Свавілля замість легалізації: чому гальмується потенціал крипторинку

Я – IT-підприємець, CEO низки криптопроєктів. Нещодавно мій бізнес став об’єктом атаки: в інтересах відомих мені осіб почали кошмарити співробітників проєкту та їхні родини – маски-шоу, виїмки, вилучення документів і так далі. А паралельно зливні сайти і канали розпочали кампанію з відбірною маячнею, погрозами викрадення а-ля суддя Чаус та вимогами «задонатити» грошей на «відомі рахунки». Пропозиція, від якої не можна відмовитися, але я відмовився, і зробив її деталі публічними. 

Звісно ж, ми впевнені у законності своїх дій і зможемо дати раду юридично, проте, я хотів поміркувати про ситуацію загалом – чому об’єктами атак так часто стає криптогалузь? 

Це не секрет – в Україні майже не залишилося активних криптоактивістів, багато хто виїхав за кордон і розвиває свої проєкти там. Причина не лише у великій війні, багато хто зупинив діяльність ще до неї. Проблема полягає у повному небажанні наших чиновників створити умови для легального криптобізнесу. По факту ми бачимо, що їх влаштовує ситуація невизначеності та відсутність правового регулювання, що, на жаль, доводить і мій випадок. У такій ситуації бізнес може розраховувати лише на себе, а непорядні підприємці та представники владних структур можуть безкарно чинити свавілля і ще більше розпалювати корпоративні конфлікти, наживаючись на цьому.

Євросоюз ще у жовтні 2022 року прийняв свій законопроєкт щодо регулювання ринку криптоактивів – MiCA (Markets in Crypto Assets), а у квітні 2023 року Європарламент його ратифікував. У Старому Світі вже не витрачають час на суперечки щодо доцільності легалізації. Там давно діють, створюють умови для розвитку. І спільно, і кожен у своїй юрисдикції, розуміючи важливість прогресу та технологій. Думаю, з 2025 року ми побачимо практичні результати.

А що Україна? Ще у червні 2022 року Європарламент ухвалив резолюцію на підтримку статусу кандидата нашої країни до Євросоюзу, і Рада ЄС офіційно присвоїла нам цей статус. Однак у напрямку європейської MiCA ми не просунулися. Навпаки. Додалося ще більше суперечок і розбіжностей, яким не видно кінця.

Перед самим повномасштабним вторгненням, 17 лютого 2022 року, Верховна Рада ухвалила закон «Про віртуальні активи» № 2074-IX, який одразу підписав Президент (у березні). Однак фактично він не запрацював. Швидко стало зрозуміло, що для легалізації криптовалют в Україні потрібно ухвалити ще один закон, який розподілить ролі, вплив регуляторів і, що найважливіше, встановить режим оподаткування та податкові ставки. Щодо останнього пункту найбільше суперечок і дебатів. Якщо коротко: криптобізнес просить 5%-й податок за аналогією з ФОПами, а влада наполягає на базових умовах на рівні 19,5% (18% ПДФО та 1,5% військового збору), які незабаром зростуть до 23% з урахуванням підвищення військового збору для фізосіб до 5%, що нещодавно прийнято у першому читанні законопроєктом №11416-д.

Все це додало ще більше плутанини не лише серед криптоактивістів та професійних учасників ринку, але й остаточно заплутало простих громадян/інвесторів, які цікавляться монетами і щось купують/продають через криптобіржі. Українські банки без попередження почали масово блокувати їм рахунки за такі операції, без будь-яких пояснень, посилаючись на фінансовий моніторинг та його приховані правила. Повна плутанина, розбрат і хитання. У таких умовах ще зручніше творити свавілля зацікавленим особам.

Здавалося б, проблему мало б вирішити прийняття Верховною Радою другого злощасного закону (податкового). Але з цим ніхто не поспішає, навпаки. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка нібито повинна була стати регулятором криптовалют, рік тому (серпень 2023 року) внесла свій законопроєкт, після чого все остаточно затихло. На арену вийшло Мінцифри з альтернативними пропозиціями та власним документом, за яким головним куратором ринку криптовалют має стати саме це міністерство, а не НКЦПФР. Новий поділ влади, поділ потоків і всього супутнього. Замість легалізації ринку, цивілізованого правового регулювання та наповнення держбюджету.

Безпросвітна ситуація. Дійшло до підключення Міжнародного валютного фонду. Питання про легалізацію ринку криптовалют в Україні, врегулювання оподаткування та включення надходжень до держбюджету включене до Меморандуму МВФ. Україна зобов'язалася ухвалити потрібний закон до кінця 2024 року. Але після провалу попередніх обіцянок та зобов'язань у це вже мало хто вірить. Особливо на тлі відсутності погодженого з усіма сторонами законопроєкту.

Що не просто дратує, а вже обурює на тлі нещодавньої заяви уряду та нардепів про нестачу у держбюджеті 500 млрд грн на оборонні цілі. Перший раунд підвищення податків уже запустили, і обіцяють другий з новою ставкою ПДВ. Дуже потрібні гроші, а крипторинок залишили осторонь. Мабуть, не вражає його потенціал, хоча дослідження колег показувало, що з 2016 року Україна втратила тут $48,8 млрд прямих доходів населення та компаній, а також $4,1 млрд – податкових надходжень через відсутність крипторегуляцій. Це щорічні $7,0 млрд та $0,6 млрд відповідно.

Вступ України до Євросоюзу, виконання Меморандуму МВФ, наповнення держбюджету і перемога у війні. Глобальних аргументів для створення нормативного поля, легалізації ринку криптовалют можна знайти безліч, якщо, звісно, наша влада просто не хочуть зупинити свавілля і навести тут лад.

Ну а інвесторам, які стають об’єктами атаки – мій особистий лайфхак. Коли намагаються зруйнувати вашу справу – це величезний стрес. Коли тиснуть на ваших співробітників та їхні родини, поливають брудом у медійному просторі, а телефон розривається від дзвінків партнерів – виникає щире бажання прийняти пропозицію, від якої не можна відмовитися. Так от, мій досвід – не робіть цього. Видихніть, заспокойте партнерів і налаштуйтеся на боротьбу. Бо адженда опонентів – саме бліцкриг. А наша адженда – «борітеся – поборете».