Ян Бжезінський: Росія є піддослідним кроликом для Китаю в цій війні

Попри те, що у відносинах між Європою та Сполучених Штатів настали не найкращі часи, Вашингтон все ж не відмовиться від своїх зобов’язань в рамках НАТО, зокрема, щодо колективної оборони. Що ж стосується американської підтримки України, то тут ситуація є більш складною. Утім, є декілька аргументів, які можна було б використати в розмові з Дональдом Трампом, аби переконати його не тільки продовжити, але й збільшити підтримку України, а також змінити його ставлення до Росії і Путіна.

Такими думками на полях Black Sea and Balkans Security Forum 2025 який нещодавно пройшов в Бухаресті, з «Главкомом» поділився старший науковий співробітник Atlantic Council, колишній заступник помічника міністра оборони США з питань Європи та політики НАТО Ян Бжезінський. Він є старшим сином легендарного Збігнєва Бжезінського, колишнього радника з національної безпеки президента США Джиммі Картера.

Чи можна назвати розколом трансатлантичних відносинах те, що сьогодні відбувається між Європою та США?

Я не думаю, що в трансатлантичних відносинах є розкол. Але однозначно можна сказати, що в Європі зростає занепокоєння щодо позиції президента Трампа та його відданості трансатлантичній безпеці. Тому адміністрації у Вашингтоні слід було б продемонструвати як на словах, так і діями, що це занепокоєння є необґрунтованим і Вашингтон насправді залишається відданим зобов’язанням США, викладеним у Хартії НАТО щодо європейської безпеки.

У своїх виступах на цьому форумі ваші співвітчизники, колишні верховні головнокомандувачі об’єднаними збройними силами НАТО в Європі, були досить оптимістичними, коли говорили про відданість США своїм зобов’язанням в рамках НАТО і, зокрема, щодо п’ятої статті. Чим, на вашу думку, зумовлений такий оптимізм в умовах, коли Білий дім посилає досить суперечливі сигнали?

Я впевнений, що Сполучені Штати виконають свої зобов’язання за п’ятою статтею. При цьому я стурбований тим, що президент Трамп та його адміністрація вважають, що вони можуть виконати ці зобов’язання шляхом скорочення американської військової присутності в Європі.

Досить дивний розрахунок, насправді…

Їхній аргумент полягає в тому, що більшу відповідальність можуть взяти на себе європейці. За їхніми словами, в Європи є достатньо і фінансових, і людських ресурсів для цього. Сполучені Штати ж можуть служити інтересам трансатлантичної спільноти зосереджуючи свої сили проти інших загроз, зокрема в Індо-Тихоокеанському регіоні. Але я вважаю, що це хибне мислення. На мою думку, наша нинішня чисельність сил в Європі є неадекватною до тих загроз, які перед нею стоять. Я б хотів, щоб наша постійна присутність зростала і щоб значна її частина була розміщена в Центральній та Східній Європі. І, звичайно, мені б хотілось, щоб європейці, особливо з західної частини континенту, робили свій вагомий внесок не тільки збільшуючи свій військовий потенціал, але й розгортаючи значну частину цього потенціалу на східному кордоні Альянсу.

Будь-яка ж ширша війна в Європі – це війна, якої Сполучені Штати не зможуть уникнути

Отже, виходить, що європейці не повинні сильно хвилюватись з приводу виконання Сполученими Штатами своїх зобов’язань в рамках НАТО. А як щодо України? Цього літа закінчується пакет військової допомоги Байдена. Чи отримає вона новий від чинної президентської адміністрації?

Чинній президентській адміністрації дуже важливо чітко продемонструвати, що вона збирається продовжувати цей рівень підтримки. І насправді їй потрібно його збільшити. Свого часу Трамп вже продемонстрував, що він готовий надати більше підтримки Україні, ніж його попередники. Наприклад, ті ж «Джавеліни», від надання яких адміністрація Обами відмовилася… Але якщо президент Трамп серйозно налаштований сприяти припиненню цієї війни, встановленню міцного та стабільного миру, то його стратегія повинна передбачати не тільки збереження, але й збільшення рівня військової допомоги Україні.

Так, але поки що ми чуємо від адміністрації Трампа, що Сполучені Штати можуть вийти з переговорного процесу…

Коли вони кажуть про вихід, то я не думаю, що це просто відхід від столу переговорів. Я думаю, що це відхід від усього конфлікту, що означає припинення допомоги Україні. Якщо Трамп це зробить і це призведе до поразки України, це буде його відповідальність.

І що після цього: business as usual з Росією?  

Він сигналізує про зацікавленість у веденні бізнесу з Росією. І задля цього він показує, що готовий ігнорувати звірства росіян та продовження незаконної окупації української території. Він вважає, що укладення бізнесових угод з Росією відповідає інтересам Сполучених Штатів. Однак, він дуже сильно помиляється.

Якщо Трамп продовжить свою нинішню політику щодо Росії, то ми вже можемо побачити якісь прориви в американсько-російських відносинах в цьому році?

Якщо Трамп продовжить свою політику відмови від України та укладення ділових угод з Росією, це можна буде назвати проривом у відносинах між США та Росією. Але це буде надзвичайно дорого для американських інтересів в Європі та усьому світі.

А чи можливо якимось чином змусити Трампа змінити своє нинішнє ставлення до Путіна?

Я думаю, що є аргументи, які можуть переконати його змінити курс і більше підтримувати Україну, а також стати на її бік в цьому конфлікті. І ставати на бік України не означає, що Сполучені Штати обов’язково повинні безпосередньо воювати з Росією. Це означає надання більшої підтримки Україні і використання економічної, інформаційної та ідеологічної потуги США проти Росії. Все це, навіть без прямого військового втручання, дійсно може змінити хід цієї війни на користь України та змусити Путіна сісти за стіл переговорів. Тож які аргументи можна було б навести? Один з перших і головних може бути таким: «Збільшення підтримки України є ключем до припинення цієї війни, а її продовження збільшує ризик ширшої війни в Європі. Будь-яка ж ширша війна в Європі – це війна, якої Сполучені Штати не зможуть уникнути». І я б сказав, що найбільший страх Трампа – це вплутатися в ширшу європейську війну. Він цього не хоче. По-друге, можна сказати президенту Трампу, що сильніше підтримуючи Україну та використовуючи американську силу, щоб довести цю війну до справедливого та стабільного кінця, він продемонструє ефективність своєї мирної стратегії. А якщо він цього не зробить, то виглядатиме певною мірою співучасником агресії Росії і заляканим цією агресією. І це знову те, чого Трамп не хоче. Ще одна річ, яку можна використати в переговорах з Трампом, це запропонувати йому приєднатися до Європи у більш серйозній відповіді на агресію Росії. Йому можна сказати: «Підтримка Сполученими Штатами європейських сил стримування для посилення безпеки України, зробить вас першим президентом США, який насправді змусив європейців нести свою справедливу частку тягаря безпеки».

У момент, коли Росія зазнає поразки в Україні, вона стане непотрібною Китаю

А як щодо аргументу, що майбутня доля суперництва між США і Китаєм вирішується сьогодні на полі бою в Україні? Адже якщо Трамп допустить поразку України, то це тільки посилить російсько-китайський союз. І це точно не те, чого йому б хотілося...

Дійсно, ми всі знаємо, що Трамп хоче розірвати партнерство між Китаєм і Росією. І найефективніший спосіб це зробити – перемогти Росію в Україні. Тому що в момент, коли Росія зазнає поразки в Україні, вона стане непотрібною Китаю. Росія є піддослідним кроликом для Китаю в цій війні. Китай спостерігає за російською тактикою, російськими технологіями і тим, як вони їх застосовують проти технологій Заходу. Також він може оцінювати ефективність західної тактики та технологій. І все це безкоштовно. Плюс Росія виснажується і стає більш вразливою до китайської гегемонії і можливої китайської агресії. Тож замість того, щоб намагатися підкупити Путіна і таким чином відірвати його від Китаю, Трампу слід було б зосередитись на сприянні перемозі України над Росією. Адже це не лише забезпечило б безпеку України, але й зменшило б цінність Росії для Китаю, і поклало край російсько-китайському стратегічному партнерству.

Ігор Федик, для «Главкома»