А що крім борщу єднає українців?
Нічого в цій країнін не міняється. Нічого!
Вчора таки справді був День Єднання нації.
Принаймні, всі головні телеканалали об’єдналися у висвітленні цієї ідеї. Дружно транслювали незвичний «круглий стіл» у своїх ефірах принаймні з півдесятка телеканалів.
Варто сказати, що за форматом це було таки щось особливе і достатньо цікаве. Чимось це нагадувало формат політичного ток-шоу, але із зовсім іншою атмосферою.
Модерував усе дійство Голова нинішнього Суспільного радіо Дмитро Хоркін – і ця роль йому явно вдалася. Інтелігентна манера, чудовий тембр та інтонації, впевненість і спокій надали цій програмі, не в останню чергу завдяки Дмитрові, особливого шарму. Бо, треба зважити, що це був справжній онлайн, в якому могло трапитися багато чого. Але не трапилося. Все було технічно бездоганно.
Отож, поговорили про все важливе для об’єднання української нації – про інформаційну політику та кібербезпеку, про релігію і спорт, про психологічний стан і ситуацію в регіонах. Було навіть пряме включення з Маріуполя, в якому до розмови долучився Президент України.
У якийсь момент я навіть порадів за те, що можна отак сидіти за єдиним круглим столом представникам різних верств суспільства і знаходити спільні точки дотику. І більше того, – чути від спікерів правильні і важливі для суспільства речі.
Зокрема було дуже цікаво почути з вуст прем’єра Дениса Шмигаля думку, що необхідною річчю для успішності України він вважає розвиток і підтримку національної культури. Я навіть зрадів за світлу голову нашого Прем’єр міністра...
Ось тут, власне до бочки солодкого меду і хочеться мені додати ложку дьогтю. Бо в студії зібралися так багато достойних журналістів, посадових осіб, волонтерів, навіть представників спорту – камера вихоплювала Шовковського і Беленюка.
Цікаво, крутилася думка, а кого ж запросили представляти українську культуру? І я таки вдовольнив свою цікавість – камера вихопила пару разів обличчя Н.Могилевської та О.Скрипки, які, напевно і були представниками української культури в цьому достойному зібранні. О, ні вибачте, був ще один важливий персонаж – режисер Влад Троїцький, який натхненно розказав про важливість культури і про те, як він возив «Даху-Браху» по Лондонах та інших Європах.
Після його палкого спітчу я зрозумів. Нічого в цій країнін не міняється. Нічого! Попри красиву картинку і удавану інтелігенетність, попри розмови про те, що наше суспільство стало іншим, подорослішало і збагатилося досвідом...
Якби воно так і було, панове, то напевно хоча б комусь із тих, хто готував це чудове «шоу», варто було б, ой варто! - запросити в це коло представників національної культури! Бо це чи не єдине, чим ми відріззняємось поки що поміж інших народів. Так, звичайно, була диригентка Оксана Линів, яка розказала про свою роботу в царині класичної музики. Безумовно, яскрава українська особистість, яку, скоріше всього широкий загал українців не знає.
Але ж можна було запросити когось із корифеїв української культури – авторитетних письменників, поетів, артистів, що уособлюють собою Україну, що популяризують по світу українську пісню... Бо якщо розібратися, то наша культура і є тим справжнім стрижнем, на якому поки що з останніх сил тримається українська ідентичність!
На жаль, на превеликий жаль, в студії не було жодної достойної особистості, яка б дала сигнал про те, що щось має змінитися для української культури в кращий бік...
Ой, вибачаюсь, я таки брешу!!!
Під фінал міністр Ткаченко представив зірку кулінарних шоу Євгена Клопотенка - і з захватом повідомив, що вони борються зараз за те, щоб на міжнародному рівні відвоювати українське авторство нашого борщу. Щоб мовляв, весь світ знав, що борщ, це українська страва – і він єднає всіх українців світу.
Ну що ж, можливо й так. Про смаки не сперечаються.
Але так хотілося якогось дива в цей символічний день Національної єдності.
Не сталося...