Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Українці Америки і Канади більші українці, аніж ми

    • Анатолій Матвійчук

      Народний артист

    • Розсилка
    Українці Америки і Канади більші українці, аніж ми

    Заради чого ми воюємо за мову?!

    Щоразу, натикаючись на мовні дискусії, переконуюсь, що люди в більшості своїй зациклюються на дрібницях, ігнорують реальність, не бачать цілісної картинки і найголовніше - не вибудовують логічний шлях виходу із ситуації. Бо суть не в тому, що двоє-троє ваших знайомих перейде з російської мови на українську. Хіба щось від того зміниться? Хіба ми станемо розумніші і щасливіші, а наше життя набуде іншого змісту? Тож, спитаймо себе - заради чого ми воюємо за мову? Невже заради того, аби лише цвенькати нею на базарі чи в маршрутках? Адже мова не самоціль. Має бути щось важливіше, вище, насущніше! Скажемо відверто, - Мова це глина нашої світобудови, матеріал втілення високих задумів. Цей матеріал набуває божественного змісту і сягає своєї досконалості у мистецьких артефактах - які несуть високі сенси нашого існування - у віршах, поемах, піснях, п"єсах, романах, сценаріях кінофільмів.

    Для того, аби мова жила, розквітала, збагачувалася, поширювалася, необхідне щоденне і щогодинне активне продукування таких артефактів! А для цього потрібне могутнє інформаційне поле: газети, журнали, радіостанції, телеканали, до того ж, необхідне тотальне включення в процес творення інформаційного потоку всієї глибинності культури, починаючи з її початків і основ, потрібна свідома акцентуація ЗМІ на реальних персоналіях - справжніх творцях цієї мови: на письменниках, поетах, митцях, мистецтвознавцях, філософах, краєзнавцях, духовних і моральних лідерах нації. Потрібна свідома воля держави і подвижницька праця всього народу на створення потужного культурно-інформаційного поля, в якому перебуватимуть громадяни України.

    Але на ділі маємо інше: боремось за мову, а з теле та радіоефіру зникають справжні українські пісні, втрачається зв"язок із традицією. Натомість, на плаву лише найпримітивніші зовнішні атрибути українства, які щоденно експлуатує і знецінює нав"язлива комерційна реклама пива та горілки.
    Українство в наших ЗМІ все більше перетворюється в такий собі модний тренд: розмальовану порожню писанку, яка колись була сакральним яйцем. Саме цього прагнуть вороги нашої держави - залишити порожню розцяцьковану шкаралупу і забрати зміст, наповнення, душу і дух. Звідси всі оті серіали і жарти про дурнуватих хохлів, а також пісні ні про що, але на мові, яким дехто радіє, наче б то і є справжні українські шедеври.

    Та ні! Невже ж не зрозуміла головна наша трагедія - у 21 столітті, не зважаючи на всі наші жертви і втрати, ми залишаємось народом, який позбавлений власного інформаційного поля - того магічного егрегору, який утримує людську спільноту як єдиний народ на основі одвічних матеріальних і нематеріальних ціннстей, реалізованих через культуру! Визнаймо чесно, Нас, українців немає в ефірі! А ті що є - добряче адаптовані і просто вмотовані в чужорідну інфомаційну матрицю лише як елементи декору. Вся українськість нашої держави - це декор, за яким ховається зовсім інша суть. І це найстрашніше - коли цілий народ змушений дивитися у криве і брудне дзеркало, не маючи об"єктивно оцінити свою красу і суть. Цілий народ не може на глобальному рівні показати людству подаровані йому Господом самобутність і свої власні сенси існування на цій землі. І про це не скажуть вам розпіарені політики і суспільні діячі, які не є незалежними і дуже бояться бути вилученими з цієї матриці. Або, гірше, коли навіть не розуміють суті цієї трагічної проблеми.

    Гірко, але українці Канади і Америки сьогодні в більшій мірі українці, аніж ми. Бо їхні ЗМІ, хоч і не такі потужні, але цілком автентичні і не кориговані таємними механізмами нівелювання української природи. Скільки разів я звертався до наших братів за океаном з пропозицією: якщо ви хочете реально допомогти українцям в Україні - закомулюйте кошти і вкладіться в заснування могутньої української незалежної теле чи радіокорпорації, оскільки українська культура та інформація - це той головний стратегічний ресурс, якого так не вистачає українцям в Україні і якого не ніколи не зможе забезпечити українська держава в тому вигляді, в якому вона зараз є. І якщо ця держава й надалі залишиться такою, то українці вже через покоління втратять залишки свої ідентичності на своїй історичній території.

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Ярош
    Дмитро Ярош

    Народний депутат України

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Костянтин Боровой
    Костянтин Боровой

    Російський політик

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ