«Стара» Європа чи сусіди? Хто більше переймається війною в Україні

Саміт лідерів країн НАТО Східного флангу, який завершився в Бухаресті, для України в першу чергу був площадкою для аналізу. Цікавість до саміту підігрівало не тільки те, що в ньому взяв участь президент США Джо Байден (у режимі відео-конференції). Для нас важливо розуміти, які з країн гіпотетично можуть підтримати надання Україні ПДЧ щодо НАТО, якщо таке питання знову актуалізується.

Бухарестська зустріч «східних» лідерів матиме вагомий вплив на те, що відбуватиметься під час головного самітe НАТО у Брюсселі, на якому, можливо, питання України буде також обговорюватися. Однак, в українських експертних колах особливого оптимізму щодо майбутнього саміту не розділяють. Оскільки без консолідованого рішення усіх країн-членів НАТО, навіть при активній ролі східних країн, забезпечити стабільність регіону буде нелегко.

Голос дев’яти

Зустріч дев’яти країн Східного флангу НАТО відбулася 10 травня у Бухаресті. В Платформі взяли участь дев’ять країн: Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина. Перший саміт «Б-9» відбувся в Бухаресті ще в листопаді 2015 року, наступні зустрічі пройшли у Варшаві (8 червня 2018 р.) та Кошице (28 лютого 2019 р.).

Цього разу під головування президента Румунії Клауса Йоханіса та президента Польщі Анджея Дуди лідери країн обговорили спільне бачення безпеки регіону напередодні великого саміту у Брюсселі. «Стабільність від Балтійського моря до Чорного», як відмітив румунський лідер Клаус Йоханіс, є спільною метою «Дев’ятки». Як згадувалось вище, цьогорічній зустрічі особливої ваги додала участь президента США Джо Байдена та Генерального секретаря НАТО Йенса Столтенберга.

«Заяви були дуже конструктивними та відображали солідарність країн-членів Ініціативи «Б-9» й були спрямовані на зміцнення відносин із США, новою адміністрацією Білого дому та президентом Джо Байденом. Це свідчить про наміри НАТО збільшити свою присутність на східному кордоні», – відмітив у коментарі «Главкому» румунський експерт з міжнародної безпеки Клаудіу Деджерату (Claudiu Degeratu).

Фактор України

Бухарестські саміти в рамках НАТО мають для України символічне значення, адже саме у столиці Румунії у 2008 році Німеччина та Франція заблокували питання надання Україні ПДЧ, намагаючись не злити Кремль. Але така позиція не спрацювала: в тому ж році російські війська окупували територію Грузії. Далі – Крим, Донбас й триваюча агресія проти України.

За це час українські події стали невіддільними від безпекових питань, коли мова заходить про регіон. На це звернув увагу і Йоханіс, відкриваючи саміт. Однак навіть для дружніх до Києва країн, українське питання залишається скоріше контекстом для обговорення спільної повістки.

«Дискусії на саміті стосувалися всієї гами безпекових проблем регіону Східного флангу», – відмітив у коментарі «Главкому» румунський експерт з питань геополітики, дипломат Дорін Попеску (Dorin Popescu).

Попеску пояснює, що проблеми, які окреслює Східний фланг, пов’язані з усім нарощування інтенсивності гібридної агресії з боку Російської Федерації у всьому регіоні.

«Це – найголовніше, і ці проблеми будуть представлені на саміті у Брюсселі у вигляді спільної позиції країн Бухарестського формату. Ці проблеми мають бути під особливою увагою. І найголовніше, що може обговорюватися на саміті НАТО у Брюсселі – це збільшення військової присутності НАТО та розміщення військ швидкого реагування», - відзначив дипломат.

Втім, румунські експерти вбачають позитивну динаміку і у розвитку відносин України з НАТО.

«Україна, ймовірно, виграє від нової політичної декларації союзників на підтримку надання їй програми підготовки до членства в НАТО (ПДЧ). Я очікую, що декларація НАТО та рішення щодо України продовжать Декларації НАТО 2008 року й відкриють набагато більше перспектив з підтримки та реформування української армії», – вважає Деджерату.

Деджерату переконаний, що НАТО збереже тверду позицію щодо засудження російської агресії та анексії Криму.

«З політичної та дипломатичної точок зору НАТО підтримуватиме реалізацію мирного плану відповідно до Мінських угод. З військової точки зору, військова активність Російської Федерації буде набагато пильніше контролюватися, і буде здійснюватися координація як з політичним, так і з військовим керівництвом в Україні, щоб запобігти можливому стратегічному сюрпризу. НАТО закликатиме Росію скоротити військову присутність та повідомляти заздалегідь про військові навчання на кордоні з Україною», – пояснив експерт.

В Україні з такими прогнозами частково погоджуються. Заступник директора ЦДАКР (Центр дослідження армії, конверсії та роззброєння) з міжнародних питань Михайло Самусь відзначає, що дійсно спостерігається консолідація країн, які підтримували б створення жорсткої стратегії стосовно Росії.

«Я думаю, що вони б підтримали надання Україні та Грузії ПДЧ. І взагалі вони виступають за те, щоб діяти системно у протидії російській агресії», – відзначив український експерт.

Брюссель: консолідація чи віддалення

«Якщо цю подію розглядати з перспективи Брюссельського саміту, який відбудеться 14 червня, то ці країни представлять єдину та узгоджену позицію й однією із цілей створення Бухарестського формату – це представлення якраз спільної позиції Східного флангу з точки зору формування спільного бачення», – сказав Попеску.

Однак на думку Самуся, єдиний голос Східного флангу не вирішує тієї проблеми, що ряд країн старої Європи віддають перевагу залишатися осторонь й не втягуватись у дискусію.

«Ми можемо говорити про те, що зростає кількість друзів та партнерів України, в тому числі в ЄС, але, знову ж таки, йде розділ між «старою» Європою та нашими сусідами, які відчувають загрозу з боку Росії. Я думаю, що це значно знижує ефективність і НАТО, і Європейського Союзу», – сказав Самусь.

Експерт пояснив, що з боку країн «старої» Європи надходять інші сигнали: традиційне небажання відкрито протистояти Росії щодо її агресивних дій, в тому числі щодо країн-членів ЄС та НАТО, а також відсутність комплексної стратегії щодо протидії Росії у чорному морі.

«Вони не хочуть дратувати Росію, вони не хочуть створювати навіть видимість того, що НАТО чи ЄС починають виробляти стратегію, яка б зупинила Росію реально. Наприклад, відсутність солідарності з Чехією (з приводу підриву військових складів співробітниками російських спецслужб – ред.), – я вважаю, що це поганий сигнал. Фактично, ЄС та й НАТО взагалі відмовилися в цій ситуації проявити солідарність з Чехією», – сказав Самусь.

Отже, Східний фланг окреслив свої наміри на червневий саміт НАТО. Але що скаже «старий» Захід – питання відкрите. Втім, зважаючи на відкриту підтримку новою Адміністрацією США східних рубежів, це може стати і дискусією, яка ніколи не відбудеться. Тим не менш, Брюссель покаже які реальні справи слідують за словами.

Маріання Присяжнюк, «Главком»