Реформування Конституційного Суду починається з порушення Конституції

Діяльність Конституційного Суду нарешті розблоковано, і теоретично він може ухвалити хоч декілька рішень до кінця року з надважливих питань, які перебувають на його розгляді. А це і абсолютно неконституційний закон «Про всеукраїнський референдум», Закон України «Про засади державної мовної політики» та вже понад 166 конституційних скарг, що очікують свого розгляду.

До складу Конституційного Суду входить 18 суддів, і станом на сьогодні існує п'ять вакантних посад, що не дає змогу Конституційному Суду ефективно працювати та приймати рішення.

13 липня 2017 року Верховна Рада проголосувала за новий Закон України «Про Конституційний Суд України». Справа в тому, що цей закон мало бути прийнято ще до 30 червня 2016 року і саме тому його прийняття було важливим для пропрезидентської частини парламенту.

Закон України «Про Конституційний Суд України» мав стати плавним продовженням конституційної реформи в частині правосуддя 2 червня 2016 року, яка встановила новий порядок призначення та звільнення суддів Конституційного Суду, змінила його повноваження, зокрема, запровадила конституційну скаргу.

Переоцінити важливість самостійного та сильного органу конституційної юрисдикції для держави просто неможливо, і саме тому великі сподівання покладалися саме на цей закон, зокрема, на конкурсну процедуру призначення нових суддів Конституційного Суду, яку закріплено на рівні Конституції України.

Склад суддівського корпусу Конституційного Суду в майбутньому визначатиме, чи буде Конституційний Суд фаховим, самостійним і незалежним, чи прийматиме нові рішення з політико-правовою мотивацією. Саме для уникнення таких випадків, як зміна Конституції 2010 року, нова редакція ст. 148 Конституції України встановлює, що відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку.

Упродовж року окремі народні депутати намагалися протягнути законопроект, в якому конкурсна процедура призначення суддів Конституційного Суду буде зведена до фікції, що буде частковим відкатом реформи назад.

І їм це вдалося. Новий закон конкурсну процедуру звів нанівець. По шість суддів Конституційного Суду призначають Президент, Верховна Рада та З’їзд суддів. За новим законом, Президент самостійно створює конкурсну комісію для призначення суддів за своєю квотою, і закон не встановлює жодних вимог до її складу, порядку діяльності, окрім того, що її членами можуть бути правники з «визнаним рівнем компетентності». Цей рівень знову-таки визначатиме Президент. Проведення «конкурсу» за таких умов, з високою вірогідністю, стане легітимізацію просування політично заангажованих суддів до складу Конституційного Суду.

Верховна Рада за своєю квотою взагалі не створює конкурсну комісію, її замінює Комітет Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя. Підготовку питання щодо розгляду кандидатур на посаду судді Конституційного Суду З’їздом суддів здійснює Рада суддів України, замість конкурсної комісії.

Тобто маємо ситуацію, в якій закон ніяким чином не зобов’язує суб’єкта призначення сформувати конкурсну комісію і провести конкурс, в якому ключовим буде фах кандидатури, а не її політична лояльність. І такі положення не просто зводять майбутній конкурс нанівець. Вони прямо суперечать Конституції України, положення якої є нормами прямої дії.

Факт прийняття нового закону, окремі його новели є безумовно позитивним досягненням. Та всі ці зміни можуть не мати сенсу, якщо суддями Конституційного Суду стануть політичні пристосуванці, а не принципові фахівці-конституціоналісти. Тож не хочеться зайвий раз перебирати міри, але реформування Конституційного Суду, що починається з порушення Конституції – шлях у нікуди.