Українській владі треба ігнорувати пропозицію Путіна щодо передачі кораблів і військової техніки з окупованого Криму

Пропозиція Путіна щодо передачі української корабельної, авіаційної та бронетехніки, захопленої російськими окупантами в Криму – один з кроків кремлівського режиму напередодні президентських виборів в РФ. Зокрема, наближення терміну введення США жорстких санкцій проти РФ (в тому числі, проти найближчого оточення Путіна) примушує його йти на демонстрацію готовності до пом’якшення позиції щодо України. Ця пропозиція знаходиться в тій же площині, що й «миротворчі ініціативи» кремлівського режиму щодо ситуації на Донбасі (які, найбільш ймовірно, будуть оголошені 16-18 лютого 2018 року на 54-й Мюнхенській конференції на зустрічі МЗС в нормандському форматі), а шантаж з «виходом та поверненням» російських представників з СЦКК також входить в арсенал кремлівських політтехнологів.

Повернення українських ОВТ з Криму, з точки зору посилення потенціалу ЗС України не матиме жодного позитивного моменту, а навпаки, спричинить неприйнятні фінансові затрати (в тому числі, з виплатою країні-агресору за запасні частини значних коштів) і сформує негативний інформаційний фон довкола України. Більше того, початок процесу передачі українського ОВТ з Криму дозволить Путіну реалізувати задум щодо створення умов для скасування введення США нових санкцій і зняття ЄС існуючих санкцій.

Виходячи з цього, ЦДАКР рекомендує владі України наступне:

Не реагувати на офіційному рівні на «пропозицію» Путіна щодо передачі Україні українського ОВТ з окупованого Криму.

Не погоджуватися на жодні переговори (навіть для «попередньої верифікації ОВТ») з російською стороною за цією тематикою до президентських виборів.

Офіційно проголосити про недоцільність повернення знищеної небоєздатної техніки з Криму.

Продовжити роботу в рамках існуючих процесів та формату МЗС, МО та Міністерства юстиції України щодо подачі позовів до міжнародних судів стосовно виплати Росією компенсації за захоплені ОВТ в Криму.

ЦДАКР також наголошує, що, виходячи з ситуації (надзвичайно несприятливої для Путіна), можна припустити, що кількість подібних «ідей», спрямованих на шантаж, залякування, а з іншого боку на демонстрацію «готовності до пом’якшення позиції» буде генеруватися Кремлем з геометричною прогресією по мірі наближення виборів. Так само, слід очікувати зростання інтенсивності антиукраїнських інформаційних операцій (останній приклад – звинувачення України у поставках вибухівки для атаки російської авіабази Хмеймім у Сирії).

Крім того, у зв’язку з означеним, необхідно чітко виробити цілісну позицію України: до президентських виборів в РФ не йти на жодні нові переговори, консультації, пропозиції Росії, а також не піддаватися на провокації з боку РФ, а також активно й потужно здійснювати контр-інформаційні акції проти РФ, одночасно, не піддаватися на тиск з боку західних партнерів, які в наступні три місяці можуть часто діяти під активним впливом Кремля.

За наявною інформацією, починаючи з квітня 2014 року, коли російська сторона заблокувала переговори з Україною щодо можливого формату повернення захопленою російськими окупантами українського озброєння та військової техніки, представники ЧФ РФ здійснюють постійне знищення українського ОВТ. Зокрема, українські кораблі (наприклад, найбільш боєздатні українські кораблі БДК "Костянтин Ольшанський», корвети «Тернопіль» та «Луцьк») використовуються як «донори» для російських кораблів тих же проектів – тобто, їх розбирають на комплектуючі для ремонту кораблів ЧФ РФ.

У зв’язку з цим, найбільш ймовірно, українських корабельний склад (так само, як і авіаційний та бронетехніка, а також системи ППО) зараз знаходиться в Криму у непридатному до використання стані. Виходячи з досвіду розподілу ЧФ СРСР (в 90-і роки), Росія за жодних умов не передаватиме Україні жодного зразку ОВТ у справному стані. Ремонт та відновлення технічної готовності та боєздатності ОВТ потребуватиме значних коштів. При цьому, цей процес поставить Україну у залежність від Росії і стане приводом для реалізації потужної антиукраїнської інформаційної кампанії.

Автори: 

• Валентин Бадрак, директор аналітичної організації «Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння»;
• Михайло Самусь, заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань