Українці Америки і Канади більші українці, аніж ми

Щоразу, натикаючись на мовні дискусії, переконуюсь, що люди в більшості своїй зациклюються на дрібницях, ігнорують реальність, не бачать цілісної картинки і найголовніше - не вибудовують логічний шлях виходу із ситуації. Бо суть не в тому, що двоє-троє ваших знайомих перейде з російської мови на українську. Хіба щось від того зміниться? Хіба ми станемо розумніші і щасливіші, а наше життя набуде іншого змісту? Тож, спитаймо себе - заради чого ми воюємо за мову? Невже заради того, аби лише цвенькати нею на базарі чи в маршрутках? Адже мова не самоціль. Має бути щось важливіше, вище, насущніше! Скажемо відверто, - Мова це глина нашої світобудови, матеріал втілення високих задумів. Цей матеріал набуває божественного змісту і сягає своєї досконалості у мистецьких артефактах - які несуть високі сенси нашого існування - у віршах, поемах, піснях, п"єсах, романах, сценаріях кінофільмів.

Для того, аби мова жила, розквітала, збагачувалася, поширювалася, необхідне щоденне і щогодинне активне продукування таких артефактів! А для цього потрібне могутнє інформаційне поле: газети, журнали, радіостанції, телеканали, до того ж, необхідне тотальне включення в процес творення інформаційного потоку всієї глибинності культури, починаючи з її початків і основ, потрібна свідома акцентуація ЗМІ на реальних персоналіях - справжніх творцях цієї мови: на письменниках, поетах, митцях, мистецтвознавцях, філософах, краєзнавцях, духовних і моральних лідерах нації. Потрібна свідома воля держави і подвижницька праця всього народу на створення потужного культурно-інформаційного поля, в якому перебуватимуть громадяни України.

Але на ділі маємо інше: боремось за мову, а з теле та радіоефіру зникають справжні українські пісні, втрачається зв"язок із традицією. Натомість, на плаву лише найпримітивніші зовнішні атрибути українства, які щоденно експлуатує і знецінює нав"язлива комерційна реклама пива та горілки.
Українство в наших ЗМІ все більше перетворюється в такий собі модний тренд: розмальовану порожню писанку, яка колись була сакральним яйцем. Саме цього прагнуть вороги нашої держави - залишити порожню розцяцьковану шкаралупу і забрати зміст, наповнення, душу і дух. Звідси всі оті серіали і жарти про дурнуватих хохлів, а також пісні ні про що, але на мові, яким дехто радіє, наче б то і є справжні українські шедеври.

Та ні! Невже ж не зрозуміла головна наша трагедія - у 21 столітті, не зважаючи на всі наші жертви і втрати, ми залишаємось народом, який позбавлений власного інформаційного поля - того магічного егрегору, який утримує людську спільноту як єдиний народ на основі одвічних матеріальних і нематеріальних ціннстей, реалізованих через культуру! Визнаймо чесно, Нас, українців немає в ефірі! А ті що є - добряче адаптовані і просто вмотовані в чужорідну інфомаційну матрицю лише як елементи декору. Вся українськість нашої держави - це декор, за яким ховається зовсім інша суть. І це найстрашніше - коли цілий народ змушений дивитися у криве і брудне дзеркало, не маючи об"єктивно оцінити свою красу і суть. Цілий народ не може на глобальному рівні показати людству подаровані йому Господом самобутність і свої власні сенси існування на цій землі. І про це не скажуть вам розпіарені політики і суспільні діячі, які не є незалежними і дуже бояться бути вилученими з цієї матриці. Або, гірше, коли навіть не розуміють суті цієї трагічної проблеми.

Гірко, але українці Канади і Америки сьогодні в більшій мірі українці, аніж ми. Бо їхні ЗМІ, хоч і не такі потужні, але цілком автентичні і не кориговані таємними механізмами нівелювання української природи. Скільки разів я звертався до наших братів за океаном з пропозицією: якщо ви хочете реально допомогти українцям в Україні - закомулюйте кошти і вкладіться в заснування могутньої української незалежної теле чи радіокорпорації, оскільки українська культура та інформація - це той головний стратегічний ресурс, якого так не вистачає українцям в Україні і якого не ніколи не зможе забезпечити українська держава в тому вигляді, в якому вона зараз є. І якщо ця держава й надалі залишиться такою, то українці вже через покоління втратять залишки свої ідентичності на своїй історичній території.