Масове побоїще дітьми у Києві: коли насилля стає нормою
Ніхто не несе більшої відповідальності за дитину, її майбутнє як її батьки. І так само ніхто для дитини не буде більшим авторитетом, ніж мама і тато
Щодо масового побоїща дітьми у Києві, яке відбулось біля ТРЦ «Гулівер». Це для нас сплеск насилля у країні з 2014 року - це крайність, відхилення. Ті кому 16 і менше років, все свідоме життя провели в цьому відхиленні. І для них насильницькі моделі поведінки - це норма. І якщо ситуація не зміниться, подібні інциденти будуть зростати і далі. Тут, до речі, є важлива особливість: відчуття небезпеки і реальна кількість насилля у суспільстві – різні речі. Статистика може показувати зниження злочинності, а інформаційний простір накручувати ситуацію в іншу сторону.
Друга тенденція - це атомізація суспільства. Сьогодні воно досягнуло рівня групи. Йдеться про те, що правила поведінки, які встановлені групою, важливіше існуючих у суспільстві законів. Якщо політики/лідери думок/батьки дозволяють собі порушувати закони, мотивуючи тимчасовою доцільністю, то і діти будуть не просто калькувати такі моделі. В силу надмірної емоційності та не повного розуміння причинно-наслідкових зв’язків, підлітки будуть підвищувати градус порушення закону. Вони будуть діяти агресивніше і жорстокіше.
Третє - не каналізоване насилля. Якщо існує запит на агресію, необхідно його штучно спрямувати в умовно конструктивне русло. Зокрема, через залучення дітей до псевдоагресивних видів спорту чи ігор. Та і взагалі – залучення хоча б до чогось за межами школи. Інколи вони просто не знають чим зайняти свій дозвілля.
І, нарешті - що з цим робити? Є два варіанти. Перший, який полюбляють у нашому суспільстві, знайти винних і покарати. Причому, чим швидше, тим краще. Так, притягнення до відповідальності – важливе, але ним не можна повністю вирішити проблему.
Другий шлях складніше, бо потребує роботи на всіх рівнях: починаючи від системи виховання, поведінкою політиків і завершуючи висвітленням агресії у ЗМІ. І, що важливо - треба працювати самим батькам, а не звалювати вину на вчителів, чужих дітей, сусідів, Верховну Раду чи Президента (це в нас теж люблять). До речі, якщо при дітях лаяти вчителів, захоплюватись ідеями “розстріляти/покарати” всіх «поганих» （депутатів, чиновників, сусідів), то давайте не будемо дивуватись, що діти будуть матеріалізувати наші бажання.
Бо ніхто не несе більшої відповідальності за дитину, її майбутнє як її батьки. І так само ніхто і ніколи для дитини не буде більшим авторитетом, ніж мама і тато.