Ця Рада – самозакохане болото. Але, може, не в ній одній проблема
Це, звичайно, не про політичну орієнтацію, не про євро- чи москвоцентричність, не про кількість тих, хто одягає (навіть цілком щиро) вишиванку...
Це про щось суто людське. Коли дивлюся на більшість нинішніх депутатів, не покидає відчуття, що це батальйон цілковитих хамів, що раптом прикупили для себе найелітарніший закритий клуб. І живуть у ньому, немов у паралельній від нас реальності.
Ні, я далекий від ілюзій щодо попередніх скликань. Добре пригадую ті, в яких сам був: із третього по шосте. Бувало й не таке... Але так, щоб останні залишки сорому на смітник, щоб аж настільки «з Івана – пана», то все ж ні. Чогось соромилися, щось тихенько приховували, десь грали за заведеними правилами...
Тепер же – ледь не кожен «на Майдані стояв», навіть, якщо його насправді там і в спомині не було, або ж «на фронті кров проливав», навіть коли виїздив туди лише на фотосесію...
Коли нема сорому й культури, стримуючим фактором може бути хіба страх чи хоч якась боязнь. А в цих же стовідсотковий пофігізм – воно, бачте, на президента плювати хотіло, прем’єр йому не начальство, від силовиків кругова порука рятує, а виборці – взагалі не люди.
Але я ж іще й соціологічні дослідження читаю й щось трошки моделювати вмію та розумію, що якщо зараз це все самозакохане болото відправити у відставку, то на дострокових наш «мудрий і непідкупний» народ із цього зборища повторно обере всіх найгірших, а тих, хто ще більш-менш нормальний, замінить на таке «ге», що хоч носа затикай.
То, перефразовуючи Жванецького, може не лише «в консерваторії щось міняти треба»?