Сумне свято путінського «ведеве». Чому генералу Теплінському закрили рота
Більшого приниження від Шойгу путінська десантура зазнавала хіба що від ЗСУ
Справжнє поздоровлення (хоч і з запізненням) російським десантникам приготував телеканал Міноборони РФ «Звезда». Він видалив зі свого сайту і Telegram-каналу відеовітання від командувача ПДВ генерал-полковника Михайла Теплінського з днем десантника.
Причиною видалення новини стала гордість. Адже саме з нею Теплінський повідомив, що «з початку СВО понад 5 тисяч десантників повернулися на фронт після лікування, а 3,5 тисячі взагалі відмовилися залишити передову після поранення».
Через засвічення цих втрат командувач ПДВ ЗС РФ (якого Z-спільнота вважає «новою надією СВО») і втратив свою частку слави на «Звєздє» Шойгу. Приховування втрат виявилося більш доцільним, ніж якась там повага. Більшого приниження від Шойгу путінська десантура зазнавала хіба що від ЗСУ.
Протягом 2-3 серпня пропаганда за інерцією вихваляла «гостомельських богатирів» (нагадаємо, так вона називає загін, який майже повністю загинув на аеродромі під Києвом на початку повномасштабного вторгнення) та інших «крилатих піхотинців».
Але нема де правди діти: після Гостомеля міфологізована ще за радянських часів «еліта» війська перетворилася на звичайне піхотне гарматне м’ясо, яким затикали величезні криваві діри скрізь, включно з Бахмутом, після залишення позицій пригожинськими зеками.
Це зрештою призводило до відставок командирів підрозділів ПДВ, скиглення «воєнкорів», обурення різноманітних «гіркіних», «відправки у відпустку» того ж Теплінського і т.д.
А щодо самих путінських десантників, то OSINT-аналітик Кирило Михайлов у розмові з «Агентством» припустив, що кількість загиблих (враховуючи поранених, яких засвітив Теплінський) має становити кілька тисяч. До цього «Медіазона» та BBC повідомляли, що до 30 липня їх загинуло щонайменше 1832. Ось таке невеселе свято «ведеве» вийшло у 2023 році. Раніше хоч у фонтанах дозволяли купатися. Цього разу заборонили й це.
Україна, як відомо, має іншу парадигму ставлення до людського життя. Тому темпи «контрнаступу» наразі викликають жваве обговорення в українських та іноземних ЗМІ, не кажучи вже про пропагандистські. Останні, звісно, пишуть, що він «провалився».
Cекретар РНБО України Олексій Данілов пояснив, що «нам ніхто дедлайни, окрім нас самих, ставити не може. Ніякого графіка не існує. Коли починаються такі розмови, маємо на увазі, що це говорять люди, які не розуміють, що таке війна…».
Окремо він наголосив на мінній проблемі: «Кількість мін на території, яку треба подолати нашим військовим, просто шалена. У середньому три, чотири, п’ять мін знаходиться на одному квадратному метрі».
На окупованих територіях дійсно фантастично велика кількість ворожих укріплень, а розмінування – надзвичайно складний, небезпечний та тривалий процес. Щоб зачистити 1 км потрібно 8 годин роботи саперів.
А щодо обговорення у ЗМІ темпів українського контрнаступу, то експерти провели одну історичну паралель. Заголовки The New York Times під час операції союзників у Нормандії (почалася 6 червня 1944 р.) також не викликали оптимізму:
- 6 липня 1944 року: «Темп союзників падає. Просування невелике».
- 9 липня 1944 року: «Затримки в Нормандії. Надмірна обережність союзників і погана погода стали факторами у відхиленні від графіка».
- 13 липня 1944 року: «Союзники повільно прогризають…».
- 29 липня 1944 року: «Місцевість уповільнює танки, – пояснює офіцер США».
Отже, літо 1944 року також було довгим, а ЗМІ такими ж нетерплячими. Чим усе зрештою завершилося – відомо: союзники визволили Париж і згодом продовжили переможний наступ до нацистської Німеччини.
Зберігаємо спокій і віримо в ЗСУ та союзників.