Російський слон у посудній лавці Лукашенка

Гаряча фаза дипломатичної війни між Росією та Білоруссю, схоже, завершується. У Кремлі ухвалили рішення про відкликання скандального посла Михайла Бабича. Він не протримався на цій посаді і року, що дуже контрастує з його попередником Олександром Суріковим, який пропрацював 12 років. Таким чином Москва визнала, що стратегія взяти Олександра Лукашенка та інтегрувати Білорусь нахрапом, заради якої, власне, і був задуманий фінт з жорстким переговорником Бабичем, якщо не провалилась, то потребує корекції.

Конфлікт був закладений з першого дня призначення послом «кадебешника» Бабича, який також мав статус спецпредставника президента РФ в Білорусі, у серпні минулого року. Тоді Лукашенко з великою неохотою видав йому агреман. Побоювання Батьки були зрозумілі – у нового посла не було жодного досвіду на дипломатичній службі, проте він славився важким непоступливим характером. Це могли підтвердити його підлеглі, коли він працював повпредом президента в Привольжському федеральному окрузі – як розповідали, після деяких нарад за його участі людей просто везли в лікарні.

Хто такий Бабич?

На відміну від прогнозованого для Мінська Сурікова Бабича кидали в бій як явного кризового менеджера, який мав заново провести ревізію російсько-білоруських відносин: промацати настрої місцевих еліт, оцінити зсередини торгові відносини між країнами та прискорити інтеграцію Білорусі в Союзну державу, чого нетерпляче стали вимагати у Кремлі. Великі сподівання на Бабича були і у російських «ура-патріотів», які випромінювали впевненість, що він швидко поставить норовливого Батьку на місце.

Зазіхнув на вотчину

Бабич одразу почав дуже активно подорожувати Білоруссю та проводити багато зустрічей з місцевими, що було схоже на інспекцію своєї вотчини і дуже дратувало Лукашенка. На цей період припало і загострення протиріч між країнами в торговельно-економічній сфері. Податковий маневр Росії, який був запроваджений з цього року, поступово обнулить вивізне мито на нафту до 2024 року за рахунок підвищення податку на її видобуток всередині країни. Це позбавить Білорусь експортних мит, які вона за домовленістю з РФ раніше зараховувала до свого бюджету і завдасть їй величезних збитків. Мінськ намагався домовитись з Москвою щодо механізмів компенсації цих збитків, але безрезультатно. Окрім цього, Росія продовжила регулярну практику заборони ввезення певних категорій білоруських товарів, через що Мінськ змушений шукати нові ринки збуту. Останній скандал в білорусько-російських відносинах – дивний збіг, що одразу після погроз Лукашенка закрити на ремонт нафтопровід «Дружба», до Білорусі з боку Росії почала потрапляти забруднена нафта зі шкідливими домішками.

У відкриту стадію конфлікт перейшов в березні після інтерв’ю Бабича російському пропагандистському інформагентству РІА «Новини». В ньому посол на численні претензії Мінська досить поблажливо нагадав білоруським колегам про те, що Росія у важких умовах ухвалює рішення, від яких залежить розвиток Білорусі, і застеріг від намагань вчити життю його країну та уряд. А також натякнув, що чиновники часто надають Лукашенку неправдиву інформацію, виставляючи того не в кращому вигляді.  

У відповідь білоруське МЗС розповсюдило заяву, в якій російського посла звинуватили в неповазі до білорусів. Ба більше, представнику сусідньої держави нагадали, что тут йому не федеральний округ РФ та через намагання порахувати, скільки грошей витратила Росія на підтримку білоруської економіки, вкрай недипломатично назвали «бухгалтером, що подає надії». Ця заява була підписана прес-секретарем МЗС Анатолієм Глазом, але керівництво ніяк не осмикнуло клерка, тож зрозуміло, що такі заяви не робились би без санкції зверху. Сам Бабич відреагував на заяву спокійно, проте «гарячі голови» в Москві заговорили, що така образа посла не має зійти Батьці з рук. За чутками, дати гідну відповідь Лукашенку вимагав прем’єр Дмитро Медведєв, у якого є до нього особиста неприязнь.

У Мінську не збиралися давати задню і продовжили тиск на дипломата. Роботою Бабича також були незадоволені і в російському МЗС, бо той був аж надто автономним в своїй активності. Всередині квітня після того, як Лукашенко під час свого послання недвозначно пройшовся по Бабичу, на адресу посла прилетіли нові звинувачення від білоруського МЗС у намаганнях зруйнувати відносини між країнами. Тоді з’явилась інформація, що особисто Лукашенко в розмові з Володимиром Путіним вимагав від того відкликати Бабича. Путін вирішив не йти на продовження конфлікту і звернувся до Лукашенка з проханням узгодити кандидатуру іншого посла – члена Ради федерацій Дмитра Мезенцева. 30 квітня Путін підписав відповідний указ.

Історія з Бабичем стала не єдиною атакою Мінська на російське лобі. Паралельно відбулося безпрецедентне як для посади такого рівня затримання заступника держсекретаря Ради безпеки Білорусі та колишнього керівника особистої охорони Лукашенка Андрія Втюріна. Формально йому інкримінують отримання хабара, проте реальною причиною називають зрощення Втюріна з російськими спецслужбами. Таким чином Лукашенко дає недвозначний сигнал доволі численним фігурам у владі, що надто орієнтуються на Росію. 

Перекинуть на Україну?

Показово, що в неприйнятті російського намісника зійшлася як білоруська верхівка, так і націоналістична опозиція. Але короткочасне перебування Бабича в Білорусі не можна оцінити однозначно. Відправка Бабича до Мінська від самого початку межувала з провокацією: Кремлю потрібна була жорстка та наполеглива фігура, яка б не відсиджувалась у посольстві, розповідаючи про братні народи на круглих столах, а зайнялася повним перезавантаженням відносин на найважливішому напрямку. Водночас негативна реакція Мінська була цілком очікуваною. Тож стратегія «слон у посудній лавці» могла бути продуманою з самого початку – російська дипломатія сама по собі є дуже специфічним явищем.

Тим більше, що «телеграм»-канали, близькі до адміністрації російського президента, вже натякають, що російський президент погодився на заміну посла не просто так. Нібито в кулуарах саміту в Китаї Лукашенко ледь не на колінах благав від Путіна прибрати Бабича і в обмін на його «тушку» дав гарантії, що вже в травні запустить пакет інтеграційних документів, який був раніше переданий йому Москвою. Якщо так, то робота одіозного посла все ж дала свої плоди.

Щодо подальшої долі Бабича думки різні – втім очевидно, що людина з такими якостями знадобиться в сучасних російських реаліях. В 2016 році Кремль намагався кинути його на інший важкий напрямок – український, але Київ тоді відмовився видати тому агреман.

Втім український напрямок може бути не остаточно закритими для Бабича. У Росії активно заговорили про те, що одіозного помічника Путіна Владислава Суркова, який опікувався питанням Донбасу, остаточно відсторонили від ролі куратора «ДНР-ЛНР», і замінити його може саме Бабич. Тим більше зараз у «республіках» настало «пожвавлення» після того, як про них згадав Путін і видав указ про спрощення отримання російського громадянства для мешканців цих, окупованих Росією, територій. А в таких умовах колишній посол Бабич якраз почуває себе як риба у воді.

Павло Вуєць, «Главком»