«Росія хоче зруйнувати Білорусь». У Лукашенка відкрилися очі

Білорусько-російські відносини переживають черговий критичний період: Кремлю набридло надавати різноманітні пільги та кредити Олександру Лукашенку. Тому російське керівництво фактично поставило йому ультиматум – або повна інтеграція в союзну державу, де головним буде зрозуміло хто, або подальше закручування гайок для «братнього народу». Нагадаємо, що договір про Союзну державу Росії та Білорусі був підписаний ще в 1999 році.

Підсадити на рубль

Тривожний дзвінок пролунав ще на саміті Євразійського економічного союзу на початку місяця, коли Лукашенко недвозначно висловився про можливість виходу з союзу. Тоді він розкритикував різницю в цінах на російський газ для Білорусі та на внутрішньому ринку. Батька так розійшовся, що Володимир Путін запропонував йому обговорити цю тему за зачиненими дверима. Судячи з усього, домовитись не вдалося, але Лукашенко вибачився перед Путіним за надмірну емоційність. Щоправда, добравшись додому, почав запевняти, що це було б нижче його гідності і навпаки – Путін вибачався перед усіма.

Перебуваючи нещодавно у Бресті на засіданні Ради міністрів союзу, російський прем’єр Дмитро Медведєв сказав, що Росія готова далі просуватися по шляху будівництва союзної держави, включаючи створення єдиного емісійного центру, єдиної митної служби, суду, рахункової палати, єдиної податкової політики, політики у сфері ціноутворення… Тоді, мовляв, Білорусь і зможе розраховувати на внутрішньоросійські ціни, фактично втративши незалежність.

Водночас так і не була підписана очікувана угода про взаємне визнання віз та не вирішене питання компенсації нафтового податкового маневру, яке буде коштувати білоруській економіці від $8 до $12 млрд з 2019 по 2024 роки. У проекті бюджету на наступний рік закладені втрати у 600 млн білоруських рублів (біля $300 млн). Це на фоні того, що негативне сальдо товарообороту між країнами збільшується, і за 10 місяців цього року зросло на $3,3 млрд на користь Росії. Прем’єр-міністр Білорусі Сергій Румас називає причиною цього численні заборони Росією білоруських продуктів і перепони у торгівлі. Українцям це мало б щось нагадати.

Згадав про незалежність

Лукашенко заговорив про переформатування внутрішньої та зовнішньої політики, пошук нових ринків та почав загравати зі США, обіцяючи стати «надійним та щирим партнером» Вашингтону. У Держдепі навіть назвали Білорусь «частиною бастіону, що захищає від російського неоімперіалізму». Зрозуміло, що регулярними хитаннями в бік Заходу Лукашенко намагається напружити Росію для підвищення ставок у торгах з Москвою. Розуміючи геополітичні травми свого партнера, Батька проводить гнучку зовнішню політику: з одного боку, він не визнає анексії Криму, за що отримує на горіхи від російських ура-патріотів, з іншого – підтримує Росію на міжнародних майданчиках. Так, наприклад, Білорусь знову опинилась в сумнівній компанії нечисленних союзників Кремля на кшталт Сирії, Бурунді та Зімбабве – вона голосувала проти свіжої резолюції Генасамблеї ООН проти мілітаризації Криму та застосування сили щодо українських суден. Хоча сам Лукашенко на ситуацію з захопленням кораблів ніяк не відреагував.

Тим часом білоруський президент вже відкрито говорить про можливе поглинання його країни великим східним сусідом і виставляє себе борцем за незалежність. Лукашенко після резонансного візиту Медведєва наговорив багато чого. Ось найяскравіші цитати.

• «Дурниці, що Росія годує Білорусь. Якщо і є якась підтримка, то за набагато більшими відсотками, ніж нам дає МВФ».
• «Шантажувати нас, намагатися нахиляти, стати коліном на груди марно».
• «Я розумію ці натяки: отримаєте нафту, але давайте руйнуйте країну і вступайте до складу Росії. Я завжди запитую, такі речі для чого робляться? Ви подумали про наслідки? Як на це подивляться в нашій і вашій країні, і міжнародне співтовариство?»
• «Під виглядом глибокої інтеграції Росія хоче інкорпорувати Білорусь і зруйнувати країну»

Таких «алярмістських» настроїв при всіх своїх давніх розбіжностях з Путіним він досі не демонстрував. У білоруських ЗМІ з’явилась інформація про закриту нараду за участю Лукашенка та високих чиновників. На ній нібито обговорювались останні недружні дії Росії і було вирішено «до кінця стояти за незалежність». Також було доручення уважно слідкувати за інформаційним полем. Зафіксовано багато фактів, що російські організації за останні півроку почали скуповувати популярні білоруські пабліки в соцмережах, активізувалося сумно відоме в Україні одіозне «Россотрудничество».

У Лукашенка назвали проведення такої наради «фантазією», втім вона цілком вписується в атмосферу, яка зараз панує в Мінську. Президент все частіше згадує про війну, обіцяє роздати всім білорусам зброю, а міноборони анонсувало скорочення причин відстрочок для служби в армії. От тільки з ким саме збирається воювати Білорусь і звідки можна очікувати військової загрози – не уточнюється.

Батька – жертва «трансферту»?

Однією з причин, через які у Москві так перейнялися союзною державою, є так званий «трансферт влади», що готується в Росії. Хоча Путін нещодавно обрався на черговий термін, в Кремлі вже планують довічно коронувати нинішнього президента. Варіанти, які розглядаються: зміни до конституції, що вже анонсовані на вищому рівні, запровадження держради, яку б очолив Путін, та створення нової союзної держави з Білоруссю на чолі з Путіним, який обійшов би таким чином норму, яка забороняє йому займати президентську посаду двічі поспіль. Останній варіант привабливий ще й тим, що після психозу з «Кримнашем» Путіну поки нема чим більше похвалитись у справі «збирання земель руських». А тут ціла Білорусь, яку більшість росіян і так вважає «своєю». У цих розкладах Лукашенко стає зайвим.

Для посилення російських позицій в Білорусі на цей напрямок був закинутий послом «важкий», зі слів самого Лукашенка, Михайло Бабич, якому Мінськ з неохотою видав агреман. Поки, попри істотне напруження, навряд чи найближчим часом слід очікувати інформаційної, не кажучи вже про відкриту, війни проти норовливого Батьки, від якого в Кремлі давно втомилися. Хоча телепропагандисти в будь-який момент готові включити «шарманку» про гідру націоналізму, що піднімає голову у близького сусіда. Але затягування економічної петлі вже розпочалося – рецепт славнозвісного білоруського «соціалізму» полягає виключно в доступі до російського паливного краника, який поступово перекривається. В такій ситуації оголошення Лукашенком боротьби за незалежність може виявитись запізнілим. А досвід Білорусі може стати наочним прикладом прихильникам вступу до Євразійського союзу.

Павло Вуєць, «Главком»