У Грузії журналісти телеканалу «Руставі 2» бойкотують роботу після звільнення колеги, що вилаяв Путіна
За словами одного зі співробітників «Руставі 2», причина бойкоту полягає в тому, що в журналістів немає гарантій невтручання керівництва каналу в редакційну політику
У Грузії 21 серпня журналісти інформаційної служби телеканалу «Руставі 2» бойкотують роботу.
Про це повідомляє грузинська служба Радіо Свобода.
Зазначається, що замість випуску новинної програми «Кур’єр» о 12.00 в ефірі транслювався художній фільм.
За інформацією Радіо Свобода, керівництво каналу вело переговори з журналістами про те, щоб денний випуск «Кур’єра» вийшов в ефір, як зазвичай, о 15:00. Однак знімальні групи не виїхали на зйомки, нема охочих і провести новинну програму.
За словами одного зі співробітників «Руставі 2», причина бойкоту полягає в тому, що в журналістів немає гарантій невтручання керівництва каналу в редакційну політику.
21 серпня в ефірі каналу не було також ранкових новинних програм: замість передач, які зазвичай виходять о 9 і 10 ранку, транслювали серіали. На сайті телекомпанії з ночі не оновлювалася новинна стрічка.
Напередодні новий генеральний директор «Руставі-2» Паата Салія повідомив про звільнення кількох провідних журналістів телекомпанії, зокрема, Георгія Габунію, який у липні в прямому ефірі нецензурно вилаяв президента Росії Володимира Путіна.
Після цього ведучі «Кур’єру» Діана Джоджуа і Міхеїл Сесіашвілі у прямому ефірі заявили про відставку на знак протесту проти звільнення своїх колег новим керівництвом каналу.
У липні Європейський суд з прав людини ухвалив, що «Руставі-2» був незаконно відібраний у колишнього власника – бізнесмена Кібара Халваші. У серпні підприємець заявив, що канал накопичив значні борги і буде проданий.
Колишній генеральний директор «Руставі-2» Ніка Гварамія негайно заявив, що єдиним покупцем, швидше за все, стане голова владної партії «Грузинська мрія» мільярдер Бідзіна Іванішвілі. В опозиційних колах висловлюється побоювання, що Москва спробує встановити контроль над телекомпанією для посилення впливу на зовнішню і внутрішню політику країни.