NYT: Трамп зробив ставку на швидкий крах Ірану, але недооцінив наслідки війни
Білий дім не передбачив наслідків війни з Іраном
Президент США Дональд Трамп та його адміністрація розпочали війну проти Ірану без чіткого плану і не змогли передбачити ключові наслідки конфлікту. Про це пише оглядач The New York Times Джамеля Буї, передає «Главком».
Як зазначає автор, у Вашингтоні не очікували, що Іран завдасть ударів по судноплавству та спробує перекрити Ормузьку протоку, а також не підготувалися до енергетичної кризи та можливих збоїв світової економіки.
Крім того, адміністрація не передбачила, що союзники США в Європі відмовляться підтримати кампанію, а країни Перської затоки вимагатимуть тривалих гарантій безпеки.
За словами Джамеля Буї, Білий дім розраховував на символічний опір з боку Ірану та швидке падіння режиму з подальшим встановленням проамериканської влади.
Однак, як пише видання, реальність виявилася значно складнішою: війна затягнулася, а Трамп не зміг чітко пояснити її цілі або строки завершення.
Сам президент визнав невизначеність, заявивши в ефірі Fox News, що «відчуватиме це кістками».
Як зазначає автор, Трамп діє за логікою постійної ескалації: після невдачі одного підходу він переходить до наступного, підвищуючи ставки.
У результаті США вже наблизилися до розширення наземної операції: на Близький Схід перекидають тисячі морських піхотинців і десантників 82-ї повітряно-десантної дивізії.
Водночас Конгрес США не санкціонував війну і не виділяв фінансування на наземні операції, підкреслює Джамель Буї.
Як пише видання, Трамп одночасно говорить про можливу угоду з Іраном і погрожує ударами по цивільній інфраструктурі.
«Вони збираються укласти угоду», – заявив він про іранське керівництво, але водночас додав, що може знищити енергетичні об’єкти країни.
На думку Джамеля Буї, ключова проблема полягає в тому, що Трамп та його команда не враховують, що їхні опоненти мають власну волю і здатні діяти.
Автор називає президента «нарцисом» і зазначає, що його адміністрація перейняла цей стиль мислення, сприймаючи себе як головного актора, а інших – як другорядних.
Через це Білий дім регулярно опиняється неготовим до реакції інших гравців, як у зовнішній політиці, так і всередині країни.
Як підсумовує автор, така сліпота створює можливості для політичних опонентів Трампа, зокрема демократів, які можуть перехоплювати ініціативу.