Як вижити в селі: Нова медична реформа

Українські села сьогодні на межі виживання. Про це говорить й офіційна статистика. Щорічно з карти України зникає до двох десятків населених пунктів. Причиною цього є демографічна ситуація в країні та безперспективність села. Люди переїжджають у міста через те, що в селі немає роботи, не працюють лікарні, школи, клуби. Оскільки я по змозі займаюся благодійністю, то чудово розумію, в якому стані знаходяться ФАПи в селах. Тож сьогодні хотів би поговорити про медицину. Адже в Україні розпочато медичну реформу, але до чого вона приведе, ніхто з громадян особливо не розуміє, та й самі лікарі не можуть збагнути всіх нюансів. Особливо ж мене непокоїть ситуація із первинною ланкою медицини в сільській місцевості. Адже, ні в розпорядженні Кабміну «Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я», ні в постанові уряду «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів» немає такого поняття як фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП). І хоч вони здебільшого в жахливих умовах та незабезпечені всіма необхідними медичними приладами, але саме у ФАПах надають сьогодні найпершу допомогу жителям сіл. Тож чи не трапиться так, що навіть елементарний укол селянам ніде буде зробити?

Статистика говорить сама за себе

Більше 13 мільйонів українців мешкає в селах. У 23 тисячах сіл і селищ є 4 тисячі амбулаторій та 12 700 ФАПів. Сільська медицина фінансується за залишковим принципом, а у сільських амбулаторіях та ФАПах немає навіть найнеобхідніших умов. Технічний стан – це взагалі окреме питання. Якщо ще в селах, що, приміром, неподалік Києва чи обласних центрів ситуація нормальна, то варто поїхати в будь-яке віддалене село тієї ж Київської області, і ситуація кардинально відрізнятиметься. Так, наприклад, в 71% українських ФАПів взагалі відсутнє водопостачання, в 75% – немає водовідведення, а 82% сільських амбулаторій без санвузлів. Десь протікає дах, десь немає опалення, іноді елементарного лікарського обладнання. Але ж, тим не менше – що ми можемо запропонувати замість ФАПів на цьому етапі? Принаймні до ФАПу мешканець села зможе звернутися цілодобово і отримати хоч якусь медичну допомогу. Якщо на сьогодні ми не можемо надати людям якісну медицину, то це не означає, що можна просто закрити ФАПи і цим вирішити всі проблеми. Для порівняння: в усьому світі первинна ланка в сільській місцевості ефективно працює і розв'язує на місці до 80% медичних звернень.

Потрібно реально оцінювати проблеми та вирішувати їх!

Оскільки в новому медичному законі згадується лише про сімейних лікарів, амбулаторії і поліклініки, і нічого про ФАПи. То постає запитання, хто ж зрештою надаватиме першу медичну допомогу в селах? Якщо це робитимуть сімейні лікарі, то яким чином вони будуть забезпечені транспортом, пальним, в якій кількості буде наданий цей транспорт і пальне, хто обраховував їхні потреби? Крім того, враховуючи стан наших доріг, чи зможуть сімейні лікарні вчасно дістатися до хворого? Та й самі люди, що проживають в селі, навряд чи мають змогу їздити до міста за першої потреби. А якщо сімейних лікарів взагалі збираються зробити фізичними особами-підприємцями, то чи захочуть вони взяти ФАПи собі на фінансове утримання? Ще одне питання, що відповідно буде з тими медичними працівниками, які сьогодні працюють у ФАПах, адже і так в Україні гостро стоїть проблема з працевлаштуванням медиків на селі. Зараз молоді спеціалісти не хочуть їхати в сільську місцевість, навіть в районні лікарні. Тож чи буде ближчою така медицина до пересічного українця? Я думаю, що навряд чи, адже якщо хочуть закрити ФАПи, то повинні надати дійсно якісну альтернативу, якої я не побачив у новому законі. А залишивши жителів сіл наодинці з проблемами, ми просто прирікаємо їх на смерть. Бо сьогодні в Україні і так близько 76% громадян помирають на місці надання невідкладної медичної  допомоги чи на шляху до лікарні, що втричі більше ніж в Європі. А що буде, коли ще й ФАПи закриють? Замість того, щоб допомогти, забезпечити матеріально-технічною базою ФАПи, в нашій державі, на жаль, ідуть антисоціальними кроками, просто закриваючи їх.