Вже тільки за дві речі можна поважати Кравчука
Леонід Макарович – як перша строчка національного гімну: «Ще не вмер»...
Кравчуку сьогодні 88 років!
Народився в одній країні (Польща), прожив життя в другій (СССР), і зрештою очолив третю – незалежну Україну... Це вже неабиякий феномен!
Півроку (!!!) Кравчук провів в реанімації, після операції. Кілька партій і окремих політиків помилково не раз «поховали» Кравчука. А він зараз вроді прийшов до тями і вже хоче працювати!
Леонід Макарович – як перша строчка національного гімну: «Ще не вмер»...
Звісно, можна ж пригадати йому і справу «Бласко» і розподіл активів союзу, і токсичну дружбу з Медведчуком, і «кравчучку»... Але то все минуще. Та й хто без гріха?
Кравчука можна поважати вже тільки за дві речі. По-перше, його підпис стоїть під документом, який ознаменував собою загибель ненависного «совка» (і це був ключовий підпис). По-друге, він у 1994 році програв дострокові вибори і чесно це визнав... Хоча міг би боротися. Система тоді таке дозволяла...
Саме тоді було закладено підвалини більш-менш демократичного переходу влади в Україні. І це дуже важливо!
Словом, тримайтеся, діду Президенте! Ще живіть!