Росен Плевнелієв: Політика Болгарії «ми з ЄС, але й з Росією» веде до згубних наслідків

Цього року Болгарія відзначає свого роду ювілей – 15 років членства в НАТО. Бувши членом Північноатлантичного Альянсу і ЄС, тобто частиною Західного світу, Болгарія водночас намагається не тільки не втратити, але й зміцнити зв’язки з Росією, яка уособлює Схід. Про те, наскільки ефективною є така політика для болгарської держави – в інтерв'ю «Главкому» з президентом Болгарії (2012-2017) Росеном Плевнелієвим.

Пане Плевнелієв, цьогоріч – 70 років НАТО і 15 років членства Болгарії в Альянсі. Як Ви оцінюєте участь Болгарії в Альянсі? Хто має більше користі – Болгарія від НАТО чи НАТО від Болгарії?

Насамперед хотів би сказати, що навіть через 70 років після свого створення НАТО як оборонна організація демократичних і прогресивних держав є більш як актуальною. В той час НАТО створювалась для захисту та стримування, і саме друге сьогодні грає дуже важливу роль. Ми можемо спостерігати, як в результаті дії глобальних і регіональних сил – Росії, Туреччини, інших держав, один за одним ставляться під сумнів авторитети світових інституцій та основи міжнародного права. Водночас авторитет НАТО залишається непохитним. Всіма державами –  від найменших, таких як країни Балтії, до найбільших, як США – НАТО сприймається як найсильніша організація у світі. Всі її члени єдині і не мають бажання залишати НАТО. Навіть такі фактори, як Brexit чи політика американського президента, не ставлять під сумнів єдність НАТО. Навпаки є стабільний попит на членство в ньому.

Щодо Болгарії, то важко сказати, чи вона отримує більше чи віддає більше. Водночас те, що ми отримуємо від НАТО, а саме безпеку, є безцінним, оскільки безпека для держави – понад усе. Без неї держава не може процвітати, розвиватися і прогресувати.

Коли я був главою держави, Болгарія робила багато для того, щоб отримати довіру з боку її партнерів по НАТО. Ми ініціювали ряд серйозних заходів та програм і сподіваємося, що вони будуть реалізовані, а болгарська армія, своєю чергою, буде відчувати себе ефективною і готовою до дій в будь-якій точці світу.

Але сьогодні підтримка членства в НАТО всередині Болгарії не є переважальною. Нерідко це членство піддається сумніву ...

На жаль, це є результатом дезінформації і пропаганди. Для того, щоб розуміти важливість членства Болгарії в НАТО, необхідно знати історію країни. За часів, коли Болгарія була сама, вона була об'єктом ігор великих сил і багато від цього страждала. Адже завжди, коли великі сили граються з державами на своїй периферії, результат для цих держав – катастрофічний. Саме тому стратегічною метою Болгарії було стати членом НАТО і ЄС для того, щоб ніколи більше не потрапляти в категорію «периферія» і бути об'єктом чиїхось ігор. І поки Болгарія в НАТО і ЄС – вона є сильною. Будь-які спроби виходу Болгарії з НАТО і ЄС приведуть до хвилі масових протестів в країні і будуть зупинені на самому початку.

Ви вважаєте, що громадяни вийдуть на протест на підтримку НАТО?

Я абсолютно впевнений, що мільйони болгар вийдуть на вулиці, щоб протестувати проти будь-якого болгарського політика чи міжнародного втручання, метою яких буде вихід Болгарії з ЄС і НАТО.

«Росія сьогодні не має моделі, яка могла б привабити звичайну людину»

Нерідко в Болгарії можна почути, що країна для НАТО є своєрідним «троянським конем». Ви згодні з цією думкою?

Болгарія як «троянський кінь» – це мрія Росії, яку озвучив посол Росії в Брюсселі Володимир Чижов напередодні вступу Болгарії в ЄС. Він тоді прямим текстом сказав: «Приймете Болгарію в ЄС і НАТО – приймете собі російського «троянського коня». Бути російським або чиїмось іншим «троянським конем» – це найзгубніша стратегія, яку болгарські політики могли б реалізовувати. Національний інтерес Болгарії завжди полягав у тому, щоб бути на рівних з іншими європейськими народами. У сьогоднішній інтерпретації – це членство в Європейському союзі, спілкування на рівних з іншими європейськими державами, і точно не поривання в бік казахських степів.

На сьогодні близько 2 млн болгар емігрували з країни. Водночас, знаєте, скільки з них виїхало до Росії? Аніскільки! А все тому, що Росія сьогодні не має моделі, яка могла б привабити звичайну людину. Тому болгарський народ не зацікавлений в тому, щоб пов'язувати своє майбутнє з Росією і слідувати її інтересам, зокрема щодо «троянського коня».

Водночас сьогодні є чимало болгарських політиків, які залежать від Росії і працюють на те, щоб Болгарія стала російським «троянським конем». Великою ілюзією є думки, буцімто Росія озолотить Болгарію або Сербію за те, що вони будуть її стратегічним союзником або близьким приятелем. Росія незаконно анексувала Крим, і не можна сказати, що люди сьогодні там живуть добре, користуються правами людини і свободами, що там є демократія і процвітання. Росія розуміє, що у неї немає економічних можливостей для того, щоб озолотити Болгарію або Сербію, як, власне, і Крим. Саме тому Росії потрібна стратегія «троянського коня», щоб за мінімальних затрат зробити цікаву їй державу повністю залежною від себе. Росія ніколи в своїй історії не розглядала інші країни як союзників і рівних партнерів, а тільки як васалів і підлеглих. Відносини ж між країнами в Європейському союзі відрізняються кардинально.

На Вашу думку, якими повинні бути поточні пріоритети зовнішньої та внутрішньої політики Болгарії як члена НАТО і ЄС?

Перше – це сильне членство Болгарії в НАТО, переозброєння і модернізація болгарської армії, які б зробили її сумісною з арміями держав-членів НАТО. Сьогодні болгарські політики не виконують рішення Консультативної ради з національної безпеки, ухвалене за мого президентства, суть якого полягає в тому, що кожен лев (місцева валюта – «Главком»), який інвестується в озброєння, повинен йти на підвищення сумісності болгарської армії з арміями партнерів по НАТО. Замість цього вони продовжують вкладати гроші в старі оборонні системи, яким уже 30 років і навіть більше, розуміючи, що викидають гроші на вітер. Ось приклад: Болгарія заплатила 600 млн лев за системи військового зв'язку для літаків МіГ-29, тоді як  можна за 60 млн купити сучасні сумісні з системами НАТО трьохкоординатні РЛС. Такі, наприклад, якими озброєна Албанія.

Або та ж Румунія ...

Румунія – це взагалі окреме питання. Вона з військової точки зору сьогодні на роки попереду нас, оскільки вона завжди мала чітку геостратегічну орієнтацію, якій вона слідує і в якій ніхто в країні не сумнівається. У Румунії є американські бази, там розміщена система протиракетної оборони, яка, до речі, захищає і Болгарію.

На відміну від Румунії, національна позиція Болгарії є двозначною і сформована попередніми поколіннями болгарських політиків і яка походить від вислову «Завжди з Німеччиною і ніколи проти Росії». Я завжди був проти неї і вважаю, що вона суперечить нашим національним інтересам і призвела до двох національних катастроф. Моя позиція – сильна Болгарія у сильному Євросоюзі і НАТО.

Болгарії треба працювати для того, щоб зміцнити зароблене під час головування країни в ЄС реноме надійного партнера і доброго сусіда для всіх країн регіону, а також двигуна євроатлантичного розвитку держав Західних Балкан.

«Ми купуємо літаки F-16, щоб задовольнити американців, будуємо АЕС «Белене», щоб задовольнити росіян»

Сьогодні Болгарія балансує між Заходом, частиною якого вона є, і Росією, з якою у неї давні відносини. Як довго може тривати така політика?

Так, виходячи з географічних та історичних особливостей, нам необхідно балансувати, але водночас ми не повинні перебувати в розчепіреному положенні і робити щось на кшталт: сьогодні ми купуємо літаки F-16, щоб задовольнити американців, а завтра будуємо АЕС «Белене», щоб задовольнити росіян.

Я ніколи не дотримувався такої політики, навпаки мої позиції як глави держави були досить чіткими: ЄС і НАТО – це наша сім'я, ми повинні захищати їхні інтереси і на нас можна покластися під час вирішення світових проблем. Всі дії спрямовані на реалізацію політики типу «ми і з ЄС, але й з Росією» приречені на провал і ведуть до згубних наслідків.

Я вважаю, що ми не повинні бути рабами застарілих формул минулого, які через багато років не принесли для Болгарії нічого хорошого. Навпаки, саме ця формула «Болгарія однією ногою в Європі, однією на Сході» привела до всіх бід і двох національних катастроф. Болгари повинні зрозуміти, що російська модель не є правильною ні для звичайної людини, ні для розвитку суспільства і державних інституцій, і що наш шлях – тільки на Захід. У сучасній Росії немає демократії, а є олігархічний капіталізм, водночас Європейський союз є символом демократії, прав і свобод людини, соціально відповідальної ринкової економіки. Ми вибираємо друге.

Я не маю нічого проти Росії і з глибокою повагою ставлюся до російського народу, але я повністю не згоден з російським президентом, який підірвав основи міжнародного права в Європі шляхом незаконної анексії Криму. На сьогодні Кремль свідомо дестабілізує держави, які розташовуються на російській периферії: Азербайджан, Вірменія, Молдова, Грузія, яка не контролює 1\3 своєї території, і з 2014 року –  Україна. Виходячи з цього, я вважаю, що Болгарія може бути безпечною і успішною тільки як член НАТО і ЄС.

Російському народу ж бажаю успіху в перегляді, реформуванні, і я б навіть сказав – ремонті свого суспільного устрою таким чином, щоб в Росії нарешті з'явилася справжня робоча демократія і ринкова економіка.

Я вам навіть скажу більше. Болгарія, як друг Росії, повинна допомогти їй зрозуміти, що газ не є енергетичною зброєю, призначеною для досягнення геополітичних цілей, а засобом торгівлі з чесною і ринковою ціною.

Яким чином це можна здійснити?

На сьогодні Болгарія купує повністю російський газ. Ми ж можемо побудувати газовий інтерконектор, який зв'яже нас з терміналом в грецькому Александруполісі. Таким чином ми зможемо спокійно купувати зріджений газ від десятка інших постачальників. Тобто, коли Болгарія побудує свою газову мережу і матиме постачальників-конкурентів, а не тільки одного монополіста, вона допоможе зрозуміти Росії, що навіть маленькій Болгарії газ повинен продаватися не за монопольною, а за реальною ринковою ціною. Сподіваюся, що Болгарія якнайшвидше побудує цей газовий інтерконектор з Грецією. Маю надію, що це відбудеться в період до одного року і ми зможемо купувати газ з різних джерел, зокрема і від Азербайджану, з яким у нас вже підписаний контракт на поставку газу.

У цьому контексті, що Ви думаєте про «Турецький потік-2»? На Вашу думку, це економічна вигода для країни чи загроза її енергетичній безпеці?

Для початку хочу зазначити, що ми однозначно повинні диверсифікувати джерела доставки для того, щоб купуючи газ у Росії, ми також могли купувати його і в Катарі, і в Азербайджані, і якщо треба буде – у США чи в Норвегії. Тобто нам потрібні нові можливості, які зменшать нашу залежність від «Газпрому».

Щодо «Турецького потоку-2», то я буду не проти цього проекту тільки в тому випадку, якщо він дозволить перетворити Болгарію в газовий хаб, тобто дозволить їй отримувати газ від більш ніж одного джерела.

Свого часу президент Георгій Пирванов говорив про «Великий шолом» з повністю російських проектів. Я ж замінив цей «Великий шолом» на осмислені енергетичні пріоритети. Цими пріоритетами, щодо яких у мене був повний консенсус з Консультативною радою з питань національної безпеки, були енергетичні лібералізація, ефективність і диверсифікація. По лінії енергетичної ефективності була розроблена національна мільярдна програма. Щодо лібералізації, то ми на сьогодні маємо енергетичну біржу, на якій різні компанії можуть спокійно купувати електрику. Щодо диверсифікації – то однією її складовою є згаданий вище газовий хаб «Балкан», який, я дуже сподіваюся, все-таки відбудеться.

«Якби ми не були членом НАТО, у нас давно був би вже заморожений конфлікт…»

Нещодавно колишній прем'єр-міністр Іван Костов заявив, що болгарська влада є пасивною перед кремлівською гібридною агресією. Що заважає владі бути активнішою в цьому питанні?

Я поділяю його позицію. Проти Болгарії ведуться і гібридна агресія, і атаки в різних напрямках. Бувши главою держави, я був свідком, як проти Болгарії в 2015 році під час місцевих виборів і референдуму була організована потужна кібератака, якої до цього не було ніде на Балканах. Її метою було провалити демократичні вибори місцевої влади і референдум. Об'єктами атаки були не тільки болгарські інституції: виборча комісія, уряд, президентство, але це була і атака проти болгарської демократії. Багато служб НАТО тоді вказували на те, що атаку здійснила група хакерів FancyВear, яка тісно пов'язана з російською військовою розвідкою.

Водночас сьогодні в Болгарії є сотні сайтів, які щодня випускають фальшиві новини та пропаганду. Вони разом з політиками і різними громадськими організаціями працюють на дестабілізацію країни. На додачу до цього ряд болгарських політиків продовжують служити чужим інтересам, не розуміючи ціну своєї гри. Такі їхні дії –  це те саме, що запрошувати вовка в кошару.

Єдина можливість для нас захиститися від цього всього – це все глибша інтеграція в ЄС і НАТО. Якби ми не були членом НАТО, у нас давно був би вже заморожений конфлікт на зразок тих, які сьогодні є в інших державах на периферії Росії, і Болгарія була б в постійній залежності і підпорядкуванні Кремля.

З боку болгарської влади можна почути заяви про те, що сьогодні всі повинні працювати задля зустрічі Росія-НАТО. Наскільки важливий і актуальний цей діалог для Болгарії і Альянсу?

Я прихильник такого діалогу, і під час свого президентства я виступав за те, щоб такий діалог відбувся. І мені було б дуже приємно, якби Болгарія виступила господарем зустрічі, на якій би відновився діалог між НАТО і Росією. З іншого боку, Болгарія може виступати з такою пропозицією тільки з позиції надійного і гідного члена НАТО, якому можна довіряти.

Нещодавно у Вашингтоні, під час святкування 70-ї річниці НАТО, генеральний секретар Йенс Столтенберг сказав, що необхідно запобігти другій Холодній війні. Я не зовсім згоден з цим визначенням, оскільки навіть під час Холодної війни був діалог між НАТО і СРСР. Ми сьогодні перебуваємо на зовсім іншому етапі розвитку. Починаючи з 2014 року я постійно кажу, що ми увійшли в новий невідомий етап розвитку, який називаю «холодним миром». Це мир, тому що ніхто не хоче повномасштабної війни. Але цей мир холодний, тому що ми маємо всі елементи протистояння і дій з дестабілізації противника з використанням всіх засобів Холодної війни.

Цей етап, на мою думку, є небезпечнішим і непередбачуваним, ніж Холодна війна. Наразі немає жодної довіри між світовими лідерами. Також немає й діалогу. Виходячи з такої небезпечної ситуації, я дуже чекаю і сподіваюся, що механізми для діалогу між НАТО і Росією будуть створені. В іншому випадку, світ зануриться в хаос і тотальне протистояння, результати якого можуть бути трагічними для всіх.

Поки ми ще не впали в хаос, нам треба шукати можливості для того, щоб запобігти цьому. І діалог між НАТО і Росією саме і є однією з таких можливостей.

«Холодний мир» – це перехідний період від світового порядку, створеного після Другої світової війни, який ми можемо втратити, до нового світового порядку в зовсім іншому багатополярному світі ХХІ століття з набагато складнішим балансом інтересів і сил, якого ми ще не досягли. В цей перехідний період надзвичайно важливо прагнути до діалогу і довіри, підтримувати принципи, а не інтереси, давати дорогу мудрим, а не сильним лідерам для того, щоб інститути міжнародного права підтримувалися і зміцнювалися, а не знищувалися.

Ігор Федик, для «Главкома»