії угоди закінчився у 2020 році. Відновилися переговори щодо його продовження?

Так, на жаль через те, що у нас в цьому році не було повноцінного уряду, договір не був продовжений, хоча всі матеріали підготовлені давно. Новий уряд, звичайно ж, повернеться до нового договору.

Я хочу запитати про концерти. Як влади Кишинева реагує, коли в Молдову з концертами приїжджають артисти, які виступали в окупованому Криму? Чи є щодо цього у президентури політична позиція?

Смію припустити, що мова йшла про музичні смаки й погляди колишнього президента, який міг сам собі підносити такі подарунки. Зараз такі речі неможливі.

Нещодавно в Кишиневі пройшов концерт репера Моргенштерна. Напередодні йому був заборонений в'їзд в Україну через пропаганду насильства і наркотиків. Як ви оцінюєте, що в Молдові проходять такі концерти? Як ви ставитеся до цього виконавцю?

Цей концерт викликав величезну хвилю обурення в Кишиневі. Це питання до тих, хто видав дозвіл на його проведення. Через те, що організатори – не концертна організація, а клуб, який має право проводити концерти тільки у себе в приміщенні, то це викликає питання, чому підліткам продавали квитки на концерт такого змісту? Питань багато і, напевно, потрібно повернутися до регламенту, який припадає пилом десь в надрах міністерства культури й змусити його працювати.

Як ви оцінюєте проблему російської пропаганди в Молдові?

У 2018 році в Молдові вийшов закон про зміни в аудіовізуальних кодексі, який забороняв російську пропаганду на молдавських каналах, телебаченні і радіо. Тоді протягом 30 днів всі ЗМІ були зобов'язані переглянути зміст своїх програм відповідно до цього закону. Він забороняв розміщення програм інформаційного, аналітичного, військового і політичного характеру з країн, які не ратифікували Європейську конвенцію транскордонного мовлення.

На жаль, ця норма була введена з політичних міркувань і ніколи не застосовувалася повсюдно і в інтересах громадян. А попередній парламент в особі соціалістів, в останній день сесії разом з цілим рядом інших законів, зовсім його анулював.

Зараз пропаганда в медіа присутня, і вона дуже впливає на інформаційну повістку в країні. Ефект пропаганди особливо помітний під час виборів. Але, якщо у людей є доступ до достовірної інформації, до різних точок зору, це допомагає зменшити її вплив.

У вас є стратегія щодо подолання цієї загрози? У чому вона полягає?

Так, ми працюємо над законодавчими заходами проти фейкових новин і дезінформації. Це буде адаптація так званого «Закону Макрона». Ми всі живемо в період постправди та працюємо в цьому напрямку. Проблема пропаганди, фейкових новин і маніпуляції в тому, що це знижує рівень культури політичного дискурсу. Останній парламент продемонстрував це більш ніж достатньо.

Повернімося до вашої книги: що б ви додали до амбіцій Молдови, крім того, що сказано в заголовку (люди, місця, гастрономія, вино)?

Молдова повинна навчитися мати амбіції, відійти від статусу найбіднішої країни в Європі. Тому, що, коли вона хоче – вона може. Тільки подивіться на індустрію вина. Здавалося б, ембарго 2006 року вб'є цю галузь. Але зараз ми маємо процвітаючу індустрію і сотні медалей в найпрестижніших конкурсах світу. Ми повинні навчитися цінувати себе і подавати себе з кращого боку, а також цінувати все хороше, що є у сусідів і розвиватися в місці.

В цьому році Молдова, як і Україна, відзначає тридцятиріччя Незалежності. Більш того, дати дуже поруч - Україна святкує 24 серпня, а Молдова 27-го. Як ви оціните цей шлях з точки зору культурного розвитку?

Ми дуже багато отримали за цей період. В першу чергу, повернулися до латинського алфавіту, ми отримали вільний доступ до культур інших країн, доступ до сцен і книг, отримали можливість на власні очі побачити та помацати те, що раніше було тільки в підручниках.

Ми також отримали можливість розвивати свої таланти вільно, не озираючись на «політичну палицю», видавати книги без пропагандистского локомотива. За цей час виросло нове покоління, яке не знає, що таке «цензурний комітет». У них є можливість отримати освіту в кращих університетах, бути на одній хвилі з найновішими віяннями й бути повноправною частиною світу, зберігаючи свою індивідуальність і цінність. Це дуже важливе досягнення для нас усіх.

Маріанна Присяжнюк, для «Главкома»