Найсмертоносніший день. Як ХАМАС перехитрив найпотужнішу армію на Близькому Сході

Щоденна американська газета The New York Times опублікувала лонгрід про те, як відбувалося вторгнення бойовиків ХАМАС до Ізраїлю. Із допомогою фото, відеодоказів, а також свідчень мирних і військових ізраїльтян журналістам вдалося реконструювати події перших годин трагічної суботи, 7 жовтня. Головний висновок: озброєні бойовики ХАМАС увірвалися на територію Ізраїлю в результаті добре організованої та ретельно спланованої операції, яка свідчить про глибоку обізнаність бойовиків щодо слабких місць Ізраїлю. «Главком» публікує переклад матеріалу українською.

10 бойовиків із Гази точно знали, як знайти центр ізраїльської розвідки – і як потрапити всередину нього.

Після переходу на територію Ізраїлю вони попрямували на схід на п’яти мотоциклах, по двоє озброєних людей на кожному, стріляючи по цивільних автомобілях, які проїжджали повз.

Через десять миль вони з'їхали з дороги в лісосмугу і зупинилися біля воріт військової бази. Вони підірвали їх за допомогою невеликого вибухового заряду, увійшли на територію бази і зупинилися, щоб зробити групове селфі. Потім вони застрелили беззбройного ізраїльського солдата, одягненого в футболку.

На якусь мить нападники, здавалося, не знали, куди йти далі. Один з них витягнув щось з кишені: кольорову карту комплексу.

Далі, вони знайшли незамкнені двері, які були входом до укріпленої будівлі. Увійшовши всередину, вони потрапили до кімнати, заповненої комп'ютерами центру військової розвідки. Під ліжком у кімнаті вони знайшли двох солдатів ізраїльської армії, які… вирішили сховатися.

Бойовики застрелили обох.

Ця послідовність дій була знята на камеру, встановлену на голові бойовика, який згодом був убитий. The New York Times переглянула відеозапис, а потім зіставила події, опитавши ізраїльських чиновників і перевіривши відеозаписи ізраїльських військових, які зафіксували напад.

Ці записи містять моторошні кадри того, як ХАМАС, бойовики, які контролюють сектор Газа, зуміли здивувати і перехитрити найпотужнішу армію на Близькому Сході, прорвавшись через кордон, взявши під контроль понад 30 квадратних миль ізраїльської території, захопивши понад 150 заручників і вбивши понад 1300 осіб у найсмертоносніший день для Ізраїлю за всю його 75-річну історію.

Завдяки ретельному плануванню і надзвичайній обізнаності про секрети і слабкості Ізраїлю, ХАМАС і його союзники подолали всю довжину ізраїльського фронту з Газою на світанку, шокували країну, яка довгий час сприймала перевагу своїх збройних як доконаний факт.

Використовуючи безпілотники, ХАМАС знищив ключові вежі спостереження і зв'язку вздовж кордону з Газою, створивши величезні сліпі зони для ізраїльських військових. За допомогою вибухівки і тракторів ХАМАС зробив проломи в прикордонних барикадах, що дозволило 200 нападникам прорватися у першій хвилі і ще 1800 пізніше того ж дня, кажуть ізраїльські посадовці. На мотоциклах і пікапах нападники увірвалися в Ізраїль, захопивши щонайменше вісім військових баз і здійснивши терористичні напади на цивільне населення в більш ніж 15 селах і містах.

Документи з планами ХАМАСу, відеозаписи штурму та інтерв'ю з офіцерами ізраїльської служби безпеки свідчать: угруповання напрочуд добре розуміло, як діють ізраїльські військові, де вони дислокують конкретні підрозділи і навіть час, який знадобиться для прибуття підкріплення.

Ізраїльські військові заявляють, що після закінчення війни вони розслідуватимуть, як ХАМАСу вдалося так легко прорвати їхню оборону.

Але незалежно від того, чи збройні сили недбало ставилися до своїх секретів, чи до них проникли шпигуни, ці викриття вже занепокоїли чиновників і аналітиків, які ставлять питання: як ізраїльські військові, відомі своєю розвідкою, могли ненавмисно розкрити стільки інформації про свої операції.

Наслідком витоку даних стала приголомшлива серія звірств і масових вбивств, які президент Ізраїлю Іцхак Герцог описав як найгірші масові вбивства євреїв впродовж дня з часів Голокосту.

Це зруйнувало ауру непереможності Ізраїлю та спровокувало ізраїльську контратаку на Газу, яка вбила понад 1900 палестинців за тиждень, такої жорстокості в Газі ніколи не бачили.

Це також перевернуло припущення про те, що ХАМАС, який Ізраїль і багато західних країн давно вважали терористичним угрупованням, поступово став більше зацікавлений в управлінні Газою, ніж у використанні її для здійснення масштабних нападів на Ізраїль.

ХАМАС змусив ізраїльтян думати, що він «зайнятий управлінням Газою», –сказав  Алі Бараке, лідер ХАМАСу, у телевізійному інтерв’ю. «Весь цей час під столом ХАМАС готувався до цієї великої атаки», – додав він.

«ХАМАС у кібуці!»

Терористи вже були в будинку Адді Черрі. Пані Черрі, її чоловік і троє дітей ховалися в спальні свого старшого сина, слухаючи, як озброєні люди нишпорять по їхній вітальні.

«Будь ласка, допоможіть нам», – написала Черрі подрузі, коли один із нападників підходив усе ближче й ближче до дверей спальні.

Тоді він схопив дверну ручку...

День сім’ї Черрі розпочався з вибуху ракет запущених з території Гази приблизно о 6 ранку

Пані Черрі –  економіст, її чоловік Орен – інженер, кинулися з дітьми в спальню старшого сина, яка водночас була бомбосховищем.

Сім'я Черрі живе в кібуці Нахал Оз, селі з приблизно 500 жителями, за кілька сотень ярдів на схід від кордону з Газою. Ранкові ракетні обстріли і подальша передислокація до безпечної кімнати є частиною життя людей в цьому регіоні.

«Як завжди», – майнула думка в голові пані Черрі.

Але незабаром цей ранок став іншим. Ракети продовжували летіти, багато з них були спрямовані вглиб території Ізраїлю.

Потім з полів навколо села почулися звуки пострілів. Містер Черрі вийшов зі спальні і визирнув крізь віконниці з вікна їхньої вітальні.

«О Боже», – згадала пані Черрі крик свого чоловіка. «Хамас у кібуці! Хамас у кібуці!»

Була 7:20 ранку.

Сотні бойовиків ХАМАСу зі зброєю, гранатометами і зеленими пов'язками на голові проносилися через село.

Це була частина скоординованого штурму, в якому, як свідчать документи і відео, загони нападників мали чіткі цілі. Поки одні мчали до військових баз, інші вривалися в житлові райони, безжально викрадаючи і вбиваючи цивільних.

До вулиці сімейства Черрі вони дістатися за лічені хвилини.

Сім'я мала діяти швидко. Їхнє бомбосховище – спальня старшого сина – не замикалося.

Батьки схопили стілець і підперли ними двері, щоб їх було важче відчинити.

Також, вони притягли невелику шафу і підперли  нею стілець.

І стали чекати. Поруч із селом була військова база. Її війська будуть тут за кілька хвилин, пригадує пані Черрі.

Але вона не знала, що багато з військових вже були мертві.

«Забирайте солдатів і цивільних»

Уздовж усього кордону бойовики ХАМАСу вже захопили більшість, якщо не всі, ізраїльські прикордонні бази.

Кадри з налобних камер нападників, в тому числі відео з нальоту на розвідувальний центр, показують, як бойовики ХАМАСу – особливо бійці висококваліфікованої бригади «Нухба» – прориваються крізь захисні споруди кількох баз на світанку.

Після прориву вони були безжалісними, розстрілюючи ізраїльських солдатів у ліжках і спідній білизні. За словами старшого офіцера ізраїльської армії, під час штурму деяких баз, вони точно знали, де знаходяться сервери зв'язку, тому знищили їх.

З виведеними з ладу більшістю систем зв'язку і спостереження ізраїльтяни  не могли помітити наближення бойовиків. Їм було важче викликати допомогу і організувати відповідь. У багатьох випадках вони не могли захистити себе, не кажучи вже про навколишні села.

Палестинський в'язень із зав'язаними очима розмовляє з представником ізраїльських сил безпеки на кордоні з Газою поблизу південного ізраїльського міста Ашкелон.

Документ з планами Хамасу, знайдений ізраїльськими рятувальниками в одному з сіл, показав, що нападники були організовані в чітко визначені підрозділи з чіткими цілями і планами ведення бойових дій.

Один взвод мав у своєму складі навігаторів, диверсантів і водіїв, а також мінометні підрозділи в тилу для прикриття , йдеться в документі.

Група мала конкретну мету – кібуц – і нападники отримали завдання штурмувати село з певних напрямків. У них були дані про те, скільки ізраїльських солдатів розміщено на прилеглих постах, скільки транспортних засобів вони мають у своєму розпорядженні і скільки часу знадобиться ізраїльському підкріпленню, щоб дістатися до них.

Документ датований жовтнем 2022 року, що свідчить про те, що напад планувався щонайменше рік.

За словами чотирьох старших офіцерів і чиновників, з якими поспілкувалися журналісти, інші нападники були розміщені на ключових дорожніх розв'язках, щоб влаштовувати засідки на ізраїльські підкріплення.

Деякі підрозділи мали конкретні інструкції щодо захоплення ізраїльтян для використання їх як розмінної монети під час майбутніх обмінів полоненими з Ізраїлем.

«Брати в полон солдатів і цивільних осіб для ведення переговорів», – йдеться в документі.

«Ми помремо»

Терористи увірвалися до будинку Черрі біля 10-ї ранку, згідно з повідомленнями, які пані Черрі в той час надсилала друзям.

За словами адміністрації села, вони вже вбили охоронців кібуцу, а також волонтера з цивільної охорони, який кинувся їм протистояти в перші хвилини нападу.

Тепер терористи ходили від будинку до будинку, намагаючись знайти людей для вбивств і викрадення.

«Будь ласка, надішліть допомогу», – набрала пані Черрі в телефоні.

У будинку Черрі вони виламали двері, увірвалися всередину, кричали і обшукували будинок, згадує Черрі.

«Ми помремо», – згадує свої думки пані Черрі.

Сім'я чекала в мертвій тиші, сподіваючись, що зловмисники проігнорують двері в спальню і вважатимуть, що всі вже втекли.

Містер і місіс Черрі підпирали шафу.

15-річний Гай, їхній старший син, стояв біля дверей, тримаючи 18-фунтову гантель. Якщо хтось таки б увірвався, планувалося кинути цю гантель на голову нападника.

Тоді ручка сіпнулася.

Батьки почали дужче підпирати шафу.

Ручка продовжувала брязкати.

Потім це припинилося. Нападник пішов геть.

За кілька вулиць звідти сім’я Мікі Леві, яка наглядає за садами кібуців, мала ще більш тісний контакт з бойовиками.

Після того, як загін безуспішно намагвся прорватися до безпечної кімнати пана Леві, нападники випустили декілька черг у посилені двері сховища, сказав пан Леві в інтерв’ю.

Деякі з куль пробили двері, утворивши великі отвори, і містер Леві сказав, що він також вистрілив у відповідь зі свого пістолета, зробивши ще більше отворів. Його дружина і дві маленькі дочки сховалися за нього.

Змінивши тактику, згодом терористи привели двох його сусідок – матір та її 12-річну доньку, розповів пан Леві.

Під дулом пістолета матері та дитині наказали переконати його відчинити двері.

«Вийдіть і перестаньте стріляти», – сказала одна із сусідок пану Леві. –Терористи вам нічого не зроблять».

Згодом терористи відмовилися від такого підходу та повернулися з гранатометом, сказав пан Леві.

Лише коли пан Леві вистрелив одному нападнику в стегно, вони нарешті пішли, додав він.

Пан Леві підозрює, що сусідки зараз перебувають у полоні в Газі.

«Тіла горіли»

Бригадний генерал Дан Ґолдфус розповів, що їхав на південь, не знаючи, куди саме йому слід рухатися.

46-річний Ґолдфус, командир десантників, був у відпустці вдома, неквапливо бігав у своєму районі на північ від Тель-Авіва. Тоді він побачив відео з півдня, на якому терористи абсолютно безперешкодно роз'їжджали містом.

Не чекаючи наказів, генерал побіг додому, переодягнувся у військову форму і попрямував на південь.

Він взяв зброю і двох солдатів зі своєї бази в центральній частині Ізраїлю і зателефонував друзям і колегам, аби дізнатися, що відбувається.

Лише деякі з них відповіли. З рештою «ніхто не розумів повної картини», – сказав генерал Ґолдфус в інтерв'ю.

Швидкість, точність і масштаби атаки ХАМАСу привели ізраїльських військових в розгубленість, і протягом багатьох годин після початку нападу цивільне населення залишалося без захисту.

Використовуючи ті нечисленні уривки інформації, які йому вдалося зібрати, генерал Гольдфус розповів, що він і солдати попрямували до села на північ від Нахаль Оз, а потім, звідти, поступово просувалися на південь.

Було близько 10 години ранку. Навколо нього була кривава бійня і звірства.

Мертві ізраїльтяни лежали вздовж доріг, поряд з уламками згорілих, перекинутих автомобілів.

На місці фестивалю під відкритим небом озброєні люди вбили приблизно 260 людей.

«Тіла горіли», – згадує генерал Ґолдфус те, що він побачив.

Атака ХАМАСу призвела до жорстокого свавілля. Деякі мешканці Гази перебравшись через незахищений кордон, транслювали те, що вони робили, зі своїх телефонів. Жителі Гази мародерствували і грабували будинки, забираючи комп'ютери, одяг, посуд, телевізори і телефони, розповідають ті, хто вижив.

У деяких ізраїльських селах жителі були спалені живцем у своїх будинках, в той час як терористи переслідували цивільних на кожному кроці, шукаючи людей, яких можна було б захопити або вбити. Бабусь і дідусів, малюків захоплювали і відвозили до Гази. Декого з них викрадачі затискали між собою та відвозили у полон на мотоциклах.

І протягом більшої частини цього хаосу ізраїльської армії майже ніде не було видно.

Неподалік кібуцу Рейм генерал Гольдфус розповів, що випадково зустрівся з іншим старшим офіцером. Як і він, офіцер інстинктивно, без жодних інструкцій, кинувся на місце події і зібрав невелику групу солдатів.

Там і тоді ці двоє чоловіків розробили свою власну стратегію.

«Тут немає ніяких наказів, – сказав генерал Гольдфус. – Ти починай звідси і рухайся далі на південь, а я рухатимусь на північ».

Саме так відбувалися деякі ізраїльські контратаки: солдати або цивільні добровольці, у тому числі відставні генерали у віці за 60, кидалися в пекло і робили все, що могли.

Ізраїль Зів, генерал у відставці, приїхав до місця бойових дій на своєму Audi.

Яір Голан, заступник начальника штабу у відставці і колишній лівий депутат, розповів, що взяв пістолет і почав рятувати вцілілих під час різанини на фестивалі, які ховалися в сусідніх кущах.

«Нас виховують так, щоб ми якнайшвидше бігли до вогню, – сказав генерал Гольдфус. – Щоб ми були там першими».

«Все в порядку, ми євреї»

База розвідки поблизу Гази була одним з перших місць, яке було відвойовано Ізраїлем.

Ближче до обіду солдати і резервісти з різних підрозділів з різних напрямків підійшли до бази, вбивши 10 бойовиків з Гази, які знімали їхній смертельний штурм на відео.

Камера, закріплена на голові командира ХАМАСу, зафіксувала момент, коли його застрелили. Камера падає і б'ється об землю. Коли відео зупиняється, командир падає на землю.

За словами старшого ізраїльського офіцера, в інших частинах південного Ізраїлю перше офіційне підкріплення надійшло від ізраїльського підрозділу спецназу, який прибув на гелікоптерах.

За ними прибули інші підрозділи спеціального призначення, в тому числі ізраїльські морські котики і розвідувальний підрозділ, навчений діяти в глибокому тилу ворога, а не на ізраїльській землі.

Іноді спецназівці об'єднували зусилля з добровольцями без бронежилетів, які кидалися в бій, щоб врятувати членів своєї сім'ї.

Ноам Тібон, колишній генерал, поїхав на південь зі своїм пістолетом, щоб спробувати відвоювати кібуц Нахаль-Оз, де опинився в пастці його син, журналіст Амір.

Рано вранці Тібон-старший  приєднався до загону, який просувався через кібуц, будинок за будинком.

До другої половини дня неділі в кількох селах і базах все ще була присутня певна кількість бойовиків ХАМАСу. Уся територія не була захищена ще кілька днів.

Пані Черрі повернулася близько 17-ї в суботу в кібуц Нахаль-Оз і побачила, що її будинок перевернутий догори дригом, мікрохвильова піч вирвана зі стіни, шухляди валяються окремо від шаф, а на підлозі – калюжа засохлої крові.

Вона чула перестрілку в своєму будинку і навколо нього. Вважала, що в будинку загинув терорист – і що його закривавлений труп винесли інші бойовики.

Деякі з тих, хто вижив, відмовлялися відкривати двері навіть після прибуття армії.

Коли солдати прийшли до будинку Ошріт Сабаг, ще однієї мешканки кібуцу Нахаль Оз, вона злякалася, що це переодягнені терористи.

Навіть після того, як солдати почали розмовляти між собою на івриті, щоб довести, хто вони такі, 48-річна пані Сабаг не повірила.

Лише їхні єврейські молитви змусили її розслабитися.

«Все гаразд, все гаразд», – згадує пані Сабаг їхні слова. – Ми ж євреї».

Джерело: The New York Times

Переклад: Олександр Груздєв, для «Главкома»